Справа № 282/437/25

Провадження № 2-а/282/8/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року                                                        селище Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що постановою №4/241 по справі про адміністративне правопорушення, що винесена 15.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн.

Як зазначено у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, фактичною підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності стало те, що засобами поштового зв`язку йому було надіслано повістку за адресою місця проживання, відповідно до якої, він мав з`явитися 12.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , проте будучи належним чином повідомленим про виклик, у визначений час не з`явився, скоївши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Позивач вважає, що до адміністративної відповідальності притягнутий незаконно, оскільки з 12.04.2010 року і по теперішній час, офіційно зареєстрований та постійно проживає разом зі своєю сім`єю (мамою, сестрою та її донькою) за адресою: АДРЕСА_2 . На виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у березні 2023 року він з`являвся за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшов ВЛК та оновив свої військово-облікові дані, зокрема повідомив про свій контактний мобільний телефонний номер (номер сестри) та домашню адресу.

У грудні 2024 року до сестри - ОСОБА_3 на мобільний телефон зателефонував дільничний інспектор поліції та повідомив, що йому необхідно терміново з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але тільки в його супроводі, що він і зробив.

Там йому повідомили, що на його адресу рекомендованим поштовим відправленням направлялася повістка про виклик до ТЦК, яка повернулася з відміткою, що він буцім-то «відсутній за місцем проживання». А отже, будучи «належним чином повідомленим» про виклик до ТЦК, він у визначений час не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , скоївши тим самим, адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Не зважаючи на його пояснення та заперечення, що проживав та проживає за офіційною адресою, проте ніякої повістки йому ніхто не доставляв та вручити не намагався, 18.12.2024 року відносно нього було складено відповідний протокол №4/241 від 18.12.2024 року про адміністративне правопорушення.

Зазначає, що із свого офіційного місця реєстрації проживання він нікуди не виїжджав та постійно проживає за вище вказаною адресою. Повістку від ТЦК йому ніхто не приносив та не вручав і від отримання останньої він не відмовлявся. Членам його сім`ї вручити повістку для її послідуючої передачі йому - ніхто не намагався. На його контактний мобільний телефон, про який він своєчасно повідомив ТЦК та СП при уточненні військово-облікових даних ще у березні 2023 року, ніхто не телефонував: ні працівники ТЦК та СП, ні працівники Укрпошти. Про необхідність з`явитися до відділення поштового зв`язку та отримати на його ім`я рекомендоване поштове відправлення з поміткою «Повістка ТЦК» - ніхто його не повідомляв ні в телефонному режимі, ні шляхом залишення відповідного поштового повідомлення в поштовій скриньці.

Крім того, в оскаржуваній постанові, як і у протоколі про адміністративне правопорушення, не зазначено, у зв`язку із чим, з якою метою він викликався до ТІІК.

З оскаржуваної постанови не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей щодо нього в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося, у зв`язку із чим виникла необхідність викликати його до ТЦК повісткою.

Також ОСОБА_1 вказав, що за наслідками проходження ВЛК, 24.12.2024 року військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.12.2024 року, за розпорядженням №4/777/3, провела його медичний огляд та видала свідоцтво про хворобу №244/2, згідно якого його діагноз: легка розумова відсталість в степені вираженої дебільності з емоційно-вольовою нестійкістю, стійкою соціально-трудовою дезадаптацією. Інвалід II групи по психіатричному захворюванню. Потребує стороннього догляду. На підставі статті 19-а графи II Розкладу хвороб не придатний до військової служби. Має потребу у супроводжуючому.

На підставі вищенаведеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову №4/241 від 15.01.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн., а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Любарського районного суду Житомирської області від 01.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, яку надіслано на адресу відповідача.

У визначений в ухвалі суду від 01.04.2025 строк, відповідач відзив на позов не подав, а також не подав заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

15 січня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 ухвалив постанову №4/241 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, що підтверджується копією вказаної постанови (а.с.12).

Відповідно до вказаної постанови, 31.10.2024 р. ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку було надіслано повістку за адресою місця проживання, відповідно до якої йому належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 12.11.2024 р. за адресою: АДРЕСА_1 . Належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 є день проставлення відмітки адресат відсутній за вказаною адресою. Проте, у визначений час він не з`явився. Про наявність поважних причин неявки не повідомляв. Слід зазначити, що з моменту належного підтвердженням оповіщення ОСОБА_1 про виклик до відділу до моменту його розшуку та доставления до ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно не з`являвся. В своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомив, що повістку не отримував.

Отже, громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, грубо порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання №85 від 12.05.2021, що видана Глезненським старостинським округом Любарської селищної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 12.04.2010 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16).

Довідка до акта огляду МСЕК №073223 від 30.08.2022, вказує на те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства безтерміново (а.с.17).

Відповідно до свідоцтва про хворобу №244/2 від 24.12.2024, що видане ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 встановлено діагноз: легка розумова відсталість в степені вираженої дебільності з емоційно-вольовою нестійкістю, стійкою соціально-трудовою дезадаптацією. Інвалід II групи по психіатричному захворюванню та на підставі статті 19-а графи II Розкладу хвороб визнаний не придатним до військової служби. Має потребу у супроводжуючому та потребує стороннього догляду (а.с.20).

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст.77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 3 ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою від 16 травня 2024 р. №560, Уряд затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, згідно якого належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Відповідно до абзацу 11 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

У відповідності до положень ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Згідно ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Суд враховує, що заявник заперечує факт його оповіщення.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі ( частина друга статті 77 КАС України).

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов, однак відповідач його суду не надав.

У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з`явитись до ТЦК (докази надсилання повідомлення, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо). Однак жодного доказу щодо належного оповіщення позивача відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує.

За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного оповіщення про необхідність з`явитись до ТЦК є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що позивачем за подання позовної заяви не було сплачено судовий збір, з посиланням на ч.8 ст.160 КАС України. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі ухвалу про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з несплатою судового збору судом не постановлено.

Ураховуючи результат вирішення спору, виходячи із приписів ст.139 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь держави судового збору в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.77, 139, 160, 205, 241-246, 286, 268-271 КАС України, Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Конституцією України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов  ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1   №4/241 від 15 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. - скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. В. Вальчук