П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

06 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 766/16548/24

                                                                                                                                  Головуючий в 1 інстанції: Булах Є. М.

                                                                                                                                  Час і місце ухвалення:   м. Херсон

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  –  Лук`янчук О.В.

суддів                       –  Бітова А. І.

                                    –  Ступакової І. Г.

 при секретарі –  Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в Херсонській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в Херсонській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив скасувати постанову інспектора взводу №1 роти №14 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області серія БАД №031161 від 24.09.2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 5800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 24.09.2024 року інспектор взводу №1 роти №14 батальйону /правління патрульної поліції в Херсонській області склав постанову у справі про адміністративне правопорушення серія БАД №031161 відносно позивача. За змістом постанови, 24.09.2024 о 17-45 год. у ч. Херсоні по вул. Некрасова, 69 позивач керував транспортним засобом без водійських прав, чим порушив п.п. 2.35, 2.1А ПДР.

З позиції позивача постанова не відображає дійсних обставин справи, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вказав, що дійсно має електроскутер Маххґег Іаїкоп потужністю 1 квт, однак для керування ним не треба мати водійські права.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1  до Департаменту патрульної поліції в Херсонській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що ч. 2 ст. 126 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Відповідно до довідки Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції від 10.10.2024 за вих. № 8111/41/23/2024 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами. Відповідно до ПДР скутер до 3 кВт є транспортним засобом, який за класом і принципом пересування є аналогічним до мопеду, отже на водіїв цього транспортного засобу поширюються вимоги статті 16 ЗУ «Про дорожній рух», і при керуванні таким транспортним засобом водій такого транспортного засобу має мати при собі посвідчення водія категорії А1.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.09.2024 року ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

У постанові серії БАД №031161 від 24.09.2024 року, винесеній відносно позивача, зазначено, що 24.09.2024 близько 17 год. 45 хв., в м. Херсоні по вул.. Некрасова, 69, позивач керував т/з Maxxter falkon, б/н, без застебнутого на голові мотошолому та при перевірці було виявлено, що водій не має права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.5.г та 2.1.д. ПДР.

Відповідно до довідки №8111/41/23/2024 від 10.10.2024, за даними ITC «Інформаційний портал Національної поліції України», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом.

Не погодившись з окаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка керує електроскутером марки «Maxxter falcon» не є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2. 1 (а) ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний електроскутер не являється, а тому прийшов до висновку, що вина позивача у порушенні правил дорожнього руху України не доведена належними та допустимими доказами, а постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить доказів вчинення правопорушення, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється  Кодексом України про адміністративні правопорушення  (далі по тексту -  КупАП).

Відповідно до  статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з  ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог  закону  при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими  законом  способами.

Статтею 245 КУпАП  встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з  законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до  статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному  законом  порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух»  учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього  Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух»  визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до  Закону України «Про дорожній рух»  встановлюють  Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306 (далі -  ПДР).

Також пунктами  1.3  та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до відповідальності за те, що позивач керував т/з Maxxter falkon, б/н, без застебнутого на голові мотошолому та при перевірці було виявлено, що водій не має права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.5.г та 2.1.а. ПДР та ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно із  п.2.4 "а" ПДР  України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Так,  у пп. "а", "б"  п.2.1. ПДР  України зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Тобто, під адміністративну відповідальність підпадають водії саме механічних транспортних засобів, які на вимогу поліцейського не пред`явили документ, що підтверджує відповідне право особи на керування транспортним засобом.

Згідно з ч. 2  ст. 126 КУпАП  керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, згідно п 2.13 ПДР  України, транспортні засоби належать до таких категорій:

-А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

У п.1.10 ПДР  України наведені терміни, що використовуються у цих Правилах та мають наступне значення: - транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; - механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. Тобто всі механічні транспортні засоби є транспортними засобами, але ні всі транспортні засоби є механічними, оскільки транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує межу 3 кВт.

Отже, враховуючи наведене, до категорії А1, у випадках відсутності якої особа притягується до адміністративної відповідальності, можна віднести саме механічні транспортні засоби які мають електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.03.2018 року у справі №278/3362/15-к  ПДР, відповідно якої, розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно наявних в матеріалах даної справи доказів, які не заперечуються відповідачем, електроскутер «Maxxter», яким керував позивач , має наступні технічні характеристики: марка - Maxxter; потужність електричного двигуна: 1000 Вт (модель FALCON, FALCON II), 1500 Вт (модель NEOS II, LUХ PLUS); батарея AGM, 72 В/20 Ач; максимальна швидкість: до 45 км/год; номінальне навантаження: 110 кг; максимальне навантаження: 200 кг тощо/

Відтак, враховуючи відсутність в  ПДР  України такого визначення як «електроскутер», в даному випадку електроскутер «Maxxter», яким керував позивач, потужність мотора якого становить в залежності від модифікації становить 1000 Вт (1 кВт) або 1500 Вт (1,5 кВт) не може прирівнюватися до мопеду або іншому двоколісному транспортному засобу та визнаватися механічним транспортним засобом, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Таким чином, враховуючи, що електроскутер «Maxxter», яким керував позивач, це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до позивача у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що позивач заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2  ст.126 КУпАП, оскільки він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого вказаною нормою  КУпАП.

Беручи до уваги, що адміністративну відповідальність за порушення пп.а  п.2.1 ПДР  України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електроскутер яким керував позивач не віднесено, позивач не є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч.2  ст.126 КУпАП.

Відтак, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що при ухваленні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, інспектором поліції не в повній мірі дотримано вимог закону, а саме ст.ст.  245,  251,  280 КУпАП, таким чином постанова серії БАД №031161 від 24.09.2024 року обґрунтовано визнана судом першої інстанції протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - закриттю.

Таким чином, доводи та міркування, викладені в  апеляційній скарзі спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Отже, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1  ст. 316 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 313, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.  

Повний текст постанови складено та підписано 06 травня 2025 року .

Головуючий суддя:                                                                                 О.В. Лук`янчук

Суддя:                                                                                                    А. І. Бітов

Суддя:                                                                                                    І. Г. Ступакова