Справа №295/5732/25

1-кс/295/2588/25

УХВАЛА

щодо розгляду скарги

01.05.2025 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

представника заявника - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу, подану представником ОСОБА_4 – адвокатом ОСОБА_3 , на бездіяльність уповноважених осіб другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та додані до неї матеріали,

в с т а н о в и в :

Адвокат ОСОБА_3 шляхом використання системи «Електронний суд» звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить зобов`язати уповноважених осіб другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинене кримінальнеправопорушення за заявою ОСОБА_4 від 21.03.2025.

Обґрунтовуючи скаргу адвокат зазначив, що 21.03.2025 ОСОБА_4 звернувся до другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому із заявою про вчинення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Заявник вказує, що станом на день звернення зі скаргою, всупереч вимогам ст. 214 КПК України відомості про вчинення кримінального правопорушення не були внесені до реєстру, досудове розслідування не проводиться.

Згідно з ухвалою слідчого судді від 30.04.2025 поновлено строк для звернення зі скаргою, відкрите провадження у справі.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав вимоги, викладені в скарзі, просив її задоволити. Пояснив, що ОСОБА_4 є обвинуваченим у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України, яке перебуває на розгляді в Корольовському районному суді м. Житомира, стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний у вигляді застави, строк дії обов`язків закінчився і не продовжувався.

Адвокат ОСОБА_3 , посилаючись на вимоги абз. 6 п. 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, вказав, що ОСОБА_4 підлягає призову на військову службу виключно за його згодою. Натомість уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_1 вручили ОСОБА_5 бойову повістку, тобто перевищили свої службові повноваження. Адвокат зауважує, що на думку заявника працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 у змові зі слідством, яке триває 9 років, намагаються навмисно його мобілізувати.

Представник вказує, що ОСОБА_4 з`явився на збори, йому вручили бойову повістку, проте на цей час він знаходиться у м. Житомирі, не направлений для проходження військової служби, оскільки ним подана відповідна заява про відстрочку.

На думку адвоката ОСОБА_6 неправомірні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, та завдають ОСОБА_4 істотну шкоду, яка полягає в тому, що він позбавлений можливості працювати та отримувати дохід.

Уповноважений представникдругого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, в судове засідання, не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій зазначає, що посадовими особами другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, не дотримані вимоги ст. 214 КПК України щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його повідомленням від 21.03.2025 про вчинення кримінального правопорушення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таку бездіяльність заявник вважає неправомірною, такою, що не відповідає положенням ст. 214 КПК України, а тому просить зобов`язати уповноважених осіб внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та невідкладно розпочати досудове розслідування.

До скарги заявник долучив заяву від 21.03.2025 про вчинення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України (а.с. 5-6).

Згідно зі статтею 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Положення ч.1 ст. 214 КПК України  зобов`язують слідчого, дізнавача, прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування тільки по заяві або повідомленню, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.                                            

На такий обов`язок слідчого, прокурора вказують вимоги ч. 5 ст. 214 КПК України, згідно з якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв`язку з ч.1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.  

Із системного аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про обставини не щодо усіх (будь-яких) заяв чи повідомлень, а тільки тих, які можуть свідчити про вчинення саме кримінального правопорушення (злочину), тобто повинні мати достатні дані про наявність в події ознак складу злочину у розумінні ст. 11 КК України. 

Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.

Чинним КПК закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки), порядок якої визначений ст. 214 КПК України.

Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.

Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 9-49/0/4-17 від 12.01.2017 р., за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. Вказана інформація необхідна для визначення того, що ставиться питання про вчинення саме кримінального правопорушення, та можливості спрямувати орган досудового розслідування на його розкриття, зібрання відповідних доказів.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 від 17.06.2020 р, згідно з пунктом 5 мотивувальної частини якого зазначено, що "встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту". Також і Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18) наголосив: "...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...".

Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а також унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення. Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК.

Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.

