Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
01 грудня 2011 р. № 2-а- 13716/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Зеленькова О.В.,
за участю представників сторін: позивач - Верещака М.О., відповідач - Корнієвський О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗІС Б" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЗІС Б" звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004692305 про збільшеня суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 149170,00 грн., з яких 149169,00 грн. за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення при помилковому застосуванні податкового законодавства України.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.
Представники сторін у судовому засіданні 01.12.2011 року підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗІС-Б» пройшло державну реєстрацію в установленому законом порядку (код 33066964), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 20.02.2006 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова видане відповідне Свідоцтво № 28326300 НБ № 158642, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 29.06.2004 року № 14931.
В період з 14.09.2011 року по 20.09.2011 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка відповідача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «САМАЙ 10», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.09.2011 року № 4501/2305/33066964.
З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0004692305, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 149170,00 грн. (з яких за основним платежем – 149169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1,00 грн.)
Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 23.09.2011 року № 4501/2305/33066964 висновок суб’єкта владних повноважень про порушення ТОВ «БАЗІС-Б» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, підприємством завищено податковий кредит за червень 2011 року на суму 149169,60 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Кодексу).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як встановлено судом, 01.06.2011 року між позивачем (надалі – Покупець) та ТОВ «САМАЙ-10» (надалі – Продавець» був укладений Договір поставки № 1/06/1, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець покупає та сплачує товарно-матеріальні цінності (надалі – товар), згідно з відгрузочними документами.
Відповідно до п. 1.2. Договору асортимент, кількість і вартість товару вказується в видатковій накладній (або акті прийому-передакчі). З моменту підписання накладної (акту прийому-передачі) сторонами підписаний документ є невідємною частиною даного договору. Договір вважається виконаним в частині, відображеної в видатковій накладній (або акті прийому-передачі товару).
Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість Договору складає 1200000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 200000,00 грн.
Оплата товарно-матеріальних цінностей відбувається на підставі виставленого рахунку не пізніше 30-ти календарних днів з дати надходження товарно-матеріальних цінностей на склад Покупця. У випадку предоплати, відгрузка товарно-матеріальних цінностей здійснюється не пізніше 5-ти банківських днів з дня надходження коштів на рахунок Продавця (п. 2.3 Договору). Умови поставки – транспортні видатки відносяться на продавця (п. 2.3 Договору).
Строк дії Договору, передбачений п. 6.1 Договору, до 31.12.2011 року.
Судом встановлено, що ТОВ «САМАЙ-10», який є Продавцем за договірними умовами, позивачу, який є Покупцем за договірними умовами, були виписані податкова накладна № 1502 від 15.06.2011 року на суму 191505,60 грн., в т.ч. ПДВ – 31917,60 грн., № 902 від 09.06.2011 року на суму 19952,00 грн., в т.ч. ПДВ – 31992,00 грн., № 201 від 02.06.2011 року на суму 178740,00 грн., в т.ч. ПДВ – 29790,00 грн., № 301 від 03.06.2011 року на суму 146400,00 грн., в т.ч. ПДВ – 24400,0 грн., № 2202 від 22.06.2011 року на суму 186420,00 грн., в т.ч. ПДВ – 31070,00 грн. (товарно-матеріальні цінності - припой ПОС-40, чушка), видаткова накладна № 220602 від 22.06.2011 року на суму 186420,00 грн., в т.ч. ПДВ – 31070,00 грн., № 160601 від 15.06.2011 року на суму 191505,60 грн., в т.ч. ПДВ – 31917,60 грн., № 90603 від 09.06.2011 року на суму 191952,00 грн., в т.ч. ПДВ – 31992,00 грн., № 30601 від 03.06.2011 року на суму 146400,00 грн., в т.ч. ПДВ – 24400,00 грн., № 20601 від 02.06.2011 року на суму 178740,00 грн., в т.ч. ПДВ – 29790,00 грн. (товарно-матеріальні цінності - припой ПОС-40, чушка), копії яких накладних наявні в матеріалах справи.
Розрахунки між ТОВ «САМАЙ-10» та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «САМАЙ-10» на загальну суму 895017,60 грн. (в тому числі ПДВ – 149169,60 грн.), що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Видані ТОВ «САМАЙ-10» за червень 2011 року на адресу позивача вищеперелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201. ст. 201 Податкового Кодексу України.
Приписами Закону України «Про автомобільний транспорт» та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. N 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568, визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна.
Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено укладання договору перевезення в письмовій формі та підтвердження укладення договору перевезення вантажу складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарської операції в частині перевезення придбаного за договором товару, надано до суду копії товарно-транспортних накладних № 2202 від 22.06.2011 року, № 1502 від 15.06.2011 року, № 301 від 03.06.2011 року, № 902 від 09.06.2011 року, з яких вбачається, що вантажовідправником є ТОВ «САМАЙ-10», вантажоодержувачем – ТОВ «БАЗІС-Б», перевезення вантажу припой ПОС-40, чушка здійснювалось автопідприємством ФО-П ОСОБА_3 автомобілем НОМЕР_2, пункт відвантаження АДРЕСА_2 пункт розвантаження АДРЕСА_3.
Товарно-транспортні накладні № 2202 від 22.06.201 року, № 1502 від 15.06.2011 року, № 301 від 03.06.2011 року, № 902 від 09.06.2011 року відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.
Далі, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити технологічні та технічні можливості позивача до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а саме наявність приміщень для зберігання товарів та можливості його подальшої реалізації, як так, виходячи зі змісту господарської операції, останні є невід’ємною ланкою у господарському ланцюгу та дослідити відповідні первинні документи.
В матеріалах справи наявний договір ссуди приміщення б/н, укладеного 04.01.2011 року між позивачем (далі – користувач) та ОСОБА_4 (далі – Ссудодавець) строком до 31.12 2011 року, відповідно до умов якого, Ссудодавець зобов’язується передати у безоплатне тимчасове користування Користувачю частину квартири (надалі – приміщення) для використання з метою розміщення офісу на строк передбачений даним Договором, який розташований за адресою АДРЕСА_1.
Факт передачі приміщення підтверджується копією Акту прийому-передачі від 04.01.2011 року, підписаного сторонами Договору, яка наявна в матеріалах справи.
Судом встановлено, що у подальшому придбаний товар позивачем був реалізований ФО-П «Сервіс-Пак», ТОВ «Істок», ТОВ «Інтерфлот-продукт», ТОВ «Купянський молочноконсервний комбінат», ЗАТ «Первомаймський молочноконсервний комбінат», про що свідчать укладені між позивачем та ФО-П «Сервіс-Пак» договір № 11/01 від 11.01.2011 року, ТОВ «Істок» договір № 01/11 від 04.01.2011 року, ТОВ «Інтерфлот-продукт» договір № 15/02 від 15.02.2011 року, ТОВ «Куп’янський молочноконсервний комбінат» договір № 0816050276 від 21.04.2010 року, ЗАТ «Первомаймський молочноконсервний комбінат» договір № 21/01-356/11-вз від 21.01.2010 року, відповідно до умов яких позивач, який є Продавцем за зазначеними договорами, продає, а ФО-П «Сервіс-Пак», ТОВ «Істок», ТОВ «Інтерфлот-продукт», ТОВ «Куп’янський молочноконсервний комбінат», ЗАТ «Первомаймський молочноконсервний комбінат», які є Покупцями, за зазначеними договорами, придбавають та сплачують припой ПОС-40, чушка. Строк дії зазначених договорів, окрім договору № 0816050276 від 21.04.2010 року, визначений до 31.12.2011 року. Відповідно до п. 6.1 Договору № 0816050276 від 21.04.2010 року, строк дії договору визначений до 31.12.2010 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання Сторонами грошових зобов’язань.
Факт поставки товару позивачем за договором № 11/01 від 11.01.2011 року підтверджується виписаними позивачем на ім’я ФО-П «Сервіс-Пак» податковими накладними № 7 від 09.06.2011 року на суму 43256,40 грн., в т.ч. ПДВ – 7209,40 грн., видатковою накладною № РН-0000083 від 09.06.2011 року на суму 43256,40 грн., в т.ч. ПДВ – 7209,40 грн.
Факт поставки товару позивачем за договором № 01/11 від 04.01.2011 року підтверджується виписаними позивачем на ім’я ТОВ «Істок» податковими накладними № 17 від 22.06.2011 року на суму 42877,80 грн., в т.ч. ПДВ – 7146,30 грн., № 10 від 11.06.2011 року на суму 19743,60 грн., в т.ч. ПДВ – 3290,60 грн., № 6 від 08.06.2011 року на суму 23433,00 грн., в т.ч. ПДВ – 3905,50 грн., видатковою накладною № РН-0000094 від 22.06.2011 року на суму 42877,80 грн., в т.ч. ПДВ – 7146,30 грн., № РН-0000086 від 11.06.2011 року на суму 43176,60 грн., в т.ч. ПДВ – 7196,10 грн.
