ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 грудня 2011 року № 2а-14581/11/2670
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
про визнання дій протиправними, скасування припису та про визнання недійсною постанови,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики щодо складання акту № 000956 за результатами проведеної 17 березня 2011 року планової перевірки; про визнання незаконним та скасування припису відповідача від 17 березня 2011 року та про визнання недійсною постанову відповідача від 13 вересня 2011 року № 002600/пром. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Ухвалою суду від 8 листопада 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 29 листопада 2011 року.
Представник відповідача в судові засідання не з’явився, заперечень чи пояснень по суті позовних вимог суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 2 грудня 2011 року представник позивача надав витребовувані судом документи та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи неявку представника відповідача, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Цивільний кодекс України, закони України «Про захист прав споживачів», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україні», Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177, Положення про територіальні органи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затверджене наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 12 вересня 2007 року № 217, Декрет Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 № 30-93 «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення», Інструкцію про порядок здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил, затверджену наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 3 червня 2002 року № 321, Порядок проведення перевірок у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25 жовтня 2006 року № 311, Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104 та зазначає, що відповідачем неправомірно накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу, оскільки викладені в акті перевірки факти не відповідають дійсності. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки та накладення стягнень.
Під час проведення письмового провадження у справі представник відповідача через канцелярію суду подав заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких зазначив, що наказом Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві від 5 грудня 2011 року № 424 скасовано постанову від 13 вересня 2011 року № 002600/пром.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»(із змінами та доповненнями, далі –Закон № 1023-ХІІ) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.
Згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229 «Про затвердження Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі»(далі –Положення № 229) територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Відповідно до підпункту 2.2. пункту 2 Положення № 229 одним із завдань Управління є здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та про рекламу на території відповідного регіону.
Постановою № 002600/пром від 13 вересня 2011 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві накладено штраф на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 38 226,05 грн.
Порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначається Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 (далі –Положення № 1177).
Так, згідно пункту 4 Положення № 1177 рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Постанова прийнята на підставі акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 17 березня 2011 року № 000956, яким встановлено, що до реалізації пропонувалась продукція непродовольчої групи, забезпечена цінниками з позначенням роздрібних цін, що не відповідає вимогам ДСТУ 4519:2006 «Споживче маркування товарів легкої промисловості»; загальні правила по маркуванню п.п. 4.6.2, 4.6.8, а саме: без місцезнаходження виробника, його адреси та дати виготовлення товару, чим порушено вимоги статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів»та пункт 14 розділу І Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України № 104 від 19 квітня 2007 року.
Також, в акті перевірки міститься припис керівнику господарюючого суб’єкта, яким заборонена реалізація товару, продаж товару зазначеного в пунктах таблиці 1-58 до акта перевірки та зобов’язано усунути інші недоліки, що зазначені в акті перевірки та надати звіт про усунення недоліків до Управління до 25 березня 2011 року.
Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ОСОБА_1 звернулася до начальника Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві із запереченнями № 2 від 24 березня 2011 року.
Заперечення ОСОБА_1 Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві отримано 25 березня 2011 року, згідно штампу вхідної кореспонденції за вхідним № 923.
11 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики із листом № 12, в якому просила припинити протиправне втручання фахівців Управління в її господарську діяльність та скасувати незаконний припис до акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 17 березня 2011 року № 000956.
Листом від 9 червня 2011 року № 4738-8-6/16 Голова комісії з реорганізації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики повідомив ОСОБА_1, що за результатами розгляду її повторної скарги на дії спеціаліста Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві при проведенні перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів у магазині ОСОБА_1, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві надіслано листа щодо неприпустимості притягнення ОСОБА_1 до адміністративно-господарської відповідальності за відсутність на цінниках інформації про місцезнаходження виробника, його адреси, нанесеної виробником державною мовою України та дати виготовлення товару.
Проте, відповідач листом від 26 серпня 2011 року № 0208/06079 повідомив ОСОБА_1, що розгляд справи про накладення стягнень відбудеться 13 вересня 2011 року.
Листом від 31 серпня 2011 року № 0208/06153 відповідач повідомив ОСОБА_1, що розгляд справи про накладення стягнень відбудеться 6 вересня 2011 року.
За результатами розгляду справи про накладення стягнень, 13 вересня 2011 року Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві прийнята оскаржувана постанова.
Як встановлено під час розгляду справи, листом від 22 листопада 2011 року № С-1301/16 Голова комісії з реорганізації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики повідомив ОСОБА_1, що за результатами розгляду її скарги на постанову від 13 вересня 2011 року № 002600/пром. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», винесену заступником начальника Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Потапенко О.В., наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики зазначену постанову скасовано та зазначено, що про результати вжитих заходів буде додатково повідомлено позивача Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві.
Наказом Голови ліквідаційної комісії у м. Києві –заступником начальника Управління у справах захисту прав споживачів від 5 грудня 2011 року № 424 скасовано постанову від 13 вересня 2011 року № 002600/пром., винесену Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві у відповідності статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів»у відношенні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у Торговому центрі «Дарниця».
Враховуючи скасування Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві оскаржуваної постанови, позовні вимоги в частині визнання недійсною постанову відповідача від 13 вересня 2011 року № 002600/пром. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»визнаються судом такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики щодо складання акту № 000956 за результатами проведеної 17 березня 2011 року планової перевірки та про визнання незаконним та скасування припису відповідача від 17 березня 2011 року суд зазначає про наступне.
Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі –Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Згідно частини першої статті 4 Закону № 877 державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому (частина перша статті 5 Закону № 877).
Статтею 7 Закону № 877 передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі суд витребував від відповідача завірену належним чином копію матеріалів перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Проте, відповідач необхідні документи суду не подав.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, до матеріалів справи залучено копію постанови Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-1075/2011 за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Потапенко О.В. про визнання протиправними дії та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначеним судовим рішенням встановлено обставини протиправності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за результатами перевірки, які затверджені актом № 000956 від 17 березня 2011 року та встановлено протиправність дій відповідача під час проведення перевірки. Рішенням суду скасовано постанову Заступника начальника Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Потапенко О.В. по справі про адміністративне правопорушення № 000963/про від 29 березня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене частиною першою статті 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 18 квітня 2011 року.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007). Таким чином, суд приймає до уваги позицію, наведену у рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2011 року.
Враховуючи відсутність доказів проведення Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства та з огляду на те, що акт перевірки складається тільки у разі виявлення порушень вимог законодавства, проте, як встановлено судом під час розгляду справи та підтверджено листом Голови комісії з реорганізації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, в діях ОСОБА_1 відсутні порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, а тому суд приходить до висновку про наявність ознак протиправності дій Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики під час проведення перевірки та складання акту № 000956 від 17 березня 2011 року, а тому припис визнається судом таким, що винесений з порушенням Закону, отже підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати дії Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики щодо складання акту № 000956 за результатами проведеної 17 березня 2011 року планової перевірки протиправними.
3. Визнати припис Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 17 березня 2011 року протиправним.
4. Скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 17 березня 2011 року, винесений на підставі акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 17 березня 2011 року № 000956.
5. Відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України в особі Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики судові витрати в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева