Справа №  2308/1200/2012

Провадження №  4-с/697/4/2025

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року                                                м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Деревенського І.І.

за участю: секретаря судового засідання Задорожнього К.О. ,

скаржника – ОСОБА_1

стягувача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Канів клопотання скаржника ОСОБА_1 про скасування рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області №2308/1200/2012 та направлення на новий розгляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, яке не ґрунтувалося на фактичних обставинах справи та мало іншу мету у справі за скаргою ОСОБА_1 про оскарження постанови головного державного виконавця Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.02.2025,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області перебуває скарга ОСОБА_1 про оскарження постанови головного державного виконавця Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.02.2025.

21.04.2025 в межах розгляду скарги скаржник ОСОБА_1 подав клопотання про скасування рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області №2308/1200/2012 та направлення на новий розгляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, яке не ґрунтувалося на фактичних обставинах справи та мало іншу мету. Клопотання обгрунтовує тим, що в Канівському відділі ДВС знаходиться виконавчий лист справа №2308/1200/2012 за позовом ОСОБА_1 по стягненню з скаржника аліментів на двох дітей в сумі 50% від всіх видів заробітку. На думку скаржника, відповідно до ст.423 ЦПКУ в зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Канівського міськрайонного суду у справі №2308/1200/2012 підлягає скасуванню та направленню на новий судовий розгляд з наступних підстав. Зазначає, що стосовно природи походження та мети звернення до ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів в 2012 році коли він проживав у шлюбі з ОСОБА_1 . На початку 2012 року гр. ОСОБА_2 пред`явив цивільний позов, який витікав з кримінальної справи 1-9/10 суддя Русаков Г.С Канівського міськрайонного суду де була зазначена сума в розмірі 17600 грн. і підлягала стягненню в солідарному порядку з скаржника та ще чотирьох осіб. Окрім цього, зазначає, що його дружина ОСОБА_1 на той час була в декретній відпусці і жили вони в чотирьох лише на його зарплату. ОСОБА_1 запропонувала подати позов до ОСОБА_1 та він визнає 1/2, що є половиною від доходу, то державному виконавцю не буде що стягувати з зарплати, так як першочергове стягнення коштів буде припадати на аліменти, і стягувач нічого не отримає. Але станом на квітень-травень 2012 року заборгованість була погашена співучасниками і ОСОБА_1 відкликала виконавчий лист.

Зазначає, що як нововиявлена обставина, це є спрямування виконавчого листа не за призначенням проти нього, коли розлучилися та в подальшому боргом по аліментах перекрити його частку майна. Тобто провести подвійне стягнення з нього аліментів, його коштами розрахуватися за його майно.

Скаржник ОСОБА_1 у судовому засіданні клопотання про скасування рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.05.2012 у справі №2308/1200/2012 та направлення на новий розгляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, яке не ґрунтувалося на фактичних обставинах справи та мало іншу мету підтримав та наполягав на його задоволенні.

Стягувач ОСОБА_1 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання скаржника про скасування рішення за нововиявленими обставинами, зазначила, що дане клопотання не стосується розгляду даної скарги та спрямована на затягування судового процесу.

Представник Канівського ДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) у судове засідання не з`явилася. Направила на адресу суду відзив у якому просила розгляд справи проводити без її участі.

Заслухавши доводи учасників процесу та дослідивши клопотання скаржника, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

У пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України зазначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення;

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України, з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 424 ЦПК України, строки, передбачені цією частиною, не можуть бути поновлені, крім строку, передбаченого для перегляду судового рішення за виключними обставинами у зв`язку з рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, яке набуло статусу остаточного, після спливу десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, за умови що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами подана протягом тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Тобто, зі змісту наведених вище положень чинного законодавства слідує, що трирічний строк, визначений п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України, не є строком на подачу стороною заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а тому за своєю правовою природою встановлений даною нормою строк (3 роки) є преклюзивним (присічним) і не може бути поновлений, незалежно від причин його пропуску.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 2-2109/11, від 07 вересня 2022 року у справі № 298/1791/18, від 31 січня 2023 року у справі № 2-3991/11, від 07 грудня 2023 року у справі № 554/1494/16, від 11 грудня 2024 року у справі № 2-747/11, від 19 листопада 2024 року у справі № 344/16968/16.

З поданого клопотання вбачається, що скаржник просить переглянути за нововиявленими обставинами рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.05.2012.

Тобто, звернувшись в межах розгляду скарги, до суду 21.04.2025 із клопотанням про скасування рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області №2308/1200/2012 та направлення на новий розгляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, яке не ґрунтувалося на фактичних обставинах справи та мало іншу мету, трирічний строк є пропущеним.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Прецедентними з цього питання є рішення ЄСПЛ у справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого Королівства) від 28 жовтня 1998 року та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) від 19 червня 2001 року.

Суд також зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги (заяви) на судові рішення. Норми, які регламентують строки їх подання, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 427 ЦПК України, до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Статтею 185 ЦПК України, передбачено, що якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У статті 175 ЦПК України закріплено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а в статті 177 ЦПК України зазначено перелік документів, що додаються до позовної заяви.

Із наведених підстав суд звертає увагу, що стаття 185 ЦПК України не надає процесуальних повноважень суду постановити ухвалу про залишення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами без руху з причин пропуску строку звернення до суду з такою заявою.

Крім того, процесуальним законом встановлені часові обмеження на вчинення тих чи інших процесуальних дій, зокрема на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, у разі недотримання яких суд виключно за обґрунтованим клопотанням. У разі пропуску відповідного строку та за відсутності клопотання учасника справи про його поновлення суд залишає заяву без розгляду. Це правило не стосується пропуску присічного строку, який не підлягає поновленню навіть за наявності поважних причин його пропуску.

Указані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.12.2022 у справі № 61-6675св22.

З урахуванням того, що скаржником при поданні клопотання не додержано вимог, щодо форми, змісту даного клопотання, а також порядку звернення з клопотанням та пропущено присічний строк, з урахуванням викладеного, у суду наявні підстави залишити клопотання без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 423, 424, 427 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання скаржника ОСОБА_1 про скасування рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області №2308/1200/2012 та направлення на новий розгляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, яке не ґрунтувалося на фактичних обставинах справи та мало іншу мету у справі – залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 06.05.2025.

Головуючий                                                        І . І . Деревенський