Судове рішення 140/14775/24 від 08.05.2025

Особи

Учасники процесу:

Відповідач (Боржник): Державна судова адміністрація України
Відповідач (Боржник): Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області
Позивач (Заявник): Логвинюк Ірина Миколаївна
Заявник апеляційної інстанції: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області
Представник відповідача: Коцирій Наталія Володимирівна

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #2017448589

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14775/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України, відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА України в Волинській області, відповідач-2) про:

- визнання дій протиправними ТУ ДСА України в Волинській області, що полягають у нарахуванні та виплаті надбавки (доплати) до посадового окладу за вислугу років у неналежному (заниженому) розмірі відсотка та з бази обчислення, невідповідної вимогам ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі – Закон №2862-ХІІ), а саме: у розмірі 20 % від посадового окладу замість 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 16.05.2002 по 31.08.2002 включно; у розмірі 20 % від посадового окладу замість 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.09.2002 по 31.12.2004 включно; у розмірі 25 % від посадового окладу замість 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2005 по 31.12.2005 включно; у розмірі 25 % замість 30 % від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно; у розмірі 25 % від посадового окладу замість 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно; у розмірі 40 % від посадового окладу, замість бази обчислення - від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас - за спірний період з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно; у розмірі 40 % від посадового окладу, замість бази обчислення - від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно;

визнати дій протиправними ТУ ДСА України в Волинській області, що полягають у нарахуванні та виплаті окладу у неналежному (заниженому) розмірі, невідповідному, зокрема, Постанові Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі – Постанова №865), за спірний період з 19.08.2009 по 31.12.2010 включно та, як наслідок, інших складових суддівської винагороди (зарплати), для обчислення яких враховується розмір окладу, у заниженому розмірі у цей же період;

визнання дій протиправними ТУ ДСА України в Волинській області, що полягають у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди (заробітку, зарплати) для оплати часу щорічних відпусток та додаткових відпусток, лікарняних (листків непрацездатності) матеріальної допомоги, у неналежному (заниженому) розмірі внаслідок нарахування у неналежному (заниженому) розмірі доплати за вислугу років у вказані вище спірні періоди: з 16.05.2002 по 31.08.2002 включно; з 16.05.2002 по 31.08.2002 включно; з 01.01.2005 по 31.12.2005 включно; з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно; з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно; з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно; окладу у вказаний вище спірний період з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно - протягом 2006 - 2011 років та у 2012 році;

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області провести перерахунок та виплату надбавки (доплати) до посадового окладу за вислугу років у належному розмірі відсотка та відповідно з вимогам ч. 4 ст. 44 Закону №2862-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» № 4015 - 12 (1994 р.), а саме: у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 16.05.2002 по 31.08.2002 включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.09.2002 по 31.12.2004 включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2005 по 31.12.2005 включно; у розмірі 30 % від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно; у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно; у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно - з урахуванням виплачених сум і податків, зборів та обов`язкових платежів;

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області провести перерахунок та виплату окладу у належному розмірі, відповідному Постанові № 865, за спірний період з 19.08.2009 по 31.12.2010 включно та, відповідно, інших складових суддівської винагороди (зарплати), для обчислення яких враховується розмір окладу, за цей же період - з урахуванням виплачених сум і податків, зборів та обов`язкових платежів;

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди (заробітку, зарплати) для оплати часу щорічних відпусток та додаткових відпусток, лікарняних (листків непрацездатності) матеріальної допомоги, у належному розмірі після нарахування у належному розмірі відповідно до зазначених вище вимог надбавки (доплати) до посадового окладу за вислугу років у вказані вище спірні періоди: з 16.05.2002 по 31.08.2002 включно; з 16.05.2002 по 31.08.2002 включно; з 01.01.2005 по 31.12.2005 включно; з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно; з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно; з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно; окладу у вказаний вище спірний період з 19.08.2009 по 31.12.2010 включно відповідно до Постанови № 865 протягом 2006-2011 років та у 2012 році, з урахуванням виплачених сум і податків, зборів та обов`язкових платежів;

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області нарахувати та виплатити, з врахуванням сум недоплачених: надбавки за вислугу років; суддівської винагороди (зарплати) за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, ін. виплат у спірні періоди з 16.05.2002 по 31.08.2002 включно; з 16.05.2002 по 31.08.2002 включно; з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 включно; з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно; з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно; з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно, а також суми недоплаченого всупереч первісній редакції Постанові №865 посадового окладу у належному розмірі у спірний період з 19.08.2009 по 31.12.2010 включно, компенсацію відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ), індексацію відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII);

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області нарахувати суми компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та індексації відповідно до Закону № 1282-XII з врахуванням невиплаченої вчасно суми суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 204 870,83 грн, не виплаченої по даний час, що зазначена як заборгованість по виплаті суддівської винагороди у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 140/15550/21, по дату ухвалення рішення суду у розглядуваній справі;

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області нарахувати та виплатити суми компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та індексації відповідно до Закону № 1282-XII з врахуванням невиплачених вчасно сум: суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, одноразової матеріальної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 18.01.2022, обчисленої відповідно до ст. 130 Конституції України, ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи за період з 01.01.2021 по 31.12.21 в розмірі 2 270 грн. та за період з 01.01.2022 по 18.01.2022 в розмірі 2 481 гривень, обчислені в загальній сумі біля 185 000 грн, однак, не виплачені по даний час, але зазначені як заборгованість по виплаті суддівської винагороди у рішенні Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/7684/22, по дату ухвалення рішення суду у розглядуваній справі;

- зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Волинській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів коштів для проведення виплати перерахованої відповідачем - ТУ ДСА України в Волинській області - надбавки (доплати) до посадового окладу за вислугу років у належному розмірі відсотка та відповідно з вимогам ч. 4 ст. 44 Закону №2862-ХІІ, а саме: у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 16.05.2002 по 31.08.2002 включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.09.2002 по 31.12.2004 включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2005 по 31.12.2005 включно; у розмірі 30 % від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно; у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно; у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно - з урахуванням виплачених сум і податків, зборів та обов`язкових платежів; окладу у належному розмірі, відповідному Постанові №865, за спірний період з 19.08.2009 по 31.12.2010 включно та, відповідно, інших складових суддівської винагороди (зарплати), для обчислення яких враховується розмір окладу, за цей же період; суддівської винагороди (заробітку, зарплати) для оплати часу щорічних відпусток та додаткових відпусток, лікарняних (листків непрацездатності) матеріальної допомоги, у належному розмірі після нарахування у належному розмірі надбавки (доплати) до посадового окладу за вислугу років у вказані вище спірні періоди: з 16.05.2002 по 31.08.2002 включно; з 16.05.2002 по 31.08.2002 включно; з 01.01.2005 31.12.2005 включно; з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно; з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно; з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно; окладу у вказаний вище спірний період з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно - протягом 2006 - 2011 років та у 2012 році; компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ по заявлених до відповідача - ТУ ДСА України в Волинській області вимогах; індексації відповідно до Закону № 1282-XII по заявлених до відповідача - ТУ ДСА України в Волинській області;

- зобов`язання ДСА України, як розпорядника бюджетних коштів, здійснити нарахування та виплату з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів не виплаченої суми суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 204 870,83 грн, що стягнута з ДСА України за рішенням суду у справі № 140/15550/21 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, однак, не виплачена по даний час, компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та індексації відповідно до Закону № 1282-XII - по дату ухвалення судового рішення у розглядуваній справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що з 16.05.2002 працювала на посаді судді Ковельського районного суду Волинської області, з 27.03.2004 на посаді судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області, а з 19.01.2022 є суддею у відставці.

ОСОБА_1 зазначала, що відповідачем ТУ ДСА України в Волинській області у періоди з 16.05.2002 по 31.08.2002, з 01.09.2002 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.09.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 було порушено її право на отримання суддівської винагороди (зарплати, заробітку) у належному розмірі у зв`язку з неправильним встановленням відсотків та бази нарахування доплати за вислугу років. Так, зауважила, що вона розпочала свою трудову діяльність 01.09.1982 у Ковельському міському народному суді Волинської області на посаді діловода-машиністки і 24.02.1989 переведена на посаду державного службовця цього ж суду, тобто, при просуванні по службі зайняла посаду державного службовця, відтак час її роботи на посаді діловода-машиністки з 01.09.1982 по 23.02.1989 включно підлягає включенню до стажу державної служби, яка, у свою чергу, враховується при встановленні позивачу як судді відсотка надбавки за вислугу років та впливає на нарахування суддівської винагороди. В той же час у наказі в. о. начальника Волинського облуправління юстиції від 16.05.2002 № 80-к «Про ОСОБА_1 » правомірно враховано її стаж державної служби до призначення на посаду судді, однак протиправно встановлено їй як судді надбавку за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу, виходячи з того, що стаж державної служби становить лише 13 років 02 місяці 21 день на день призначення на посаду, що обчислений з 24.02.1989, а не 19 років 08 місяців 15 днів з 01.09.1982. Крім того, у такому наказі від 16.05.2002 № 80-к протиправно зазначено, що надбавка (доплата) до посадового окладу за вислугу років обраховується від посадового окладу, при цьому, відповідач-2 у вказані вище періоди нараховував та виплачував надбавку (доплату) до посадового окладу за вислугу років не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, що є порушенням частини четвертої статті 44 Закону №2862-ХІІ. З урахуванням наведеного зазначила, що з 16.05.2002 вона набула право на отримання надбавки до посадового окладу за вислугу років у розмірі 25 % (стаж роботи становить більше 15 років на день призначення на посаду), з 01.09.2002 – у розмірі 30 % (стаж складав більше 20 років), з 01.09.2007 у розмірі 40 % (стаж складав більше 25 років), обчислення якої повинно було здійснюватися саме від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Також позивач зазначила, що у період з 19.08.2009 но 31.12.2010 включно було порушено її право на отримання суддівської винагороди (зарплати, заробітку) у належному розмірі у зв`язку з неправильним нарахуванням окладу та, як наслідок, інших складових суддівської винагороди (зарплати), для обчислення яких враховується розмір окладу. Так, її заробітна плата з серпня 2009 року по грудень 2010 року включно розраховувалась з посадового окладу, розмір якого становив 2 490,00 грн та протягом цього спірного періоду не змінювався. В той же час, відповідно до додатку 6 до Постанови №865 з 01.01.2006 її посадовий оклад мав становити 7,5 розмірів мінімальних заробітних плат. Однак постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» (далі – Постанова №1310) Постанову №865 доповнено п. 4-1 такого змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться». В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009, визнано незаконними, в тому числі пункт 4 Постанови № 1310 та пункт 4-1 Постанови № 865. Відтак, вважає, що з моменту втрати чинності пункту 4-1 Постанови № 865 - 19.08.2009 до 01.01.2011 відповідач-2 зобов`язаний був застосовувати Постанову №865 у первісній її редакції і з врахуванням того розміру мінімальної зарплати, що встановлювався законодавчо (відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік).