Факт поставки товару позивачем за договором № 15/02 від 15.02.2011 року підтверджується виписаними позивачем на ім’я ТОВ «Інтерфлот-продукт» податковими накладними № 14 від 21.06.2011 року на суму 298949,40 грн., в т.ч. ПДВ – 49824,90 грн., № 2 від 06.06.201 року на суму 299098,80 грн., в т.ч. ПДВ – 49849,80 грн., видатковою накладною № РН-0000090 від 21.06.2011 року на суму 298949,40 грн., в т.ч. ПДВ – 49824,90 грн., № РН-0000079 від 06.06.2011 року на суму 299098,80 грн., в т.ч. ПДВ -49849,80 грн., копією довіреності № 381, № 341, виданою ТОВ «Інтерфлот-Продукт» 21.06.2011 року та 06.06.2011 року відповідно, з метою отримання припою ПОС-40 чушка, товарно-транспортною накладною від 21.06.201 року та від 06.06.2011 року, якими підтверджується фактичне транспортування придбаного контрагентом позивача ТОВ «Інтерфлот-Продукт» товару за договором № 15/02 від 15.02.2011 року.
Факт поставки товару позивачем за договором № 0816050276 від 21.04.2010 року підтверджується виписаними позивачем на ім’я ПАТ «Куп’янський молочноконсервний комбінат» податковими накладними № 18 від 24.06.2011 року на суму 216000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 36000,00 грн., видатковою накладною № РН-0000095 від 24.06.2011 року на суму 216000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 36000,00 грн., товарно-транспортною накладною від 24.06.2011 року, якою підтверджується фактичне транспортування придбаного ПАТ «Куп’янський молочноконсервний комбінат» товару за договором № 0816050276 від 21.04.2010 року.
Факт поставки товару позивачем за договором 21/01-356/11-вз від 21.01.2011 року підтверджується виписаними позивачем на ім’я ЗАТ «Молочноконсервний комбінат» податковими накладними № 5 від 09.06.2011 року на суму 136278,00 грн., в т.ч. ПДВ – 22713,0 грн., видатковою накладною № РН-0000082 від 09.06.2011 року на суму 136278,00 грн., в т.ч. ПДВ – 22713,00 грн., довіреністю № 653, виданою ЗАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» 08.06.2011 року з метою отримання товару Припой-40, товарно-транспортною накладною від 09.06.2011 року, якою підтверджується фактичне транспортування придбаного ЗАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» товару за договором 21/01-356/11-вз від 21.01.2011 року.
Факт виконання робіт з надання транспортних послуг, замовлених на червень місяць 2011 року, вартість яких складає 625,00 грн., ПДВ – 125,00 грн., а загальна вартість 750,00 грн., підтверджується відповідним актом від 30.06.2011 року.
Здійснення оплати за вище переліченими договорами підтверджується банківськими виписками, копія яких наявні в матеріалах справи.
Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, банківським випискам та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
З аналізу норм Податкового Кодексу України вбачається, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб’єктів не покладається обов’язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
В акті перевірки позивача від 23.09.2011 року № 4501/2305/33066964, містяться посилання відповідача на результати проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «САМАЙ-10» (код ЄДРПОУ 37365252) щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01. 06.2011 року по 30.06.2011 року, які були надані листом від 13.09.2011 року за № 5164/7/18-016 Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова.
Проте, суд зазначає, що така позиція податкового органу суперечить вимогам закону, тому що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).
Статтею 71 КАС України встановлений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських операціях продавець (постачальник) передав товар покупцю (ТОВ «БАЗІС Б»), розрахунки за поставлений товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені покупцем до складу валових витрат, придбаний товар у подальшому використовувався позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, які наявні в матеріалах справи та які суд в силу ст. 86 КАС України оцінює як достатні та беззаперечні докази використання придбаної продукції в власній господарській діяльності та подальшої реалізації виготовленої продукції, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.
Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.
З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач та ТОВ «САМАЙ-10» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.
Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.
З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з позивачем договір схвалений з боку ТОВ «САМАЙ-10» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані ТОВ «САМАЙ-10» по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.
Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 149170,0 грн., з яких за основним платежем – 149169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1,00 грн.), а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 , п. 201.1, п.201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗІС Б" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0004692305 від 07.10.11р. про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 149 170 грн. 00 коп., з яких: 149 169 грн. 00 коп. - за основним платежем та 1 грн. 00 коп. - штрафна санкція.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗІС Б" (61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, буд. 7-А, кв. кв. 41, код 33066964) судові витрати в розмірі 3 (три) 40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 05.12.2011 року. < Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Суддя Горшкова О.О.