ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА  УХВАЛА

06 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7428/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,            

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025, у даній справі позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 ) відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі – Закон №796-ХІІ) у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 06.06.1996 №230/96-ВР (далі – Закон №230/96-ВР); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області  здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 15.01.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №   1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону №   796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.         

28.04.2025 до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшла заява  позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №140/7428/24 щодо нарахування пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, виходячи із розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”  станом на 01.01.2023, а не розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на 01 січня календарного року. Заява обґрунтована тим, що на думку заявника, виконуючи рішення суду у цій справі, відповідач зобов`язаний здійснювати розрахунок пенсії із врахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік виплати пенсії.

У письмових поясненнях відповідач зазначив, що на виконання рішення суду від 13.09.2024 у даній справі Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 15.01.2024, основний розмір пенсії встановлено в сумі 16744,00 грн. Розрахунковою величиною для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” встановлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом із здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Відтак, розмір пенсії з 15.01.2024 обчислено з урахуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2023 №2710-ІХ – 2093,00 грн. Виплату перерахованого розміру розпочато з березня 2025 року, доплата за період з 15.01.2024 по 28.02.2025 становить 130301,76 грн та буде виплачена у порядку, встановленому чинним законодавством. Отже, відповідачем здійснено всі залежні від нього дії для забезпечення виконання судового рішення від 13.09.2024 у справі №140/7428/24.

Згідно із частиною п`ятою статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Відтак, заяву розглянуто в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її отримання.

Вирішуючи подану позивачем заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі “Савіцький проти України” Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 26.07.2012 зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece), в. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі ““Immobiliare Saffi” проти Італії” (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції (див. рішення у справі “Бурдов проти Росії” (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, ECHR 2002-III). Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 7 грудня 2006 року у справі “Козачек проти України” (Kozachek v. Ukraine), заява №29508/04). Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення у справах “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), заява №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), заява №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Як слідує з матеріалів справи, на виконання судового рішення у даній справі 26.02.2025 Волинським окружним адміністративним судом стягувачу був виданий виконавчий лист №1365/2025 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області  здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 15.01.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №   1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону №  796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.         

31.03.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за виконавчим листом №1365/2025 від 26.02.2025  відкрито виконавче провадження №77648163.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про вжиття стягувачем усіх можливостей для примусового виконання рішення суду у цій справі.

Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

За приписами частин першої, четвертої – сьомої статі 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(І)/2024 від 03.04.2024 констатовано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також констатувала, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, а тому законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Вирішуючи спір по суті, у судовому рішенні у справі 140/7428/24 суд зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми частини четвертої статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, якими передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

За приписами частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV) прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” від 09.11.2023 №3460-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” від 19.11.2024 №4059-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Тому, на виконання судового рішення відповідач був зобов`язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-XII, із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму на рівні 2361,00 грн.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 №2710-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Отже, нарахування позивачу пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн до 01.03.2024 є правомірним.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093,00 грн ((2093,00 х 8)= 16744,00 грн) і після 01.03.2024, що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.03.2024 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму на рівні 2361,00 грн.

Таким чином, ГУ ПФУ у Волинській області під час виконання рішення суду від 13.09.2024 у справі №140/7428/24  в частині здійснення ОСОБА_1 з 01.03.2024 нарахування та виплату основної пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, повинно було обчислювати вказану пенсію у розмірі восьми прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням Закону про Державний бюджет України відповідного календарного року виплати пенсії, оскільки така величина щороку є змінною.

Проте, виконуючи рішення суду у цій справі, ГУ ПФУ у Волинській області протиправно не здійснює нарахування пенсії позивачу відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний календарний рік такої виплати, обмежуючи таке нарахування та застосовуючи розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023.

Оскільки рішення суду у цій справі в частині здійснення нарахування та виплати позивачу пенсії із врахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії, протиправно боржником не виконується у повному обсязі, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви у спосіб визнання протиправними дій боржника, вчинених на виконання рішення суду у цій справі, щодо обмеження позивачу з 01.03.2024 нарахування та виплати пенсії, визначеного статтею 54 Закону №796-ХІІ, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум, встановлений законом станом на 01.01.2023, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.

Крім того, у порядку частин першої, п`ятої статті 249 КАС України відповідача (боржника) необхідно зобов`язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду.

Керуючись статтями 167, 248, 249, 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №140/7428/24 щодо нарахування ОСОБА_2 основної пенсії за період з 01.03.2024 відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-ХІІ в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом станом на 01.01.2023, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік нарахування та виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №140/7428/24  в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 основної пенсії за період з 01.03.2024 відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1901 №796-ХІІ, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою – тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                                                                  О. О. Андрусенко