Справа № 346/1804/25

Провадження № 1-в/346/156/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

06 травня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого-судді                             ОСОБА_1

з участю: секретаря                                       ОСОБА_2

прокурора                                                       ОСОБА_3

представника адміністрації колонії                     ОСОБА_4

засудженого                                                 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції подання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , жителю АДРЕСА_2 , громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, раніше судимому, востаннє 25.01.2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, ухвалою вказаного суду від 20.12.2021 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено його для відбування покарання у виді обмеження волі; засудженому Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області: 24.05.2022 року за ст. 395 КК України, на підставі ч.1 ст. 71 КК України остаточне покарання визначено у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць; 28.06.2022 року - за ч.1 ст. 321, ч.2 ст. 307 КК України, на підставі ч.1, 4 ст.70 КК України з урахуванням вироку вказаного суду від 24.05.2022 року остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією майна; 16.12.2022 року - за ч.1 ст. 263 КК України, на підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією майна, зараховано в строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення один день, а також зараховано частково відбуте основне покарання за вироком цього суду від 28.06.2022 року; 06.04.2023 року - за ч.2 ст. 15 - ч.2 ст. 185 КК України, на підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією майна і в строк відбуття покарання зараховано покарання відбуте частково за вироком цього ж суду від 16.12.2022 року, -

                                                       початок строку: 08.06.2022 р.                                                                                                                кінець строку: 24.03.2028 р.

в с т а н о в и в :

в поданні зазначено, що під час тримання в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» засуджений ОСОБА_5 не допускав порушення вимог режиму утримання, стягнення не накладались, заохочення не оголошувались. З 14.05.2024 року відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)», за час якого не допускає порушень встановленого порядку відбування покарання, стягнення не застосовувались, заохочення не оголошувались. Після прибуття до установи був працевлаштований у виробничій майстерні, до праці ставиться добросовісно, вчасно та якісно виконує поставлені завдання. Залучається в порядку черговості до робіт по благоустрою місць позбавлення волі, до роботи відноситься добросовісно. Він характеризується як спокійний, врівноважений, з представниками адміністрації тактовний. Вину у скоєному злочині визнав повністю, виконавчі листи не поступали. Засуджений відбув 1/2 строку визначеного покарання, став на шлях виправлення. Тому наявні підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Представник адміністрації колонії в судовому засіданні подання підтримав, а також зазначив, що засуджений з 19.06.2024 року щодня, крім вихідних, був працевлаштований у виробничій майстерні вказаної установи та виконував роботи по благоустрою; невідбутий строк його покарання становить 2 роки 10 місяців 19 днів, у вирішенні питання щодо виду більш м`якого покарання для заміни невідбутої частини покарання покладається на розсуд суду.

Засуджений в судовому засіданні подання підтримав та зазначив, що оскільки він працює в установі, то заслуговує на заміну йому невідбутої частини покарання більш м`яким, а саме у виді обмеження волі; під час розгляду зазначеного подання не бажає скористатись послугами захисника.

Прокурор в судовому засіданні зазначила, що підстави для задоволення вказаного подання відсутні, враховуючи поведінку засудженого за весь строк відбування покарання, а не лише той, що передує зверненню до суду з даним поданням, а також дані щодо його працевлаштування, які містяться в матеріалах справи, та різняться з тими, про які вказує представник установи, зокрема, він з травня по жовтень 2024 року працевлаштованим не був, а працював лише 3 місяці, отримуючи невелику заробітну плату в розмірі близько 500 грн., що вказує на те, що працював не всі дні місяця; наявність одного заохочення, застосованого до засудженого після звернення з даним поданням, не може свідчити про те, що добросовісним відношенням до праці він довів, що став на шлях виправлення; залучення до робіт по благоустрою місць позбавлення волі в порядку черговості є обов`язком засудженого, а не його правом, а даних щодо його позачергового залучення – не має.

Вивчивши матеріали, які наявні в особовій справі засудженого, заслухавши пояснення вказаних учасників, суд дійшов таких висновків.

Вивчивши матеріали, які наявні в особовій справі засудженого, заслухавши пояснення вказаних учасників, суд дійшов таких висновків.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Відповідно до положень ч.1 ст.82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Згідно з ч.3 цієї статті заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення, а згідно з п.2 ч. 4 вказаної статті заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.

Умовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є: 1) засуджений відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) він став на шлях виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч. 4 ст. 82 частину призначеного судом покарання.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 , який раніше неодноразово засуджений, з 14.05.2024 року відбуває остаточне покарання в Державній установі «Коломийська виправна колонія (№41)» згідно з вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.04.2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.2 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією майна, і в строк відбуття покарання зараховано покарання відбуте частково за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.12.2022 року (арк. особ. справи № 5-6, 17-18, 19-27, 31-32, 37-38, 53-54, частина І). На час розгляду вказаного подання відбув 1/2 призначеного судом строку покарання.

В той же час, однією із обов`язкових умов для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є доведеність засудженим, що він став на шлях виправлення.

Крім того, при вирішенні даного питання судом враховані положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення. В п.17 цієї постанови вказано, що під час судового розгляду питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким суди повинні ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно до ч.1 ст.102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків тощо.

