Справа №: 343/438/25

Провадження №: 3/343/239/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Івано – Франківської області в складі:

головуючого судді – Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, адміністративний матеріал, який надійшов від відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працюючого слюсарем на Долинському ГПЗ, 10.03.2025 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Білянського Н.С.,

ВСТАНОВИВ:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:

ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Правопорушення вчинено при таких обставинах.

03 березня 2025 року о 01.11 год., в м. Долина, на вул. Обліски, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ-2111340», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі, покази свідків:

у судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав, пояснивши, що він в той день не керував автомобілем, а був пасажиром транспортного засобу.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – адвокат Білянський Н.С. подав клопотання (а.с. 34-38), в якому просить закрити провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що:

- причина зупинки поліцейськими транспортного засобу була безпідставною;

- матеріалами справи не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом;

- дії ОСОБА_1 повинні були бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП оскільки він 10.03.2025 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання призначене 07.05.2025 ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Білянський Н.С. не з`явились, хоча про місце і час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою написаною ними власноручно (а.с. 45). Про причини своє неявки останні не повідомили. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 268 КУпАП, а саме те, що ОСОБА_1 реалізував свої права на надання пояснень, подання доказів, на юридичну допомогу адвоката, та беручи до уваги, що клопотань про відкладення судового засідання від ОСОБА_1 чи його захисника не надходило, суд вважає за можливе завершувати розгляд справи за їх відсутності.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка поліцейський СРПП відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано – Франківській області ОСОБА_2 суду пояснив, що перебуваючи у добовому наряді та здійснюючи патрулювання, ним було виявлено транспортний засіб який виляв по смузі руху. Подавши вимогу про зупинку, транспортний засіб зупинився та із правих пасажирських дверей вийшов водій ОСОБА_1 . Після зупинки, в автомобілі, ні за кермом, ні на пасажирському сидінні нікого не було. На його неодноразову вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або проїхати в заклад охорони здоров`я, водій ОСОБА_1 ухилявся, пояснюючи що він не керував автомобілем, у зв`язку із чим такі його дії були розцінені як ухилення від проходження огляду і відносно нього було складено адміністративні матеріали.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що 03.03.2025 ОСОБА_1 за кермом не перебував, а автомобілем керував ОСОБА_4 (інших даних про нього він не знає). Коли транспортний засіб зупинили працівники поліції, ОСОБА_4 залишив місце зупинки.

ІІI. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та оптичні диски із відеозаписами:

не зважаючи на невизнання вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 260876 від 03.03.2025, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке ставиться у вину ОСОБА_1 . Посвідчення водія не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не надавався. Від підпису та отримання копії протоколу останній відмовився (а.с. 1);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився (а.с. 2);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння в КНП «Долинська БЛ» від 03.03.2025. Проїхати в медичний заклад ОСОБА_1 відмовився (а.с. 3);

- оптичними дисками із відеозаписами (а.с. 14, 32), оглянувши які, судом встановлено, як патрульний автомобіль поліції прямує за транспортним засобом «ВАЗ-2111340», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та за допомогою проблискових маячків подає вимогу про зупинку. Після зупинки даного транспортного засобу, із правих пасажирських дверей, виходить водій ОСОБА_1 . За кермом автомобіля та на пасажирському сидінні нікого немає. У ході спілкування із ОСОБА_1 в поліцейського виникла підозра, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 заперечив факт керування ним транспортним засобом, однак вимагав у поліцейського повернути йому ключі від його автомобіля та не заперечив факт вживання ним алкогольних напоїв. Водію ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. На неодноразову вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або проїхати в найближчий заклад охорони здоров`я – водій ОСОБА_1 ухилився, стверджуючи, що він не водій. Вказані дії ОСОБА_1 поліцейським були розцінені як відмова від проходження огляду. При цьому, водій ОСОБА_1 весь час поводить себе агресивно, нецензурно висловлюється, погрожує підпалити свій автомобіль. Після цього, відбулось складення адмінматеріалів, з якими водія ОСОБА_1 було ознайомлено, однак від отримання копій таких він відмовився.

ІV. Оцінка суду:

заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, покази свідків, оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суддя зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Під всебічним, повним та об`єктивним з`ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допиту свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП, передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Cуд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається Європейським Судом як кримінально - правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті для здійснення діяльності».

Визнання кримінально - правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень.

Як зазначено в п 1.9. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В судовому засіданні встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ВАЗ-2111340», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на неодноразову вимогу працівника поліції пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або проїхати в найближчий заклад охорони здоров`я – ухилився, що правомірно було розцінено поліцейським як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надано: протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, оптичні диски із відеозаписами, які є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення.