ОСОБА_1 також зазначила, що нарахування у неналежному розмірі доплати за вислугу років та посадового окладу у вказані вище періоди стало підставою для нарахування їй у неналежному (заниженому) розмірі зарплати для оплати часу щорічних відпусток та додаткових відпусток, лікарняних, матеріальної допомоги. Як наслідок, нарахування та виплати сум недоплаченої надбавки за вислугу років, посадового окладу та недоплачених сум зарплати для оплати часу щорічних відпусток та додаткових відпусток, лікарняних, матеріальної допомоги за вказані періоди підлягають індексації відповідно до Закону № 1282-XII, з виплатою компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ.

У свою чергу, відповідач - ДСА України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади, відтак на нього покладено обов`язок по здійсненню заходів щодо матеріального забезпечення суддів відповідно до законодавства, тому вважає, що у спірних правовідносинах також слід зобов`язати вказаного відповідача здійснити фінансування ТУ ДСА України в Волинській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів коштів, для проведення виплати донарахованої відповідачем-2 недоплаченої суми суддівської винагороди (зарплати) у всі вище зазначені спірні періоди, а також сум компенсації та індексації.

Крім того, зазначила, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №140/15550/21 стягнуто з ДСА України на її користь недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 204870,83 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», а рішенням рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі №140/7684/22 зобов`язано ТУ ДСА України в Волинській області провести їй перерахунок та виплатити суддівську винагороду, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні, одноразову матеріальну допомогу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 18.01.2022, обчисливши відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в розмірі 2 270,00 гривень та за період з 01.01.2022 по 18.01.2022 в розмірі 2 481,00 гривень. Вказані судові рішення набрали законної сили, однак на даний час відповідачами не виконані. З урахуванням наведеного позивач, покликаючись обсяг повноважень та обов`язків обох відповідачів, вважає, що відповідач - ТУ ДСА України в Волинській області щодо недонарахованих та невиплачених їй сум суддівської винагороди, яка обліковується як заборгованість згідно вище зазначених судових рішень, має здійснити нарахування та виплату індексації відповідно до Закону № 1282-XII, а також компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ.

Ухвалою суду від 24.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 81-83).

У відзиві на позовну заяву відповідач ТУ ДСА України в Волинській області позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що до січня 2003 року ведення особових справ суддів здійснювало управління юстиції у Волинській області, а особову справу судді Логвинюк І.М. передано до Ковельського міськрайонного суду Волинської області, де і ведеться облік стажу суддів. Поряд з тим, вказав, що посада діловода-машиністки, яку позивач займала згідно законодавства, не передбачала пільг, які б прирівнювались до стажу на посаду судді, більше того, стаж зазначеної посади не враховувався й до стажу судді, який дає право на відставку, а позивач неправильно застосовує поняття «стаж роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання» та «стаж роботи, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років». У зв`язку з наведеним, наказом в.о. начальника Волинського обласного управління юстиції від 16.05.2002 № 80-к позивачу було встановлено надбавку за вислугу років відповідно до статті 44 Закону №2862-ХІІ у розмірі 20 відсотків, як такій, стаж державної служби якої становить 13 р. 03м. 21 д. на день призначення на посаду судді. Оскільки наказ від 16.05.2002 № 80-к позивачем в судовому порядку не оскаржувався та є чинним, тому при нарахуванні та виплаті їй розміру надбавки за вислугу років ТУ ДСА України в Волинській області діяло на підставі та в межах, передбачених Конституцією України, Бюджетним кодексом України та законами України. Також зазначив, що виконання судового рішення на користь судді, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя повинно здійснюватися з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» (а.с.87-95).

Ухвалою суду від 18.03.2025 провадження даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №460/21394/23 (а.с. 104-107), а ухвалою суду від 18.04.2025 поновлено провадження у цій справі (а.с. 112-113).

Відповідач ДСА України, отримавши ухвалу від 24.12.2024 про відкриття провадження у справі – 25.12.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 85), відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 25.05.2002 № 383/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ковельського районного суду Волинської області строком на п`ять років.

Згідно наказу в.о. начальника Волинського обласного управління юстиції від 16.05.2002 № 80-к «Про ОСОБА_1 » позивача призначено на посаду судді Ковельського районного суду Волинської області та визначено вважати такою, що приступила до виконання службових обов`язків з 16.05.2002; відповідно до статті 44 Закону №2862-ХІІ позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу як такій, стаж державної служби якої становить 13 років 02 місяця 21 день на день призначення на посаду (а.с. 39).

Із записів №№12-17 трудової книжки ОСОБА_1 судом також встановлено, що 18.06.2002 позивачу присвоєно п`ятий кваліфікаційний клас судді (підстава: рішення кваліфікаційної комісії суддів Волинської області від 18.06.2002, наказ №12-к від 21.06.2002); 27.03.2004 позивача переведено на посаду судді утвореного - Ковельського міськрайонного суду Волинської області (підстава: Указ Президента України від 23.03.2004 № 358/2004; наказ від 27.03.2004 №33-2-6/к); 17.06.2005 позивачу присвоєно четвертий кваліфікаційний клас судді (підстава: висновок кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Львівського округу від 17.06.2005); 18.09.2008 позивача обрано на посаду судді місцевого Ковельського міськрайонного суду Волинської області безстроково (підстава: постанова Верховної ради України від 18.09.2008 № 527-VI, наказ від 15.10.2008 № 61/2-3); 28.11.2008 позивачу присвоєно третій кваліфікаційний клас судді (підстава: висновок кваліфікаційної комісії суддів від 28.11.2008, наказ від 11.12.2008 №73/2-3); 18.01.2022 позивача відраховано зі штату з посади судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відставку (підстава: рішення Вищої ради правосуддя від 13.01.2022 № 39/0/15-22, наказ від 18.01.2022 №2/03-06) (а.с. 48-56).

