Справа № 135/8/25

Провадження № 2/135/91/25

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

01.05.2025 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Кривешко І.В.,

за участі секретаря судових засідань: Чаленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Лобуренко С.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Позов мотивований тим, що 06.05.2018 Ладижинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Вінницької області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем – ОСОБА_2 .

У шлюбі народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.12.2020 рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області у цивільній справі №135/1440/20 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі 2000 грн, щомісячно, починаючи з 20.11.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

06.05.2021 шлюб між позивачем та відповідачем на підставі рішення Ладижинського міського суду було розірвано. Дитина залишилась проживати із позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 є здоровою, працездатною людиною, має можливість працювати, зобов`язаний утримувати власну дитину і спроможний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі частини всіх видів його заробітку(доходу).

Позивач зазначила, що її матеріальне становище суттєво не змінилось, але разом з тим, підвищились ціни на продукти харчування, одяг, навчання.

Враховуючи викладене, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів визначений рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.12.2020, а саме стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_3 в розмірі частини всіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 15.01.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачкою письмової відповіді на такий відзив.

Позивачка ОСОБА_1 та представник позивача – адвокат Лобуренко С.В., в судове засідання не з`явилися, через канцелярію суду представником позивача – адвокатом Лобуренко С.В. подано заяву, про розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Правом подання відзиву відповідач не скористався. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.

Також, у матеріалах справи міститься конверт, адресований ОСОБА_4 на його адресу, зазначену у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , який повернувся до суду із відміткою поштової служби: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження 61-185св23.

Ураховуючи наявність усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, суд прийшов до переконання про можливість здійснення заочного розгляду даної справи та ухвалення за наслідками її розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 06.05.2018 сторони зареєстрували шлюбу у Ладижинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Вінницької області. Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.05.2021 року, справа № 135/369/20, шлюб між сторонами розірвано (а.с.17-20)

Від шлюбу у сторін народилась дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07 листопада 2018 року (а.с.10)

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області у справі № 135/1440/20 від 14.12.2020, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , в розмірі 2000 грн, щомісячно, починаючи з 20 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (а.с.11-16).

Отже, між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку батьків утримувати дитину та його виконання.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч.3 ст. 181 СК України).

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідні роз`яснення викладені також у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів або ж погіршенням матеріального стану матері дитини остання може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає зміну способу стягнення аліментів, визначеного за рішенням суду (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року (провадження №6-143цс13), від 30 червня 2020 року у справі №343/945/19 (провадження № 61-2057св20), від 12 січня 2022 року у справі №545/3115/19 (провадження № 61-18145св20), від 23 травня 2022 року у справі №752/26176/18 (провадження №61-16697св21).

Судом установлено, що позивач, з якою проживає дитина, звертаючись до суду, просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача аліменти саме у частці від його доходу. При цьому вказує на зміну її матеріального становища, у зв`язку із підвищенням цін на продукти харчування, одяг, навчання та працевлаштування відповідача у філії «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика».

Суд зауважує, що розмір стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 було визначено рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.12.2020 по справі №135/1440/20. Відомостей щодо припинення стягнення аліментів на підставі вказаного судового рішення матеріали справи не містять, зустрічних позовних вимог щодо його припинення у частині стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 відповідачем також не заявлялося. Разом з тим, відповідачем не спростовано належними доказами обставини фактичного проживання доньки ОСОБА_3 разом із позивачкою.

Визначаючись щодо розміру аліментів, зважаючи на зміну способу стягнення, то суд зважає, що відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2025 року становить 3196 гривень.

Дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день ухвалення рішення суду виповнилося 6 років.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, при визначені розміру аліментів, враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, те, що відповідач здорова, працездатна особа та має можливість надавати матеріальну допомогу, доказів зворотного відповідачем суду не надано, тоді як дитина потребує такої допомоги, а тому, вважає можливим визначити аліменти на утримання дитини в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття, змінивши спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.12.2020 по справі №135/1440/20.

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Суд також зауважує, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що в разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). В разі невиконання цього обов`язку в добровільному порядку особа має на право звернення із позовом про стягнення додаткових витрат на дитину (дітей) у разі наявності обставин, передбачених ст. 185 СК України.

Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішення законної сили (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 1211,20 грн судового збору.

Керуючись ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 180- 183, 192 СК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.12.2020 у справі №135/1440/20.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку(доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнення за виконавчим листом, виданим Ладижинським міським судом Вінницької області за рішенням суду від 14.12.2020 у справі №135/1440/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у частині утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинити з дня набрання законної сили цим рішенням суду та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Ладижинським міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Кривешко Ірина Володимирівна