Справа № 184/603/25

Номер провадження 2/184/784/25

Заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Томаша В.І., за участю секретаря судових засідань – Михайлової Т.В., представника позивача – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Покров Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , представник позивача – ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 «про визнання права власності»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з відповідачем ОСОБА_4 вони перебували у шлюбі з 23.10.1999 року по 10.09.2018, мають доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2009 року мати чоловіка ОСОБА_3 виїхала на постійне місце проживання до російської федерації, рязанська область, звідки була родом уся її сім`я. 14.08.2009 ОСОБА_8 залишила сину, ОСОБА_4 довіреність на представництво її інтересів у відповідних компетентних органах, термін дії якої сплинув 14.08.2012 року. У лютому 2013 року ОСОБА_4 повідомив позивачку, що він виїжджає на постійне місце проживання до своєї матері, ОСОБА_3 до російської федерації, рязанська область, квартиру залишає колишній дружині, наміру повертатися до України ані він, ані мати - не мають. Згодом стало відомо, що інші співвласники - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також виїхали за межі України та уся сім`я набула громадянства російської федерації. З 2013 року і до теперішнього часу жоден з співвласників не з`являвся за адресою квартири, не намагався зв`язатися з позивачкою чи її донькою. Фактично починаючи з січня 2010 року і по теперішній час позивач добросовісно, відкрито володіє квартирою АДРЕСА_1 . Співвласники не користуються квартирою і не несуть ніяких витрат по її утриманню. Позивачка постійно та безперервно проживає в цій квартирі, відкрито користується нею і всі витрати по утриманню житла та оплаті за комунальні послуги несе сама без грошової допомоги від співвласників, що підтверджується розрахунковими квитанціями про сплату комунальних послуг. Вважає, що давність її володіння квартирою більше дванадцяти років є добросовісною і вона набула право власності на неї. В зв`язку з викладеним вона просить суд визнати за нею право власності на квартиру за набувальною давністю.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Хомік Є.М. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у позові, просила їх задовольнити.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, про час, місце і дату судового розгляду повідомлені належний чином.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх доказами суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У ст.55 Конституції України зазначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено в судовому засіданні,        відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 15.09.1993 року відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 набули право власності згідно з законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,0 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м.

Позивач та відповідач ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 23.10.1999 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 . Шлюб розірвано відповідно до рішення Орджонікідзевського міського суду від 10.09.2018 року по справі 184/1169/18. У шлюбі з ОСОБА_4 народилася донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як відображено у рішенні про розірвання шлюбу, подружжя не проживало разом з січня 2013 року. ОСОБА_2 та її неповнолітня на той час донька ОСОБА_7 після фактичного розірвання шлюбних стосунків залишились проживати у квартирі АДРЕСА_1

Позивач вказує, що починаючи з січня 2013 року і по теперішній час добросовісно, відкрито володіє квартирою АДРЕСА_1 , а співвласники не користуються квартирою і не несуть ніяких витрат по її утриманню, позивачка постійно та безперервно проживає в цій квартирі, відкрито користується нею і всі витрати по утриманню житла та оплаті за комунальні послуги несе сама без грошової допомоги від співвласників.

Наведене підтверджується показаннями допитаних в ході судового розгляду свідків.

Так, свідок ОСОБА_9 повідомила, що сім`ю ОСОБА_10 знає з дитинства, позивачка є її кумою. Після того, як ОСОБА_11 та ОСОБА_12 розлучилися, ОСОБА_11 з донькою ОСОБА_13 за згодою колишнього чоловіка та його сім`ї залишилися проживати в квартирі по АДРЕСА_2 . Сім`я колишнього чоловіка приблизно 12 років тому виїхали до росії, в Україну не поверталися. ОСОБА_11 самостійно утримує житло, робила ремонт, платить за всі комунальні послуги вже понад 10 років.

Свідок ОСОБА_14 повідомила, що є близькою подругою ОСОБА_15 , дружать з дитинства. ОСОБА_13 з мамою постійно проживають в квартирі по АДРЕСА_2 , з батьком ОСОБА_13 не спілкується, він та його сім`я вже понад 10 років тому виїхали до росії, там отримали громадянство. Мати ОСОБА_13 , позивач по справі ОСОБА_16 , самостійно робила ремонт, змінювала вікна, платила за комунальні послуги.

Покази свідків підтверджуються й дослідженими в судовому засідання квитанціями про сплату комунальних послуг за період з 2010 року по теперішній час, з яких вбачається, що позивач самостійно несе витрати по утриманню житла.

Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ст. 344 ЦК України, про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно п.9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його колишнім володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини, встановлені в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. За заявою позивача розподіл судових витрат покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12,13,76,81,141,264-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , представник позивача – ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 «про визнання права власності» - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,0 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.04.2025 р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш