Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 20 грудня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 13619/11/2070  

 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді  -  Горшкової О.О., при секретарі судового засідання Головко О.В., за участю представників сторін: представник позивача - Лазаренко І.В., представник відповідача - не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство  "Котлоенергопром" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року № 0003242305 про стягнення з ТОВ "НТП "Котлоенергопром" суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 115501,00 грн., у т.ч. основного платежу 115500,00 грн., фінансової санкції 1,00 грн. у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення носить незаконний характер, а тому підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2011 року підтримав свою правовіу позицію по справі.

Представник відповідача у судове засідання 20.12.2011 року не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно відповідно до вимог ст. 35 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Котлоенергопром» пройшло державну реєстрацію в установленому законом порядку (код 35072985), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 04.07.2007 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова видане відповідне Свідоцтво № 100050404 НБ № 055997, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 14.06.2007 року № 20709.

Відповідно до довідки АА № 122397 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Котлоенергопром» за КВЕД є діяльність у сфері інжинірингу, монтаж інших машин та устаткування загального призначення, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, виробництво печей та пічних пальників, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, газопровідні роботи.

11.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка відповідача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Технобудальянс» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 11.07.2011 року № 3203/2305/35072985.

З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року № 0003242305, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 115501,00 грн. (з яких за основним платежем – 11500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1,00 грн.)

Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 11.07.2011 року № 3203/2305/35072985 висновок суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог значених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НТП «Котлоенергопром» з ТОВ «Технобудальянс»;

- п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, за рахунок чого донараховано ПДВ на загальну суму 115500 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму ПДВ 115500 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом, 01.11.2010 року між позивачем (надалі – Замовник) та ТОВ «Технобудальянс» (надалі – Виконавець) був укладений договір № 2005, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе розробку проекту теплової техно-логічної схеми (паровий котел – утилізатор – споживач пару» з підвищенням коофіциенту якісної дії котла на 5%. Відповідно до умов п. 1.2 Договору Замовник зобов’язується прийняти і оплатити роботи на умовах даного Договору.

Вартість робіт відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1) складає 310000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 51666,67 грн.(п. 2.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору розрахунки за виконані роботи Виконавцем роботи здійснюються на підставі акту здачі-прийому робіт, підписаного обома сторонами, і рахунку. Замовник здійснює оплату виконаних робіт Виконавцю поетапно протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів здачі-приймання робіт (п.3.2 Договору).

Розділом IV Договору передбачений порядок здачі і приймання робіт, відповідно до якого при звершенні етапу робіт Виконавець надає Замовнику акт здачі-прийому робіт (п.4.1). Замовник зобов’язаний в строк не пізніше 10 календарних днів з дня отримання ним акту здачі-прийому робіт і рахунки направити Виконавцю підписаний акт здачі-прийому робіт. В цьому випадку роботи вважаються виконаними остаточно і підлягають сплаті відповідно до п. 3.2 даного Договору (п.4.2).

Відповідно до п. 7.3. Договору строк дії даного договору з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по договору.

Відповідно до графіку виконання робіт (Додаток № 2 до Договору № 2005 від 01.11.2010 року) строк виконання робіт визначений з 01.11.2010 року до 28.02.2011 року.

08.11.2010 року між позивачем (надалі – Замовник) та ТОВ «Технобудальянс» (надалі – Виконавець) був укладений договір № 2006, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе розробку проекту переводу котлів ДКВР паро виробництвом 6,5 т/ч і 10т/ч природного газу на лузгу соняшника (п.1.1 Договору). Відповідно до умов п. 1.2 Договору Замовник зобов’язується прийняти і оплатити роботи на умовах даного Договору.

Вартість робіт відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1) складає 383000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 63833,33 грн.(п. 2.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору розрахунки за виконані роботи Виконавцем роботи здійснюються на підставі акту здачі-прийому робіт, підписаного обома сторонами, і рахунку. Замовник здійснює оплату виконаних робіт Виконавцю поетапно протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів здачі-приймання робіт (п.3.2 Договору).

