Справа № 279/1320/25

                                                Провадження № 2/279/905/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2025 року                        

       Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/1320/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп", в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за не використану відпустку,

                                       В С Т А Н О В И В:

         Позивач звернувся до суду з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп", в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за не використану відпустку. В обгрунування своїх вимог зазнчив, що 02.05.2023 року він був прийнятий на роботу посаду водія навантажувача 5 розряду в філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп", згідно наказу № 76 к/тр від 01.05.2023 року. 30.09.2024 року був звільнений з роботи із займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін), згідно наказу №225 к/тр від 26.09.2024 року. Відповідач виплату заробітної плати проводив нерегулярно, з порушенням встановлених термінів. Починаючи з березня 2024 року зарахування коштів відбувалися: 25.04.2024 року в сумі 12000,00 грн., 01.07.2024 року в сумі 22000,00 грн., 09.08.2024 рік в сумі 23000,00 грн., 17.09.2024 року зараховані лікарняні виплати (кошти) в розмірі 1254,08 грн. останній платіж який проходив по виписці карткового рахунку, тобто за серпень та вересень 2024 року згідно форми ОК -5 йому не виплачені суми (9874,91 грн. + 24339,28 грн.= 34214,19 грн., та десять календарних днів відпустки в сумі - 8234,20 грн. (середній заробіток складав - 823,42 грн.х 10 к.д.). Остаточний розрахунок з ним не було здійснено. Його трудова книжка знаходиться у іншого працедавця, так як після звільнення він почав працювати з 02.10.2024 року в ПП Автомагістраль, тому і не вимагає інших грошових компенсацій у виді середнього заробітку за не своєчасну виплату заробітної плати. Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" на його користь нараховану але не випалчену зарабітну плату при звільненні в сумі 34214,19 грн. та 8234,20 грн. - сума компенсації за не використану відпустку 10 (десять календарних днів).

             Справа розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

       Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

       Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

       Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.05.2023 року працював на посаді водія навантажувача 5 розряду в філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп", згідно наказу № 76 к/тр від 01.05.2023 року.

        30.09.2024 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи із займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін), згідно наказу №225 к/тр від 26.09.2024 року.

       Згідно наказу №225 к/тр від 26.09.2024 року головному бухгалтеру ОСОБА_2 доручено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 10 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, а саме: за робочий період з 01.05.2024 року по 30.09.2024 року.

       З даних довідки форми ОК-5 від 31.01.2025 року слідує, що ОСОБА_1 було нараховано заробітна плата за серпень 2024 року в розмірі 9874,91 грн., за вересень 2024 року в розмірі 24339,28 грн., із вказаних нарахувань було здійснено сплату страхових внесків.

       Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 зазначив, що вказані суми були нараховані, але не виплачені відповідачем при звільненні. Також позивач вказав про те, що при звільненні йому не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за робочий період з 01.05.2024 року по 30.09.2024 року.

       Як передбачено ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

       У відповідності з ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

       Згідно зі ст. 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

       Статтею 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

       Згідно зі ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

       Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно зі ст. 22 цього Закону та ст. 97 КЗпП України суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку (ст. 15 Закону України "Про оплату праці").

       Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

       Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

       Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

       У відповідності до абз.4 ч.1 ст. 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" 2136-IX, в редакції від 19.07.2022 у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".

       Частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" визначено, зокрема, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

       Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

       Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

       Позивач зазначив, що всупереч ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата йому виплачувалась неругулярно.

       Як встановлено судом, при звільненні відповідач не надав ОСОБА_1 письмового повідомлення про виплату всіх сум, у зв`язку з чим останній звертався до відповідача з відповідною заявою.

       Крім того, ухвалою суду від 10.03.2025 року, в порядку ст. 84 ЦПК України, було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп", код ЄДРПОУ 40445002, довідку про заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку належні ОСОБА_1 , який працював у філії ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс Груп» у м. Рівне, вул.Клима Савура, 14-а, Рівненської області на посаді водія навантажувача 5 розряду з 02.05.2023 року по 30.09.2024 року, що не були виплачені останньому при звільненні. На час розглояду справи ухвала суду не виконана.

       Таким чином, письмове повідомлення передбачене ст.116 КЗпП не було вручено позивачу, кошти не виплачені, відповідно перебіг тримісячного строку не розпочався. Отже слід дійти висновку, що позивач звернувся в межах визначеного строку.

       Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

       Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

       Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

       Відповідно до статей 77,78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

       Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

       Згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

       Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

       Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьої статті 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

       Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин- відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

       Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено відсутності заборгованості з виплати позивачу заробітної плати та усіх сум, що підлягають виплаті у день звільнення.

       Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за невиплачену відпустку в розмірі 42448,48 грн. підлягають задоволенню.

       Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

       Керуючись ст.ст. 4, 19, 76 - 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273,274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст.83,115, 116, 117, 233 КЗпП України,        

                                                    У Х В А Л И В:

       Позовні вимоги задовольнити.

       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп", ЄДРПОУ 40445002 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , нараховану але не випалчену при звільненні зарабітну плату в розмірі 34214 (тридцять чотири тисячі двісті чотирнадцять) гривень 19 копійок та 8234 (вісім тисяч двісті тридцять чотири) гривні 20 копійок компенсації за не використану щорічну відпустку.

       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп", ЄДРПОУ 40445002 на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп", місце знаходження: 54005, м. Миколаїв, вул. Слобідська Сьома, 70/8, Миколаївська обл., ЄДРПОУ 40445002.

Суддя                         Леся НЕДАШКІВСЬКА

копія згідно з оригіналом