Відповідно до абз. 3 п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

При цьому, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується оглянутим в судовому засіданні оптичним диском із відеозаписами.

Так, при перегляді відеозаписів у судовому засіданні, судом встановлено, що після зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 виходить із правих передніх пасажирських дверей, більше нікого немає ні за кермом автомобіля, ні на пасажирському сидінні.

При цьому, покази свідка ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу суд до уваги не бере, оскільки такі суперечать іншим дослідженим в судовому засіданні матеріалам справи та є спрямованими на допомогу ОСОБА_1 в уникненні від відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Більше того, із дослідженого судом відеозапису вбачається, що під час спілкування із водієм ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Факт вживання алкогольних напоїв, водієм ОСОБА_1 не заперечується. На неодноразову вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я – водій ОСОБА_1 ухилився, стверджуючи, що він не керував транспортним засобом.

Суд зазначає, що відеозапис дозволяє послідовно відтворити події, є інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення і надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини адміністративного правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку учасників подій.

Більше того, слід зазначити, що відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту ухилення ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, на законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я, та повністю доводить вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, оскільки водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції у встановленому законом порядку та на неодноразову вимогу поліцейського, у якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, ухилився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відносно нього правомірно складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На переконання суду, водію ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, була забезпечена реальна можливість скористатись своїми процесуальними правами та розпорядитись процесуальними обов`язками з метою захисту своїх прав та інтересів, зокрема: прийняти рішення щодо згоди або відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров`я; ознайомитися зі змістом пред`явленого звинувачення, надати письмові пояснення та заперечення щодо висунутого звинувачення та дій працівників поліції; отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу і на те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують, зокрема, транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Отже, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.

Проте, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я.

Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку.

Таким чином, з долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що водій ОСОБА_1 на правомірну, неодноразову вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я – ухилився, що правомірно було розцінено поліцейським як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, враховуючи вищевказане, а також те, що будь-яких порушень при провадженні справи про адміністративне правопорушення з боку працівників поліції при перегляді відеозапису судом не встановлено, суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб покласти в основу цієї постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за вищевикладених обставин.

При цьому, доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Білянського Н.С. про безпричинну зупинку суд відхиляє, оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти установлений законом огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд на визначення стану сп`яніння, кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, то такі також не беруться судом до уваги, оскільки такі повністю спростовані матеріалами справи. Під час дослідження оптичних дисків із відеозаписів судом було встановлено, що одразу після зупинки транспортного засобу з автомобіля виходить саме ОСОБА_1 , який пересів із водійського сидіння на пасажирське сидіння і через праві пасажирські двері вийшов із автомобіля.

Захисником зазначалось і про те, що дії ОСОБА_1 , з огляду на те, що він 10.03.2025 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинні були бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП. З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до чинного КУпАП, особа притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП у тому випадку, якщо вона повторно протягом року вчинила будь – яке з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно із ч. 1 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Як зазначив сам захисник, ОСОБА_1 10.03.2025 постановою суду було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Правопорушення, яке є предметом розгляду даної справи, було вчинено ОСОБА_1 03.03.2025, тобто за сім днів до його притягнення до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, лише після набрання законної сили постанови суду від 10.03.2025, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у разі вчинення ним будь – якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, його дії лише тоді потрібно було б кваліфікувати за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є вірною.

Більш детальну аргументацію даного доводу суд не вважає за потрібне надавати, оскільки захисник – адвокат Білянський Н.С. в силу своєї професії повинен сам володіти знаннями у галузі права і повинен бути обізнаний з нормами законодавства про порядок і строки набрання законної сили постанови у даній категорії справ.

Стороною захисту зверталась увага і на інші недоліки в справі, однак переконливих доводів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не було допущено порушення п. 2.5. ПДР України - не наведено.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд приходить висновку, що дії ОСОБА_1 необхідно квалiфiкувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України.

Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним адміністративного правопорушення та його особу.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.

Водночас, при вирішенні питання про накладення на  ОСОБА_1  адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», у відповідності до якої, суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру, судом із ЄДРСР встановлено, що ОСОБА_1  постановою Долинського районного суду Івано – Франківської області від 10.03.2025, яка набрала законної сили 21.03.2025, справа № 343/318/25, провадження №3/343/178/25, було визнано винуватим у вчиненні 14.02.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Вище вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 після складення відносно нього працівниками поліції адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП належних висновків для себе не зробив.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 стягнення, яке б вiдповiдало вчиненому ним правопорушенню та його особі, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

V. Вирішення питання судового збору:

відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Оскільки суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з нього слід стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.

На підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) -899998; рахунок отримувача № UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету -22030106) - 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днiв до Івано - Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано - Франківської області.

Суддя: І.М.Андрусів