Частиною 3 ст.107 КВК України передбачено, що засуджені зобов`язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Згідно з характеристикою, затвердженою 20.03.2025 року начальником ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)», ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі перебуває з 16.06.2022 року; під час тримання в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» засуджений не допускав порушення режиму утримання, стягнення не накладались, заохочення не оголошувались. З 14.05.2024 року відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)», за час якого не допускає порушень встановленого порядку відбування покарання, стягнення не застосовувались, заохочення не оголошувались. Після прибуття до установи був працевлаштований у виробничій майстерні, до праці ставиться добросовісно, вчасно та якісно виконує поставлені завдання. Залучається в порядку черговості до робіт по благоустрою місць позбавлення волі, до роботи відноситься добросовісно. Приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення». За характером спокійний, врівноважений, з представниками адміністрації тактовний, із засудженими не конфліктний, не перебуває на профілактичному обліку. Має бажання змінити своє життя, проте це бажання має поодинокий та несистематичний характер. Стверджує, що має бажання брати участь у програмах/заходах, але за поведінкою чи з інших джерел інформації зрозуміло, що це не відповідає дійсності, або, відвідуючи заходи, засуджений не бере активної участі в діяльності групи/відвідує не системно; усвідомлює, що саме потребує змін, але при цьому нічого не робить. В характеристиці від 01.05.2025 року, яка містить аналогічні відомості, в графі “ Готовність до змін ” зазначено “ Бажає змінити своє життя, це бажання має системний характер; стверджує, що має бажання брати участь у програмах/заходах, має позитивні плани на майбутнє та розуміє, яким чином їх втілити ” (а.с. 2-3, 19-22, арк. особ. справи № 99-100, частина ІІ).

Відповідно до даних довідки про заохочення та стягнення засудженого від 01.05.2025 року за весь час відбування покарання (з 08.06.2022 року) засудженому ОСОБА_5 02.04.2025 року оголошено одне заохочення - подяку (за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці у І кварталі 2025 року); дисциплінарні стягнення не накладались (а.с. 23 ).

Згідно з даними довідки №104 про працевикористання засудженого ОСОБА_5 за період з травня по жовтень 2024 року у відповідній графі відсутні будь-які дані, що стосуються його працевлаштування; з листопада 2024 року по лютий 2025 року він працював (договір ЦПХ) та отримував заробітну плату відповідно в розмірі 400 грн., 440 грн., 240 грн., 680 грн. (а.с. 10, арк. особ. справи № 108, частина ІІ), однак, зі змісту характеристики, залучався в порядку черговості до виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань, про що також вказано у висновку щодо ступеня виправлення засудженого від 20.03.2025 року. В цивільно-правових договорах від 04.11.2024 року, 02.12.2024 року, 01.01.2025 року, 03.02.2025 року зазначено, що ОСОБА_5 як виконавець виконував заготовки на нарди та шахи (а.с.5-7, арк. особ. справи №93-96, 102-105 частина ІІ).

Відповідно до довідки начальника установи (Вх. №ЕП-1833/25-Вх від 02.05.2025 року) ОСОБА_5 , згідно з усною згодою та бажанням працювати, залучався позачергово без оплати праці до робіт з благоустрою і прилеглої до неї території, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених: з 19.06.2024 року по 21.06.2024 року - до робіт по встановленню чаш генуя в туалеті для засуджених відділення СПС №7, 13; з 26.07.2024 року по 30.07.2024 року (окрім вихідних днів) - до робіт по встановленню умивальників в туалеті та кімнати для прийому їжі для засуджених відділення СПС №13; з 01.08.2024 року по 28.08.2024 року (окрім вихідних днів) - до фарбування стін та стель, облицювання плиткою гуртожитку № 7/1; з 01.09.2024 року по 30.09.2024 року (окрім вихідних днів) - до робіт по прибиранню приміщень гуртожитку відділення СПС №7/1 (миття вікон, дверей, підлоги, витирання пилу, виносу та завантаження побутового сміття відділення, прибирання локального сектору); з 01.10.2024 року по 28.10.2024 року (окрім вихідних днів) - до робіт по прибиранню приміщень гуртожитку відділення СПС №13 (миття вікон, дверей, підлоги, витирання пилу, виносу та завантаження побутового сміття відділення, прибирання локального сектору ( а.с. 24 )). При цьому, зміст цієї довідки щодо позачергового залучення до робіт без оплати праці суперечить змісту висновку щодо ступеня виправлення засудженого від 05.09.2024 року комісії установи, в якому зазначено, що роботи по благоустрою виконує в порядку черговості (а.с.5-7, арк. особ. справи №102-105 частина ІІ) .

Суд звертає увагу, що 20.06.2024 року засіданням комісії ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» з розгляду питання щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання ( ст. ст. 81, 107 КК України), заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (ст. 82 КК України), переведення засуджених на підставах, встановлених статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України, відмовлено засудженому ОСОБА_5 у застосуванні  ст.101 КВК України як такому, що не довів, що стає на шлях виправлення (арк. особ. справи № 71, 76, частина ІІ) .