Довідкою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.10.2024 №03.27./111/2024 також підтверджено, зокрема, те, що відповідно до наказу від 16.05.2002 № 80-к «Про ОСОБА_1 » позивачу з 16.05.2002 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу; відповідно до наказу від 04.09.2007 № 102-2-6/к «Про збільшення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » з 02.09.2007 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас» (а.с. 22).

З розрахункових листів за період з травня 2002 року по грудень 2004 року, наявних в матеріалах справи (а.с. 23-28) та особових рахунків за 2005-2011 роки (а.с. 41-47) судом також встановлено, що у період з 16.05.2002 по 31.12.2011 позивачу надбавка за вислугу років виплачувалася у таких відсоткових розмірах: з травня 2002 року - 20%, з квітня 2004 року – 25 %, з вересня 2007 року - 40 %. У вказаний період позивачу, окрім надбавки за вислугу років, також виплачувалися - посадовий оклад, доплата за кваліфікаційний клас, інші надбавки та доплати (оклад-ранг; за інтенсивність), премія, та індексація. Також встановлено, що посадовий оклад позивача з січня 2006 року по грудень 2010 року становив 2490,00 грн та протягом цього часу не змінювався.

Матеріалами справи також підтверджено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №140/15550/21, яке набрало законної сили 28.06.2022, визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно згідно із статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ, в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020; стягнуто з ДСА України на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 204870,83 грн (двісті чотири тисячі вісімсот сімдесят гривень 83 копійки), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» (а.с. 57-64).

Також рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі №140/7684/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023, визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області, суддівської винагороди та одноразової матеріальної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року включно із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а також щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та компенсації за відпустки, одноразової матеріальної допомоги та вихідної допомоги за період з 01.01.2021 по 18.01.2022 у включно, із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» замість застосування положень пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11.03.2020); зобов`язано ТУ ДСА України в Волинській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити суддівську винагороду, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні, одноразову матеріальну допомогу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 18.01.2022, обчисливши відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в розмірі 2 270,00 гривень та за період з 01.01.2022 по 18.01.2022 в розмірі 2 481,00 гривень (а.с. 65-74).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно Конституцією України та законами України, якими гарантовано незалежність і недоторканість суддів (частина перша статті 126 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону №2862-ХІІ (далі - в редакції на час призначення позивача на посаду судді), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Частиною четвертою статті 44 Закону №2862-ХІІ було встановлено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до частини шостої статті 44 Закону №2862-ХІІ для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Судом встановлено, що пунктом 3 наказу в.о. начальника Волинського обласного управління юстиції від 16.05.2002 № 80-к «Про ОСОБА_1 » (яким позивача було призначено на посаду судді Ковельського районного суду Волинської області з 16.05.2002) було встановлено ОСОБА_1 відповідно до статті 44 Закону №2862-ХІІ надбавку за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу як такій, стаж державної служби якої становить 13 років 02 місяця 21 день на день призначення на посаду (а.с. 39).

З розрахункових листів за період з травня 2002 року по грудень 2004 року, наявних в матеріалах справи (а.с. 23-28) та особових рахунків за 2005-2011 роки (а.с. 41-47) встановлено, що позивачу надбавка за вислугу років виплачувалася у таких відсоткових розмірах: з травня 2002 року - 20%, з квітня 2004 року – 25 %, з вересня 2007 року - 40 %.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач фактично не погоджується з наказом в.о. начальника Волинського обласного управління юстиції від 16.05.2002 № 80-к «Про ОСОБА_1 » в частині встановлення їй надбавки за вислугу років саме у розмірі 20 %, виходячи з того, що стаж державної служби становить лише 13 років 02 місяці 21 день на день призначення на посаду, оскільки такий стаж був обчислений лише з 24.02.1989, а не 19 років 08 місяців 15 днів (до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, не зараховано період її роботи посаді діловода-машиністки з 01.09.1982 по 23.02.1989), з урахуванням цього вважає, що відповідач-2 протиправно у період з травня 2002 року по грудень 2004 року нараховував та виплачував надбавку за вислугу років у розмірі 20 % (а не у розмірі 25%), а з січня 2005 року по 2007 рік у розмірі 25 % (а не у розмірі 30 %).

Суд наголошує, що наказ в.о. начальника Волинського обласного управління юстиції від 16.05.2002 №80-к «Про ОСОБА_1 » в частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу як такій, стаж державної служби якої становить 13 років 02 місяця 21 день на день призначення на посаду, є чинним, в установленому законодавством порядку протиправним не визнавався і не скасовувався, змін до нього не вносилось (протилежного матеріали справи не містять). При цьому, ні вказаний наказ у такій частині, ні наявність правових для підстав зарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, періоду її роботи посаді діловода-машиністки з 01.09.1982 по 23.02.1989 не є предметом даного спору.

