ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 грудня 2011 року 16:43 № 2а-206/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., суддів Власенкової О.О., Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Техногаз Україна»
до 1. Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва
2. Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 272/29-306 від 10.11.2010 року, зобов’язання вчинити певні дії,-
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Техногаз Україна»(далі –Позивач, ПП «Техногаз Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі –Відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 272/29-306 від 10.11.2010 року, зобов’язання вчинити передбачені законом дії та відновити запис в Реєстрі платників податку на додану вартість.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-206/11/2670, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 02 лютого 2010 року.
Ухвалою суду від 02 лютого 2011 року до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Державну податкову адміністрацію України.
Враховуючи те, що відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»від 09.12.2010 р. № 1085/2010 було вирішено утворити Державну податкову службу України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України, судом в якості належного відповідача у даній справі було визначено Державну податкову службу України, до компетенції якої відноситься відновлення прав позивача у спірних правовідносинах.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2011 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 2а-3843/11/2670.
27 вересня 2011 року позивачем було подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі та надано копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2011 р. по справі № 2-а-3843/11/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2011 року було поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням, викладеним у формі акта № 272/29-306 від 10.11.2010 року, відповідачем було безпідставно анульовано реєстрацію позивача як платника ПДВ через відсутність позивача за його місцезнаходженням, оскільки ПП «Техногаз Україна»знаходиться за місцем реєстрації, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців.
Відтак, прийняте рішення позивач вважає таким, що суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент прийняття спірного рішення, та просить його скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач-1 - Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Техногаз Україна»відбулось у відповідності до вимог пп. «е»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з тим, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, про що державним реєстратором було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідач-2 - Державна податкова служба України також заперечував проти позову, вказавши, що згідно з пп. 25.2.1 п. 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість від 01.03.2000р. № 79, чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення, органи державної податкової служби приймають самостійне рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість. У відповідності до п. 25.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулося за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Відповідно до зазначених вище норм чинного законодавства податкові органи після набрання чинності рішення в частині неправомірного анулювання позивача в якості платника ПДВ мають вчинити дії щодо поновлення відомостей про його реєстрацію у відповідному державному реєстрі, а тому є передчасними заявлені вимоги щодо зобов'язання відповідача внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про поновлення реєстрації позивача платником податку на додану вартість. Правова позиція відповідача-2 викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.86-88).
З огляду на вищевикладене, відповідачі вважають позовні вимоги необґрунтованими та просили суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
У судове засідання 30 листопада 2011 року уповноважений представник відповідача-2 не з’явився; відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду.
На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Техногаз Україна»зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.09.2009 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осбі та фізичних осіб-підприємців від 21.12.2010 р. № 7879204.
ПП «Техногаз Україна»взято на облік як платник податків в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва 25.09.2009 р., про що свідчить довідка про взяття на облік за формою 4-ОПП від 05.11.2009 р. № 2639/29-106 за адресою: місто Київ, вулиця Вербова, буд. 6.
Позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість на підставі Свідоцтва № 100254426 про реєстрацію платника податку на додану вартість (дата реєстрації платника ПДВ 12.11.2009 р.), позивачу присвоєно індивідуальний податковий номер 366981626546.
10 листопада 2010 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Техногаз Україна», яке оформлене у вигляді Акта № 272/29-306 від 10.11.2010 року.
Як вбачається зі змісту вказаного рішення, підставою для його прийняття стала відсутність платника за місцезнаходженням, що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою від 01.11.2010 р. № 10691430003025116.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Порядок та умови реєстрації осіб як платників податку на додану вартість, підстави анулювання реєстрації платників податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).
01 січня 2011 року положення вказаного Закону втратили чинність відповідно до п. 1 ст. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, однак судом при вирішенні даного спору застосовуються норми вказаного Закону у редакції від 29.06.2010 р., оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення зазначений Закон був чинним. Вказане відповідає також правовій позиції Конституційного суду України, висловленій у Рішенні від 9 лютого 1999 року по справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), де зокрема вказано, що «до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».
Відповідно до п.п. “а” п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначені в п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, зокрема серед яких в п.п. е) зазначено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.
Наведений перелік підстав для анулювання реєстрації платників ПДВ, встановлений п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», є вичерпним.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "е" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "е" цього пункту.
Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво
Порядок реєстрації платників податку на додану вартість та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 01.03.2000 № 79, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429 (далі- Порядок реєстрації платників ПДВ).
Відповідно до ст. 1 розділу ІІІ вказаного Порядку реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація та заміна свідоцтв про таку реєстрацію проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого номера свідоцтва і визначення дати початку його дії та дати анулювання.
Відповідно до ст. 5 розділу V Порядку реєстрації платників ПДВ анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"е" пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу.
Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей) (п. 5.3 ст.5 розділу V Порядку).
Такими документами у випадку анулювання реєстрації на підставі підпункту "е" пункту 9.8 статті 9 Закону України № 168/97-ВР є повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи - підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) (пп. 5.3.17 п. 5.3 ст.5 розділу V Порядку).
Згідно п. 5.4 ст. 5 розділу V Порядку за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) податковий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення податковим органом документальних невиїзних, планових та позапланових виїзних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.