Розділом IV Договору передбачений порядок здачі і приймання робіт, відповідно до якого при звершенні етапу робіт Виконавець надає Замовнику акт здачі-прийому робіт (п.4.1). Замовник зобов’язаний в строк не пізніше 10 календарних днів з дня отримання ним акту здачі-прийому робіт і рахунки направити Виконавцю підписаний акт здачі-прийому робіт. В цьому випадку роботи вважаються виконаними остаточно і підлягають сплаті відповідно до п. 3.2 даного Договору (п.4.2).

Відповідно до п. 7.3. Договору строк дії даного договору з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по договору.

Відповідно до графіку виконання робіт (Додаток № 2 до Договору № 2006 від 01.11.2010 року) строк виконання робіт визначений з 01.11.2010 року до 28.02.2011 року.

Судом встановлено, що на підставі договору № 2005 від 01.11.2010 року ТОВ «Технобудальянс» позивачу були виписані податкова накладна № 223 від 28.02.201 року на суму 310000,00 грн., в т.ч. ПДВ 51666,67 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця – розробка проекту теплової технологічної схеми «паровий котел – утилізатор – споживач пару» з підвищенням КПД на 5%), на підставі договору № 2006 від 08.11.2010 року податкова накладна № 264 від 28.02.2011 року на суму 383000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 63833,33 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця – розробка проекту переводу котлів ДКВР паро виробництвом 6,5 т/ч і 10т/ч природного газу на лузгу соняшника), копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт виконання робіт за договорами № 2005 та 2006 від 01.11.2010 року та 08.11.2010 року відповідно підтверджується актами здачі-прийому робіт за лютий 2011 року, підписані сторонами, що в свою чергу, відповідає умовам Договорів.

Розрахунки між ТОВ «Технобудальянс» та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Технобудальянс», що підтверджується копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Видані ТОВ «Технобудальянс» за лютий 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Далі, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити технологічні та технічні можливості позивача до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а саме наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності та можливості його використання у власній господарській діяльності чи з метою отримання прибутку, як так, виходячи зі змісту господарської операції, останні є невід’ємною ланкою у господарському ланцюгу та дослідити відповідні первинні документи.

Судом встановлено, що наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції № 11-Л  від 19.04.2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Котлоенергопром» 22.04.2011 року була видана Ліцензія серія АГ № 576180 строком дії з 19.04.2011 року до 19.04.2016 року на провадження господарської діяльності, пов’язаної зі створенням об’єктів архітектури, перелік яких наведений у Додатку до Ліцензії АГ № 576180.

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 26.08.2010 року № 20-Л ТОВ «Технобудальянс» 31.08.2010 року видана Ліцензвя Серія АВ № 555249 строком дії з 26.08.2010 року по 26.08.2013 рік на провадження господарської діяльності, пов’язаної зі створенням об’єктів архітектури, перелік яких зазначений в Додатку до ліцензії АВ № 555249.

В матеріалах справи наявний лист ТОВ «НПФ Техенергоремонт» від 29.09.2011 року № 30-09, складений на ім’я генерального директора ТОВ «НТП «Котлоенергопром», в якому директор ТОВ «НПФ Техенергоремонт» просить керівництво підприємства позивача розробити техніко-економічу пропозицію з переводу котла ДКВр-10-13-350 на спалювання лузги для Харківського жиркомбінату та лист від 27.10.2011 року № 16-10 про прискорення розробки згідно листа від 29.09.2011 року за № 30-09, договір № 02025 від 11.01.2011 року між позивачем (надалі – Виконавець) та Харківським філіалом ТОВ «Агрокосм» Харківський жировий комбінат» (надалі – Замовник), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе реконструкцію котла ДКВР 10-13 з зміною природного газу на лузгу соняшника екологічних вимог до продуктів згорання. Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток 1) складає 840000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 140000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений договір 02.11.2011 року був направлений керівництву Харківської філії ТОВ «Агрокосм» Харківський жировий комбінат» для погодження, проте на час розгляду справи і винесення рішення від останнього відповіді не отримано.

Також в матеріалах справи наявний лист ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод» від 10.10.2011 року № 15-1/25/2507-11182, складеного на ім’я генерального директора позивача, в якому керівництво ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод» просить керівництво позивача до кінця жовтня 2011 року направити до ОКС проект договору на завершення проектних робіт та виробництво монтажних робіт, з урахуванням раніше виконаних об’ємів робіт, відповідно договору № 850/07У від 25.10.2007 року «Реконструкція тушильного блоку № 15 № 15 УСТК-3 в коксовому цеху № 3№, а також доукомплектувати раніше виданий проект по даному об’єкту.