З урахуванням наведеного відсутні правові підстави для задоволення взаємопов`язаних позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області провести перерахунок та виплату надбавки за вислугу років у розмірі 25 % за період з 16.05.2002 по 31.08.2002, у розмірі 30 % за період з 01.09.2002 по 31.12.2004 включно, у розмірі 30 % за період з 01.01.2005 по 31.12.2005 включно та у розмірі 30 % за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно, та похідних від них вимог.

Поряд з тим, позивач також вказала, що відповідач-2 в порушення вимог частини четвертої статті 44 Закону №2862-ХІІ в період з 16.05.2002 по 31.12.2011 обрахував надбавку за вислугу років у відсотковому співвідношенні від розміру посадового окладу, а зобов`язаний був здійснити обрахунок вказаної надбавки від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Внаслідок цього вона отримала заробітну плату за вказаний період у меншому розмірі, ніж установлено цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону №2862-ХІІ (у редакції на час призначення позивача на посаду судді) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України від 20.12.2005 № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі - Закон № 3235-IV) установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Неконституційним Закон № 3235-IV в частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому у 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» обмеження або інші правила щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям не встановлено. Відтак, з 01.01.2007 вказана вище надбавка мала нараховуватися відповідно до частини 4 статті 44 Закону №2862-ХІІ.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон №107-VI) внесено зміни до абзацу другого частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ, а саме: слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».

Отже, з 01.01.2008 змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 № 19 (набрала чинності з 01.03.2008) внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (Постанова № 865).

Постанову № 865, що діяла до 01.01.2012, доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Рішенням від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - Рішення № 10-рп/2008) Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону №107-VI, у тому числі й пункт 61 розділу ІІ Закону № 107-VI щодо внесення зазначених вище змін.

Таким чином, після 22.05.2008 - дати винесення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008 - Закон № 2862-ХІІ і Постанова №865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22.05.2008 - дати винесення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону № 2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - Постанову № 865.

З урахуванням вище наведеного суд дійшов висновку про те, що з 01.01.2006 по 31.12.2006 (під час дії статті 113 Закону № 3235-IV) та з 01.01.2008 до 22.05.2008 (з дати набрання чинності Законом №107-VI до винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років ОСОБА_1 як судді мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Відтак взаємопов`язані позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов`язання відповідача-2 провести перерахунок та виплату надбавки за вислугу років у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 включно є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.

В той же час, за наведеного вище правового регулювання, позивачу у періоди з 16.05.2002 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно надбавка за вислугу років мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи розрахункові листи за період з травня 2002 року по серпень 2011 (а.с. 23-39) та особові рахунки за 2005-2011 роки (а.с. 41-47) суд встановив таке.

У жовтні 2002 року позивачу було нараховано: оклад – 78,26 грн, надбавка за інтенсивність - 64,57 грн, доплату за кваліфікаційний клас - 50,87 грн, премію – 148,80 грн (разом 342,50 грн), а надбавку за вислугу років (20%) - 38,79 грн, тобто виходячи лише від окладу, надбавка за інтенсивність та доплати за кваліфікаційний клас, без урахування премії. Аналогічний розрахунок надбавки за вислугу років проведено у грудні 2002 року (а.с. 23).

У травні 2003 року позивачу було нараховано: оклад -230,00 грн, доплата за клас – 130,00 грн, надбавку оклад-ранг - 180,00 грн, премію - 162 грн, а надбавку за вислугу років (20%) - 108 грн, тобто виходячи лише від окладу, доплати за клас та надбавки оклад-ранг, без урахування премії. Аналогічний розрахунок надбавки за вислугу років проведено у червні-грудні 2003 року (а.с. 24-26).

У серпні 2004 року позивачу було нараховано: оклад -206,67грн, доплату за кваліфікаційний клас – 183,33грн, надбавку оклад-ранг - 195,00 грн, щомісячну премію – 182,81 грн, а надбавку за вислугу років (25%) – 146,25 грн, тобто виходячи лише від окладу, доплати за кваліфікаційний клас та надбавки оклад-ранг, без урахування премії. Аналогічний розрахунок надбавки за вислугу років проведено у вересні-грудні 2004 року (а.с. 27-28).

У вересні 2005 року позивачу було нараховано: оклад - 439,00 грн, доплату за кваліфікаційний клас – 300,00 грн, надбавку оклад-ранг - 369,50 грн, щомісячну премію – 346,41 грн, а надбавку за вислугу років (25%) – 277,13 грн, тобто виходячи лише від окладу, доплати за кваліфікаційний клас та надбавки оклад-ранг, без урахування премії. Аналогічний розрахунок надбавки за вислугу років проведено у жовтні 2005 року, листопаді 2005 року (а.с. 29).

Що стосується 2007 року, то, в першу чергу, варто зазначити, що позовні вимоги заявлені позивачем виключно за період з 01.09.2007 по 31.12.2007. У вересні 2007 року позивачу було нараховано: оклад -2490,00 грн, доплату за кваліфікаційний клас – 300,00 грн, щомісячну премію – 390,60 грн, індексацію – 92,57 грн, а надбавку за вислугу років (40%) – 1116,00 грн, тобто виходячи лише від окладу та доплати за кваліфікаційний клас, без урахування премії, індексації Аналогічний розрахунок надбавки за вислугу років проведено у жовтні-грудні 2007 року (а.с. 33, 45 зворот).

У червні 2008 року позивачу було нараховано: оклад - 655,26 грн, доплату за кваліфікаційний клас – 78,95 грн, щомісячну премію – 256,97 грн, індексацію – 293,74 грн, а надбавку за вислугу років (40%) – 293,68 грн, тобто виходячи лише від окладу та доплати за кваліфікаційний клас, без урахування премії, індексації. Аналогічний розрахунок надбавки за вислугу років проведено у липні-грудні 2008 року (а.с. 34, 44 зворот).

У січні 2009 року позивачу було нараховано: оклад -2490,00 грн, доплату інтен.– 563,00 грн, доплату за кваліфікаційний клас – 325,00 грн, щомісячну премію – 450,40 грн, індексацію – 361,26 грн, а надбавку за вислугу років (40%) – 1126,00 грн, тобто виходячи лише від окладу та доплати за кваліфікаційний клас, без урахування премії, доплати інтен.та індексації. Аналогічний розрахунок надбавки за вислугу років проведено у лютому-грудні 2009 року (а.с. 35, 43 зворот).

У січні 2010 року позивачу було нараховано: оклад -2490,00 грн, доплату інтен.– 281,50 грн, доплату за кваліфікаційний клас – 325,00 грн, щомісячну премію – 1055,63грн, індексацію – 651,75 грн, а надбавку за вислугу років (40%) – 1126,00 грн, тобто виходячи лише від окладу та доплати за кваліфікаційний клас, без урахування премії, доплати інтен. та індексації. Аналогічний розрахунок надбавки за вислугу років проведено у лютому-грудні 2010 року (а.с. 36, 42 зворот).

У січні 2011 року позивачу було нараховано: оклад -2490,00 грн, доплату інтен.– 281,50 грн, доплату за кваліфікаційний клас – 325,00 грн, щомісячну премію – 1055,63грн, індексацію – 843,14 грн, а надбавку за вислугу років (40%) – 1126,00 грн, тобто виходячи лише від окладу та доплати за кваліфікаційний клас, без урахування премії, доплати інтен. та індексації. Аналогічний розрахунок надбавки за вислугу років проведено у лютому-грудні 2011 року (а.с. 37-38, 41 зворот).

Отже, виходячи із заявлених позивачем позовних вимог у спірні періоди з 16.05.2002 по 31.12.2005 включно, з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно позивачу надбавка за вислугу років нараховувалась та виплачувалась у відповідних відсотках, виходячи не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, що є порушенням частини четвертої статті 44 Закону №2862-ХІІ, а тому взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача-2 провести перерахунок та виплату суддівської винагороди (заробітку, зарплати) для оплати часу щорічних відпусток та додаткових відпусток, лікарняних (листків непрацездатності) матеріальної допомоги, у належному розмірі після нарахування у належному розмірі відповідно до зазначених вище вимог надбавки за вислугу років у такі періоди: з 16.05.2002 по 31.12.2005 включно, з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно; зобов`язання нарахувати та виплатити, з врахуванням сум недоплаченої надбавки за вислугу років, суддівської винагороди (зарплати) за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, ін. виплат за вказані вище періоди, компенсацію відповідно до Закону № 2050-ІІІ та індексацію відповідно до Закону № 1282-XII, суд зазначає наступне.

Частиною п`ятою статті 44 Закону №2862-ХІІ було встановлено, що суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2-1 Постанови №865 (була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у разі надання судді відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону №2862-ХІІ, а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.

Пунктами 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Отже, дана норма ставить у залежність суму заробітної плати за період відпустки від виплат, які нараховуються особі за 12 календарних місяців роботи.

З розрахункових листів за період з травня 2002 року по серпень 2011 року (а.с. 23-39) та особових рахунків за 2005-2011 роки (а.с. 41-47) встановлено, що позивачу у періоди з 16.05.2002 по 31.12.2005, з 01.09.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 надавалися відпустки (щорічна та додаткова) та виплачувалися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а також допомога по тимчасовій непрацездатності.

Суд зазначає, що вказані виплати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань залежать від розміру заробітної плати судді. Відтак, у разі встановлення судом наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі цих складових.

Таке правозастосування відповідає тлумаченню, наданому у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Отже, взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.

Статтями 33 та 34 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інші.

За змістом статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 в розмірі 103 відсотка). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Статтею 9 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

За приписами пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, застосовується з 01.12.2015) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-ІІІ).

Відповідно до статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Зі змісту статті 1 Закону № 2050-ІІІ вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку прописано, що Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Слід зазначити, що за наведеного нормативного регулювання правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.

Відтак, саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Так, у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 є формулювання, що сума компенсації обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць.

Це означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З аналізу норм Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 16.05.2002 по 31.12.2005 включно, з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2011 індексації відповідно до Закону № 1282-XII, а також компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №816/301/16 та від 29.10.2020 у справі №280/729/19.

Також у цій справі позивач заявила позовні вимоги про зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області нарахувати суми компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та індексації відповідно до Закону № 1282-XII з врахуванням невиплачених вчасно сум суддівської винагороди, що не виплачені по даний час та зазначені як заборгованість згідно рішень Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №140/15550/21 та від 10.01.2023 у справі №140/7684/22, по дату ухвалення рішення суду у розглядуваній справі.

Так, судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №140/15550/21, яке набрало законної сили 28.06.2022, визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно згідно із статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ, в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020; стягнуто з ДСА України на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 204870,83 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» (а.с. 57-64).

