Справа № 159/2260/25

Провадження № 3/159/1133/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, що надійшла від Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ст. 173-2 КУпАП, повторно 11.04.2025 о 13 год 30 хв в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини - ОСОБА_2 , зокрема ображав нецензурними словами, штовхав, виганяв з будинку, чим чинив психологічний тиск, чим завдав психологічної шкоди здоров`ю потерпілої, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Суддя роз`яснив особі яка притягується до адміністративної відповідальності положення ст. 63 Конституції України, права передбачені ст. 268 КУпАП, будь якими з роз`яснених прав вона скористатись не бажала.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що того дня у них була сварка з дружиною, він вживав лайливі слова щодо неї, вважає що це не було домашнім насильством.

Диспозиція ч. 3 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Диспозиція ч. 1, ч. 2 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за:

- вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого;

- діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Стаття 173-2 КУпАП має бланкетний характер, тому для повного розкриття суті адміністративного правопорушення в протоколі необхідно зазначити конкретні дії, вчинені особою, спосіб прояву насильства у її діях, а у разі вчинення кількох дій - кожну з них із зазначенням виду насильства та його наслідків для потерпілої особи.

Водночас, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями державної політики у цій сфері, а також заходи щодо захисту прав і законних інтересів потерпілих визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до частин 2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2)колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Стаття 1 цього Закону визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Отже, домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілого.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками:

-умисність (з наміром досягнення бажаного результату);

-спричинення шкоди;

-порушення прав і свобод людини;

-значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктами можуть виступати як члени однієї сім`ї згідно з визначенням цього поняття у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», так і інші родичі чи особи, які спільно проживають, ведуть спільне господарство та мають взаємні права й обов`язки.

Конфлікти та непорозуміння між особами, спричинені майновими чи побутовими питаннями, свідчать про розбіжності в їхніх поглядах на певні життєві аспекти, проте самі по собі не є доказом вчинення домашнього насильства.

Домашнє насильство має низку характерних ознак, серед яких: повторюваність насильницьких епізодів у часі; систематичність таких дій; прагнення кривдника встановити повний контроль і владу над постраждалою особою; вчинення насильства у відносинах між людьми, пов`язаними родинними чи іншими близькими зв`язками; а також взаємозв`язок різних форм насильства - наявність однієї з них часто свідчить про ризик появи інших.

Домашнє насильство, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, орган поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення зобов`язаний чітко вказувати, у чому саме виражалося психологічне чи фізичне насильство, яке спричинило шкоду фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого.

Вивчивши адміністративні матеріали, письмові пояснення потерпілої суд дійшов висновку, що обставини за яких було вчинено діяння зазначені у протоколі не були конфліктом чи непорозумінням між особами.

Натомість, такі діяння вчинені особою умисно, за умови значної переваги її в силі, що завдали шкоди психічному фізичному здоров`ю потерпілої, яка є особою, зазначеною у ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Вивчивши матеріали справи, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення повністю доводиться доказами, дослідженими під час розгляду справи. Доказів, які б спростовували вказані висновки судді не надано.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП доводиться протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 433343 від 11.04.2025, який складений уповноваженою на те особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, письмовою заявою ОСОБА_2 від 11.04.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 11.04.2025, постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14.03.2025 та іншими матеріалами.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, яке слід накласти на ОСОБА_1 суддя враховує фактичні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан, ступінь його вини, відсутність обтяжуючих обставин та обставин, які пом`якшують покарання, вимоги санкції статті за якою останній притягується до відповідальності.

Суддя вважає, що ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

На думку судді таке стягнення буде необхідним і достатнім для виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім того, відповідно до положення ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Згідно ч. 6 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Отже, з метою припинення вчинення особою, яка притягується до адмінінстративної відповідальності, домашнього насильства в подальшому, зміни насильницької поведінки, формування нової не агресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках зі своїми рідними та близькими, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, а також з метою реалізації комплексного підходу до вирішення проблем насильства, суд вважає за необхідне направити порушника на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн., які стягуються на користь держави.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 221, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим, у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень 00 копійок.

Штраф має бути сплачений добровільно протягом 15 днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, відповідно до частини другої статті 308 КУпАП, штраф стягується у порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу - Судовий збір в дохід держави (адмінправопорушення).

Направити ОСОБА_1 , для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці до Велицької територіальної громади Волинської області в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Роз`яснити, що у разі неявки для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів.

Притягнення кривдника до відповідальності за не проходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму.

За умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, передбачена кримінальна відповідальність ст. 390-1 Кримінального кодексу України.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.

СуддяР. Я. Смалюх