Одночасно з викладеним, в частині дослідження фактичних обставин справи щодо не знаходження приватного підприємства «Техногаз Україна»за вказаною ним адресою, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»відомості щодо місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент прийняття спірного рішення приватне підприємство «Техногаз Україна» зареєстровано за адресою: вулиця Вербова, будинок 6, місто Київ, 04073.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Судом також встановлено, що позивач на підставі договору оренди від 01 жовтня 2009 року орендував у Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс»приміщення для розміщення офісу в м. Києві по вул. Вербова, 6. Строк дії договору становить з 12.10.2009 року до 12.10.2010 року. Актом приймання-передачі від 12.10.2009 року підтверджується фактична передача приміщення у користування позивача (а.с. 61).
Як вбачається з пояснень представника Відповідача-1, в основу оспорюваного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість покладено висновок про відсутність приватного підприємства «Техногаз Україна» за вказаною адресою згідно з записом, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії від 04.02.2011 року та від 09.02.2001 року дійсно підтверджено, що державним реєстратором Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації Тавлуй Л.П. 01 листопада 2010 року внесено запис за № 1 069 143 0003 025116 про відсутність юридичної особи - ПП «Техногаз Україна»за вказаною адресою (а.с. 81, 92).
Як вказано у відповіді на судовий запит Оболонською районною в м. Києві державної адміністрацією (лист від 03.03.2011 р. № 24-286), державним реєстратором було надіслано позивачеві рекомендований лист про надання державному реєстратору заповненої картки підтвердження реєстраційних відомостей та 01.11.2010 року було внесено запис про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою.
В той же час судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року, яка набрала законної сили 15 серпня 2011 року, визнано протиправним запис № 1 069 143 0003 025116 від 01 листопада 2010 року державного реєстратора Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи - ПП "Техногаз Україна" за вказаним її місцезнаходженням. Зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації запису «4»: «01.11.2010, 1 069 143 0003 025116, Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою», - стосовно приватного підприємства "Техногаз Україна" (а.с.123-127).
Таким чином, відомості про відсутність ПП «Техногаз Україна»за його місцезнаходженням були внесені до Єдиного державного реєстру неправомірно, що встановлено вищевказаним рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва щодо наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з огляду на незнаходження приватного підприємства «Техногаз Україна» за вказаною ним адресою.
Отже, рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ, яке ґрунтувалось на неправомірному записі у Єдиному державному реєстрі про відсутність ПП «Техногаз Україна»за його місцезнаходженням, є протиправним з моменту його прийняття і підлягає скасуванню.
Виходячи з викладеного суд не приймає до уваги доводи Відповідача-1, на підставі яких він просить відмовити у задоволенні позову.
За таких обставин, рішення ДПІ у Облонському районі м. Києва про анулювання реєстрації платником податків на додану вартість приватного підприємства «Техногаз Україна», яке оформлено актом №272/29-306 від 10.11.2010р., є таким, що суперечить законодавству, чинному на момент прийняття спірного рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.
В той же час, позовні вимоги про відновлення запису в реєстрі платників ПДВ про поновлення реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість задоволенню не підлягають з наступних підстав.
На момент рогляду даної справи набуло чинності Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1394, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 р. за № 1369/20107 (далі- Положення № 1394), яке регулює порядок проведення процедури реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 2.3 Положення № 1394 формування та ведення Реєстру платників податку на додану вартість здійснює центральний орган державної податкової служби. Дані Реєстру передаються до податкових органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні податкові органи), а також податкових органів у районах, містах, районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих податкових органів (далі - районні податкові органи).
Відповідно до п. 5.6.1 Положення № 1394 підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.
Згідно з пунктом 5.6.2. Положення № 1394 у разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація" та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.
Таким чином, підставою для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації, є рішення суду, яке набрало законної сили.
Суд зазначає, що позовна вимога щодо зобов’язання Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відновити запис в Реєстрі платників податку на додану вартість виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З вказаної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтересів юридичних осіб, які є порушеними на момент розгляду справи в суді.
Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання спірних правовідносин. Виходячи із змісту чинного законодавства рішення суду не може в майбутньому регулювати суспільні відносини, оскільки це виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
З огляду на вимоги п. 5.6.1, п. 5.6.2 Положення № 1394 після набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва повинна видату ПП «Техногаз Україна»нове Свідоцтво (за новим номером) про реєстрацію як платника податку на додану вартість, а центральний орган державної податкової служби –внести до Реєстру запис про відміну анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість
У суду на момент розгляду даної справи відсутні підстави вважати, що Відповідачі будуть відмовлятись від вчинення таких дій, відтак позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.
У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача внести відомості до реєстру платників ПДВ про поновлення реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість є передчасними, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
За таких підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Таким чином, судовий збір підлягає поверненню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 1,70 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов Приватного підприємства «Техногаз Україна»задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 10.11.2010 року про анулювання реєстрації приватного підприємства «Техногаз Україна»платником податку на додану вартість, яке оформлено актом № 272/29-306 від 10.11.2010 року.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Техногаз Україна»судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Патратій О.В.
Судді: Власенкова О.О.
Літвінова А.В.