Також рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі №140/7684/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023, визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області, суддівської винагороди та одноразової матеріальної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а також щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та компенсації за відпустки, одноразової матеріальної допомоги та вихідної допомоги за період з 01.01.2021 по 18.01.2022 у включно, із застосуванням положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» замість застосування положень пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11.03.2020); зобов`язано ТУ ДСА України в Волинській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити суддівську винагороду, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні, одноразову матеріальну допомогу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 18.01.2022, обчисливши відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в розмірі 2 270,00 гривень та за період з 01.01.2022 по 18.01.2022 в розмірі 2 481,00 гривень (а.с. 65-74).

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що судові рішення у справах №140/15550/21 та №140/7684/22 набрали законної сили, однак на даний час відповідачами - ДСА України та ТУ ДСА України в Волинській області не виконані, недоплачена сума суддівської винагороди позивачу не виплачена.

Судом у даній справі вище наведено нормативно-правове рулювання щодо порядку нарахування та виплати компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та індексації відповідно до Закону №1282-XII.

В той же час варто повторно наголосити, що індексації підлягають грошові доходи громадян (які не мають разового характеру), зокрема, оплата праці.

Недоплачена ОСОБА_1 сума суддівської винагороди, присуджена їй судовими рішеннями у справах №140/15550/21 та №140/7684/22, в розумінні Закону №1282-XII підлягає індексації.

Відтак суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання індексації на суму невиплаченої на даний час суддівської винагороди, присудженої їй судовими рішеннями у справах №140/15550/21 та №140/7684/22, за умови дотримання усіх вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078. При цьому, суд наголошує, що обов`язок щодо встановлення наявності умов, передбачених Законом №1282-XII та Порядком №1078, для отримання позивачем такої індексації покладено безпосередньо на ТУ ДСА України в Волинській області.

Щодо компенсації втрати частини доходів, то суд зазначає, що основною умовою для виплати позивачу компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за наявності визначених Законом №2050-ІІІ умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

За таких обставин право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Суд зазначає, що в даному випадку має місце несвоєчасна виплата позивачу сум недоплаченої суддівської винагороди, присудженої їй судовими рішеннями у справах №140/15550/21 та №140/7684/22, тому позивач також має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої суддівської винагороди.

За наведених вище підстав позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також вважає обгрунтованими доводи позивача про наявність правових підстав для зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Волинській області коштів для проведення позивачу оспорюваних виплат. Виходячи з положень частини першої статті 151 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якою Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, а також враховуючи правила статті 2 Бюджетного кодексу України, пунктів 1, 2, 3, 5, 6 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19 (з подальшими зі змінами) суд вважає, що ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи. За цих обставин наявні правові підстави для зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Волинській області коштів для проведення виплати позивачу зазначених вище сум.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №280/788/19, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 29.11.2019 у справі №821/481/18.

В той же час позовна вимога про зобов`язання ДСА України, як розпорядника бюджетних коштів, здійснити нарахування та виплату з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів не виплаченої суми суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 204 870,83 грн, що стягнута з ДСА України за рішенням суду у справі № 140/15550/21 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, однак, не виплачена по даний час, компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та індексації відповідно до Закону № 1282-XII до задоволення не підлягає, позаяк судовим рішенням у справі № 140/15550/21 встановлено, що саме ТУ ДСА України в Волинській області у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 нараховувало та виплачувало позивачу суддівську винагороду в неналежному розмірі (у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020), а відтак і обов`язок щодо нарахування та виплати на суму невиплаченої суддівської винагороди, присудженої рішенням суду від 13.04.2022 у справі №140/15550/21, компенсації та індексації покладено на ТУ ДСА України в Волинській області.

Щодо взаємопов`язаних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області провести перерахунок та виплату окладу у належному розмірі, відповідному Постанові №865, за період з 19.08.2009 по 31.12.2010 включно та, відповідно, інших складових суддівської винагороди (зарплати), для обчислення яких враховується розмір окладу, за цей же період, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону №2862-ХІІ заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Підпунктом «а» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону №107-VI внесені зміни у частині другій статті 44 Закону №2862-ХІІ - слова «у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя» замінені словами «Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «а» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30.06.2005 та 03.09.2005 Кабінет Міністрів України прийняв постанови №514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом 2 пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005 становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Схеми посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів викладено у додатку 6 Постанови №865 та залежать від груп міст. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №614 «Деякі питання віднесення областей та міст до груп за оплатою праці» Волинську область за оплатою праці віднесено до ІІ групи. Відповідно до додатку 6 до Постанови №865 з 01.01.2006 посадовий оклад судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області становив 7,5 розмірів мінімальних заробітних плат.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 повинна була набрати чинності з 01.01.2006.

Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінет Міністрів України 21.12.2005 прийняв постанову №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», якою було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865), у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати 332,00 грн. та передбачено, що в подальшому при підвищені мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою від 31.12.2005 №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 та, зокрема, доповнено останню пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до Постанови від 03.09.2005 №865 до набрання нею чинності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 (№К-37929/09) постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 скасовано і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України.

При цьому касаційним судом у цій постанові зазначено, що Схеми посадових окладів є такими, що відповідають встановленому статтею 44 Закону №2862-ХІІ співвідношенню розмірів посадових окладів Голови Верховного Суду України, голів судів та суддів, а встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 відбулося до моменту набрання нею чинності, адже вказана постанова в редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 №1310 введена в дію не була, то відповідно відсутні й підстави для висновку про те, що оскаржувані постанови звужують існуючі гарантії незалежності суддів, суперечать Закону №2862-ХІІ та прийняті не в межах повноважень Кабінету Міністрів України. Також цією постановою не скасовувались і не змінювались, а навпаки встановлювались надбавки та доплати за виконання особливо важливої роботи, за науковий ступінь, для вирішення соціально-побутових питань, а також визначався порядок преміювання тощо.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяв в спірний період) нормативно-правовий акт може бути визнаний адміністративним судом незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, між тим втрачає чинність він лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду про визнання такого нормативно-правового акту нечинним.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 зазначено: визнати незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Разом з тим, рішення про визнання нечинними вказаних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, судом не приймалось.

