ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1616
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 грудня 2011 року 11:00 № 2а-2315/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Савченко А.І., суддів: Клочкової Н.В., Добрівської Н.А., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2
до відповідача Міністерства транспорту та зв'язку України,
Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики,
Державної податкової адміністрації України,
Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»
про зобов’язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі по тексту –позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2) звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства інфраструктури України, Державної служби технічного регулювання України та Державної податкової служби України про зобов’язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2011 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 3 березня 2011 року.
Під час попереднього розгляду справи судом проведено заміну неналежних відповідачів, а саме Міністерства інфраструктури України на Міністерство транспорту та зв'язку України, Державної служби технічного регулювання України на Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики та Державної податкової служби України на Державну податкову адміністрацію України, а також залучено у якості співвідповідача Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2011 року задоволено клопотання представника Міністерства транспорту та зв'язку України та зупинено провадження у справі до встановлення його правонаступника.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 жовтня 2011 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 20 жовтня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 9 листопада 2011 року.
Судове засідання, призначене на 9 листопада 2011 року, судом відкладалось на 29 листопада 2011 року та 7 грудня 2011 року.
У судове засідання 7 грудня 2011 року з’явились представники Міністерства транспорту та зв'язку України, Державної податкової адміністрації України та Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта». Позивачі та представник Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивачами заявлено клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 7 грудня 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
8 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернулась до поштамту Київ-1 з метою відправлення рекомендованих листів. Проте, за наслідками оформлення відповідних поштових відправлень, нею було виявлено неналежне виконання працівником Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»(далі по тексту –УДППЗ «Укрпошта») своїх обов’язків, а саме розрахункові документи надані працівником містили прикріплені до них інші розрахункові документи, а також містили ознаки наявності суттєвих несправностей або недоліків у друкованому пристрої, за допомогою якого працівник друкує розрахункові документи, внаслідок чого реквізити зазначених документів є нерозбірливими.
Вважаючи, що зазначені порушення можуть вказувати на вищий ступінь організації незаконної діяльності національного оператора поштового зв'язку та можуть сприяти вчиненню порушень вимог законодавства працівниками поштового зв'язку, позивачі звернулись до суду з відповідним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, а метою звернення до суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів особи.
Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, позивачі просять суд зобов’язати відповідачів вжити заходів для відновлення їх законних прав та щодо недопущення подальших порушень цих прав.
Проте, на підтвердження своїх позовних вимог позивачі не надають належних та допустимих доказів того, що рішеннями, діями або бездіяльністю відповідачів порушені їх права, свободи чи охоронювані законом інтереси.
Натомість, в самому позові позивачі зазначають, що метою звернення до суду є недопущення порушень їх законних прав у майбутньому.
Однак, відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб або права та інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв’язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду, на час розгляду справи, відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а тому ухвалення судового рішення щодо захисту прав та інтересів особи на майбутнє, передбачаючи, що вони можуть бути порушені, є безпідставним, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Також, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відмовити у задоволенні решти позовних вимог, оскільки інші позовні вимоги є похідними від позовних вимог щодо зобов’язання відповідачів відповідно до вимог чинного законодавства вжити заходів для відновлення законних прав позивачів та щодо недопущення подальших їх порушень.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що ані з адміністративного позову, ані з доданих до нього документів не вбачається, що позивач ОСОБА_1 також звертався до відділення поштового зв'язку, що стало підставою для звернення до суду ОСОБА_2
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи відповідачів, позивачі суду не надали.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Головуючий суддя - А.І. Савченко
Судді: Н.В. Клочкова
Н.А. Добрівська