Слід зазначити, що застосування заходів заохочення полягає в тому, що основною підставою для прийняття рішення про їх застосування повинна бути об`єктивна оцінка всієї правомірної поведінки засудженого під час відбування покарання.

Суд звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов`язком відповідно до ст. 9 КВК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

При цьому, окремо слід звернути увагу, на те що, відповідно до ч. 3 ст. 6 КВК України суспільно корисна праця засудженого є лише одним з основних засобів виправлення особи, встановлених державою, та направлених на процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості.

Згідно з пунктом 3 розділу другого Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань від 28 серпня 2018 року за № 2823/5 засуджені зобов`язані виконувати необхідні роботи із самообслуговування, благоустрою установи виконання покарань.

При цьому, ч. 2 ст. 9 КВК України передбачена відповідальність засуджених за невиконання ними своїх обов`язків, встановлених Законом.

Застосування до засуджених заходів заохочення має на меті виконання покладених на них обов`язків та додержання встановлених правил поведінки, передбачених КВК України та правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Дані заохочення мають оцінюватись наряду з іншими показниками виправлення засудженого.

Відповідно до ч. 8 ст. 131 КВК України адміністрація колонії зобов`язана щоквартально проводити оцінювання поведінки особи, додержання нею правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці та приймати вмотивоване рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів заохочення. Прийняте рішення відображається в індивідуальній програмі соціально-виховної роботи та доводиться до відома особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, під підпис.

Як вбачається із вищевказаної довідки про заохочення і стягнення засудженого до останнього за весь строк відбування покарання застосовано 1 заохочення. Вказане свідчить про те, що в інший час адміністрація установи виконання покарань приймала рішення щодо недоцільності застосування до засудженого заходів заохочення у відповідності до ч. 8 ст. 131 КВК України.

Сам факт, що засуджений за весь час відбування покарання (з 08.06.2022 року) має одне заохочення (02.04.2025 року), застосоване вже після звернення з розглядуваним поданням, - за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки не може свідчити про те, що він став на шлях виправлення, оскільки суд звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов`язком відповідно до ст. 9 КВК України.

Відповідно до ч.2 ст.67 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вимог адміністрації установи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні засуджених.

Під сумлінним ставленням до праці необхідно розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов`язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів тощо.

Суд враховує, що засуджені до позбавлення волі залучаються до робіт з благоустрою установ, слідчих ізоляторів і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ та слідчих ізоляторів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості в неробочий час і не більш як на дві години на день.

Враховуючи наведене, суд вважає, що залучення засудженого до виконання робіт з благоустрою, які не перевищують дві години на день (оскільки в змісті вищевказаних характеристики та довідки не вказано іншу тривалість таких робіт), та в порядку, встановленому виправною колонією, не свідчить про стійке сумлінне і зразкове ставлення засудженого до праці, а також те, що він став на шлях виправлення. Слід зазначити, що згідно із вказаною довідкою ОСОБА_5 залучався до таких робіт в червні та липні 2024 року лише по 3 дні. Даних його працевлаштування у виробничій майстерні після прибуття до установи (як вказано в характеристиці від 20.03.2025 року), ні матеріали подання, ні особової справи не містять.

Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_5 відбуває покарання за вчинення декількох умисних тяжких злочинів, і хоча він відбув передбачений законом мінімум строку призначеного покарання для можливості застосування заміни покарання більш м`яким, проте, до закінчення строку відбування покарання залишилось ще понад два роки та майже одинадцять місяців, що є значним терміном для застосування якого потрібні вагомі докази виправлення засудженого.

Прийняття рішення про заміну покарання більш м`яким не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Згідно з вимогами чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу довели своє виправлення та стали на шлях виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

Враховуючи наведені вище вимоги кримінального закону та встановлені обставини в їх сукупності, із урахуванням особи засудженого, зокрема його відношення до встановленого порядку (режиму) відбування покарання, суд не вбачає процесу достатніх позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, а тому приходить до висновку, що останній на час розгляду вказаного подання не досяг відповідного ступеню виправлення, передбаченого ст.82 КК України, як такого, що став на шлях виправлення.

Суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, а також одного заохочення за весь період відбування покарання, застосованого вже після звернення із вказаним поданням до суду, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення та не є безумовною підставою для заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким.

Наявність цього заохочення та залучення до робіт по благоустрою колонії не доводять того, що засуджений став на шлях виправлення в розумінні положень ст. 82 КК України, оскільки для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього строку відбування покарання довів, що став на шлях виправлення.

Проаналізувавши зміст наведених документів, суд дійшов висновку про відсутність доказів того, що засуджений став на шлях виправлення.

На підставі наведеного, ст.6 КВК України, ст.82 КК України, керуючись ст. ст. 336, 537, 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

              в задоволенні подання Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» Міністерства юстиції України про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким ОСОБА_5 , засудженому 06.04.2023 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч.2 ст. 15 - ч.2 ст. 185 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією майна, - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали складено 07.05.2025 року о 08:55 год.

Головуючий суддя : ОСОБА_1