В поданій заяві від 21.03.2025 ОСОБА_4 посилався на те, що в діях працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачаються ознаки вчинення злочину, який передбачений ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Згідно з нормами Кримінального кодексу України кримінальна відповідальність за ч. 5 ст. 426-1 КК України передбачена за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Відповідно до ч. 2 ст. 425 КК України у статтях 425, 426 та 426-1 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається шкода, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка в п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до абзаців 3, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції Закону України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Обов`язок громадянина з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, передбачений також в абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли був оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введений воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє на цей час.

Дослідивши зміст скарги ОСОБА_4 , зміст заяви про вчинення кримінального правопорушення, заслухавши думку адвоката ОСОБА_6 слідчим суддею встановлено, що вказані документи не містять обгрунтованих відомостей, які б свідчили про вчинення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-якого злочину в розумінні ст. 11 КК України, відповідальність за скоєння якого передбачена статтями з Особливої частини КК України. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме заявою про злочин є наявність в ній об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, які в повідомленні ОСОБА_4 відсутні, а носять лише абстрактний характер. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зі змісту заяви від 21.03.2025 слідчим суддею не встановлено, що доводи заявника вказають на наявність ознак в діях працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-якого правопорушення.

Так, як зі змісту скарги, так і заяви про вчинення кримінального правопорушення, вбачається, що на 08.03.2025 ОСОБА_4 була вручена повістка про відправку після проходження військово-лікарської комісії 07.03.2025.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_4 в належний порядок і спосіб повідомив уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що він не підлягає призову, проте всупереч навних обмежень був направлений для проходження військової служби.

В той же час, в судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 зазначив, що станом на день розгляду справи ОСОБА_4 для проходження військової служби не направлений, перебуває в м. Житомирі.

Тобто, слідчим суддею не встановлено, що ОСОБА_4 з перевищенням службових повноважень працівниками ТЦК направлений для проходження військової служби.

Сам лише факт вручення повістки ОСОБА_4 працівниками Житомирського ТЦК, які виконують службові обов`язки щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації під час дії воєнного стану у країні не можуть вважатися перевищенням службових повноважень.

В судовому засіданні на запитання слідчої судді представник заявника не навів будь-які об`єктивні відомості, які б могли свідчити про вчинення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-якого правопорушення, яке підпадає під регулювання норм КК України.

На підставі документів, долучених до скарги, зізмісту заяви про вчинення кримінального правопорушення не вбачається достатніх підстав вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя критично ставиться до доводів адвоката ОСОБА_6 , що працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 діють у взаємодії зі службовими особами органу досудового розслідування та прокуратури, які сфальсифікували щодо ОСОБА_4 кримінальне провадження, знищили докази, а відтак намагаються відправити його для проходження військової служби для затягування розгляду кримінального провадження по суті. Так, зі змісту заяви ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що кримінальне провадження стосовно нього було зареєстроване в 2014 році, не пов`язане з будь-якими військовими злочинами, досудове розслідування здійснюється за ст. 301 КК України - ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів, кримінальне провадження на цей час перебуває на стадії судового розгляду, а тому відсутні будь-які підстави вважати, що дії працівників ТЦК, які відповідно до вимог нормативно-правових вимог є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, можуть бути пов`язані з кримінальним провадженням відносно ОСОБА_4 .

Не підтверджено на підставі обгрунтованих доводів розмір істотної шкоди, що є кваліфікуючою ознакою за ст. 426-1 КК України.

Отже, ні в скарзі заявник, ні в судовому засіданні його представник не навели доводи, які б вказували, що ОСОБА_4 звернувся до органу досудового розслідування з повідомленням, яке б містило ознаки вчинення конкретного кримінального правопорушення.

З огляду на викладене вище, під час розгляду скарги слідчий суддя, проаналізувавши зміст заяви ОСОБА_4 , положення вимог законодавства, якими врегульовано порядок внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяв та повідомлень про злочини, дійшов висновку, що звернення ОСОБА_4 за своїм змістом не є заявою про вчинення злочину, оскільки в ньому відсутні об`єктивні дані про вчинення кримінального правопорушення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак відсутні будь-які підстави, які б свідчили про можливість вважати подану заяву заявою про злочин, що виключає можливість здійснення досудового розслідування за такою заявою.

Керуючись ст. ст. 214, 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги, поданої представником  ОСОБА_4 – адвокатом ОСОБА_3 , - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 06.05.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1