УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/190/25

                                              Р І Ш Е Н Н Я

 Іменем України

7 травня 2025 року                                                             селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А.,  розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження  цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2025 року через систему «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 28 листопада 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем було укладено кредитний договір №553659529 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

За умовами укладеного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу грошові кошти у сумі 13900,00 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного договору не виконує, а також на те, що ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги по вказаному договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 45117,14 грн; з яких 13900,00 грн – заборгованість по кредиту, 31217,14 грн – заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом подати відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)  визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 статті 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У пунктах 5, 6  статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі  статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 28 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 553659529 (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13900,00 грн.

Пунктом 1.7 договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання , а саме до 26 грудня 2021 року.

Крім цього, сторони погодили, що встановлений в пункті 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження стоку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду не обмежена (пункт 1.8. договору).

Відповідно до підпункту 1.9.1. Пункту 1.9. договору включно на період строку визначеного в пункті 1.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50 % річних, що становить 0,50% від суми кредиту за кожен день користування ним.

Згідно підпункту 1.14.1. Пункту 1.14. договору орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в пункті 1.3. договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів зв дисконтною процентною ставкою, складає15985,00 грн та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2085,00 грн та суму кредиту у розмірі 13900,00 грн.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV8Н62W 28 листопада 2021 року о 14 год 35 хв.

Згідно платіжного доручення №2039e71e-2c4a-4d00-af9a-b54fbc793280 від 28 листопада 2021 року, відповіді акціонерного товариства «Сенс банк», виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , останньому було перераховано кошти згідно кредитного договору в розмірі 13900,00 грн.

28 листопада 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі ТОВ «Таліон плюс») та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, редакція якого неодноразово змінювалася додатковими угодами та строк дії якого було продовжено до 31 грудня 2024 року, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон плюс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно реєстру прав вимог №171 від 1 лютого 2022 року передано право вимоги ТОВ «Таліон плюс» до боржника ОСОБА_1

30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон плюс» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі ТОВ «ФК «Онлайн фінанс») уклали договір факторингу №30/1023-01. За умовами цього договору ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, ТОВ «ФК ««Онлайн фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

З реєстру прав вимоги № 11 від 30 жовтня 2023 року вбачається, що ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право право вимоги до боржника ОСОБА_1

26 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №26/12/Е, з умовами якого останнє зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступити ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №26/12/Е від 26 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача.

В долученому до матеріалів справи розрахунку зазначено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, в останного виникла заборгованість у розмірі 45117,14 грн; з яких 13900,00 грн – заборгованість по кредиту, 31217,14 грн – заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договором не надано.

Частиною 1статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір. При цьому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Отже, позивачем доведено, що між кредитною установою та відповідачем був укладений договір в електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, у тому числі строки повернення кредиту, сплату процентів. Крім того, копією платіжного доручення, випискою по рахунку ОСОБА_1 , підтверджено перерахування відповідачу кредитних коштів, натомість, відповідачем не спростовано факту отримання ним кредиту у розмірі 13900,00 грн., отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13900,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 1.3. договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 13900,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 26 грудня 2021 року.

Як вказувалося вище, відповідно до пункту 1.7 договору термін повернення кредиту визначено 26 грудня 2021 року.

Проте, позивачем не надано суду доказів щодо продовження строку договору відповідно до пункту 1.8. договору, зміни процентної ставки, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 31217,14 грн.

Згідно підпункту 1.14.1. пункту 1.14. договору орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в пункті 1.3. договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів зв дисконтною процентною ставкою, складає 15985,00 грн та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2085,00 грн та суму кредиту у розмірі 13900,00 грн.

За правилами частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих в межах строку кредитування в період з 28 листопада 2021 року по 26 грудня 2021 року в розмірі 2085,00 грн., що відповідає положенням як статті 1048 ЦК України та пункту 1.14.1 договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс», а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 15985,00 гривень, з яких: 13900,00 грн – заборгованість по кредиту, 2085,00 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Ейс» понесло витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 7000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги №27/12/24-01 від 27 грудня 2024 року, додаткової угодою №2 від 27 грудня 2024 року, актом прийому передачі наданих послуг від 27 грудня 2024 року.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі  статті 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 858,25 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2480,10 грн.

Керуючись статтями 525, 526, 546, 549, 610, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 76, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_1  (адреса місця проживання:  АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків -  НОМЕР_1 )  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (адреса місця знаходження: Харківське Шосе, 19, оф. 2005 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42986956) 15985 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором, 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн 25 коп судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн 10 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Кірічук