На виконання зазначеного листа позивачем був розроблений проект договору № 3023, сторонами якого є ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод» (Замовник за умовами договору) та позивач (Підрядник за умовами договору), відповідно до умов якого в порядку і на умовах, визначених даним договором, Підрядчик бере на себе зобов’язання закінчити проектні роботи (з урахуванням виконаних об’ємів робіт), виконати поставку обладнання і будівельно-монтажних робіт по реконструкції КСТК-25/39 блоку № 15 УСТК в коксовом цеху № 3, а Замовник зобов’язується надати Підряднику будівельну площу, прийняти об’єкт і сплатити виконані роботи разом з відповідною документацією, яка є невід’ємною частиною договору, та листом від 10.11.2011 року № 785/1 направлений на адресу ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод».

На час розгляду справи та винесення рішення договір сторонами також не підписаний.

На підтвердження наявності договірних відносин між позивачем та ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод», позивачем був наданий до суду договір № 850/07У від 25.10.2007, на який посилається ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод» в листі № 785/11 від 10.11.2011 року.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.          Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Суд враховує те, що зазначені вище договори не підписані, а відтак не узгоджені сторонами, у зв’язку з чим, з урахуванням вимог належності та допустимості доказової бази по справі, не враховує зазначені договори як достатні та беззаперечні, проте, з урахуванням дати їх складання та наявності листів про направлення їх на узгодження, а  також приймаючи до уваги факт необхідності часу для їх підписання, наявності підтверджуючих документів договірних відносин у минулому та їх урахування для продовження договірних відносин у майбутньому, суд приймає до уваги направленість і спрямованість дій позивача на здійснення господарської діяльності та отримання прибутку і надає відповідну оцінку зазначеним документам.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, банківським випискам та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З аналізу норм Податкового Кодексу України вбачається, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб’єктів не покладається обов’язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

В акті перевірки позивача від 11.07.2011 року № 3203/2305/35072985, містяться посилання відповідача на те, що враховуючи те, що у ТОВ „Технобудальянс" відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та дані проведеного аналізу постачальників згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 України, зазначені угоди за період мають ознаки нікчемності.

Проте, суд зазначає, що така позиція податкового органу суперечить вимогам закону, тому що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил поведінки податкового обліку.

По епізоду порушення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд вважає необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акти перевірки, ні рішення податкових органів не містить таких посилань, а й не доводить умислу  позивача на порушення публічного порядку,  не містить посилання і  на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд приймає до уваги постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року по справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс"  до   Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова  про скасування наказів та визнання неправомірними дій, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 року, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування наказів та визнання неправомірними дій  задоволено у повному обсязі. Скасувати наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №331 від 16.03.2011 року про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс"; визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс", за наслідками якої складено довідку №437/23-304/37190526 від 28.03.2011 року; скасовано наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №628 від 13.05.2011 року про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс"; визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс", за наслідками якої складено довідку №1024/23-304/37190526 від 07.06.2011 року. Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року за наслідками розгляду апеляційної скарги набрала чинності.

Статтею 71 КАС України встановлений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських Виконавець (ТОВ «НТП «Котлоенергопром») свої зобов’язання за договором виконав,  розрахунки  за  надані послуги здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені покупцем до складу валових витрат, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач та ТОВ «Технобудальянс» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.

Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з позивачем договір схвалений з боку ТОВ «Технобудальянс» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані ТОВ «Технобудальянс» по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 115500,00 грн., з яких за основним платежем – 115500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1,00 грн.), а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п.198.6 ст. 198 , п. 201.1, п.201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).   

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, –     

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року № 000324305 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 115501,00 грн., в т.ч. основного платежу 115500,00 грн., фінансова санкція 1,00 грн. у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" (61145, м. Харків, вул. Космічна, б. 21-А, код 35072985) державне мито у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.12.2011 року.   < Текст > < Сума задоволення > < Текст > 

Суддя                                                                                                       Горшкова О.О.