Вказана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015 (№К/9991/31121/11), постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №2а-19282/10/0570.

Підсумовуючи вище наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-2 та зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області провести перерахунок та виплату окладу у належному розмірі, відповідному Постанові №865, за період з 19.08.2009 по 31.12.2010 включно та, відповідно, інших складових суддівської винагороди (зарплати), для обчислення яких враховується розмір окладу, за цей же період; визнання протиправними дій відповідача-2 та зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди (заробітку, зарплати) для оплати часу щорічних відпусток та додаткових відпусток, лікарняних (листків непрацездатності) матеріальної допомоги, у належному розмірі після нарахування у належному розмірі окладу у спірний період з 19.08.2009 по 31.12.2010; зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській області нарахувати та виплатити, з врахуванням суми недоплаченого всупереч первісній редакції Постанові № 865 посадового окладу у належному розмірі у період з 19.08.2009 по 31.12.2010, компенсацію відповідно до Закону №2050-ІІІ та індексацію відповідно до Закону № 1282-XII; зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Волинській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів коштів для проведення виплати перерахованого відповідачем - ТУ ДСА України в Волинській області окладу у належному розмірі, відповідному Постанові № 865, за період з 19.08.2009 по 31.12.2010 включно та, відповідно, інших складових суддівської винагороди (зарплати), для обчислення яких враховується розмір окладу, за цей же період; та інших похідних вимог щодо вказаного періоду з 19.08.2009 по 31.12.2010.

Отже, позов у даній справі належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у періоди з 16.05.2002 по 31.12.2005 включно, з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно надбавки за вислугу років, обчислюючи її розмір не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів», а також щодо нарахування та виплати у вказані вище періоди у неналежному розмірі заробітної плати за час щорічних та додаткових відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальних допомог на вирішення соціально-побутових питань, внаслідок нарахування у неналежному розмірі надбавки за вислугу років за вказані періоди.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області здійснити ОСОБА_1 за періоди з 16.05.2002 по 31.12.2005 включно, з 01.09.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно перерахунок та виплату надбавки за вислугу років, обчислюючи її розмір від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області здійснити ОСОБА_1 за періоди з 16.05.2002 по 31.12.2005, з 01.09.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 перерахунок та виплату заробітної плати за час щорічних та додаткових відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальних допомог на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час щорічних відпусток та додаткових відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальних допомог на вирішення соціально-побутових питань за періоди з 16.05.2002 по 31.12.2005, з 01.09.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011 індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на суми невиплаченої суддівської винагороди, присудженої рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №140/15550/21 та від 10.01.2023 у справі №140/7684/22, по дату ухвалення рішення суду у даній справі компенсацію втрати чистини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а також індексацію в розмірах і межах, передбачених Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Волинській області для проведення виплати недоплачених ОСОБА_1 надбавки за вислугу років та заробітної плати за час щорічних та додаткових відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності, матеріальних допомог на вирішення соціально-побутових питань, індексації відповідно до відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 16.05.2002 по 31.12.2005, з 01.09.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1: Державна судова адміністрація України (01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Відповідач-2: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Сенаторки Левчанівської, 1, код ЄДРПОУ 26276277).

Суддя О. О. Андрусенко

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження П/140/14824/24

Номер: П/140/14824/24
Опис: про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
Тип справи: Адміністративний позов
Номер справи: 140/14775/24
Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Суддя: Андрусенко Оксана Орестівна
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 20.12.2024
Дата етапу: 20.12.2024

Судове провадження П/140/14824/24

Номер: П/140/14824/24
Опис: про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
Тип справи: Адміністративний позов
Номер справи: 140/14775/24
Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Суддя: Андрусенко Оксана Орестівна
Результати справи:
Етап діла: Відкрито провадження
Департамент справи:
Дата реєстрації: 20.12.2024
Дата етапу: 24.12.2024

Судове провадження П/140/14824/24

Номер: П/140/14824/24
Опис: про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
Тип справи: Адміністративний позов
Номер справи: 140/14775/24
Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Суддя: Андрусенко Оксана Орестівна
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 20.12.2024
Дата етапу: 06.05.2025

Судове провадження П/140/14824/24

Номер: П/140/14824/24
Опис: про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
Тип справи: Адміністративний позов
Номер справи: 140/14775/24
Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Суддя: Андрусенко Оксана Орестівна
Результати справи:
Етап діла: Направлено до апеляційного суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 20.12.2024
Дата етапу: 06.06.2025

Судове провадження А/857/23122/25

Номер: А/857/23122/25
Опис: визнання дій протиправними, спонукання до вчинення дій
Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
Номер справи: 140/14775/24
Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Суддя: Андрусенко Оксана Орестівна
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 04.06.2025
Дата етапу: 04.06.2025

Судове провадження А/857/23122/25

Номер: А/857/23122/25
Опис: визнання дій протиправними, спонукання до вчинення дій
Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
Номер справи: 140/14775/24
Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Суддя: Андрусенко Оксана Орестівна
Результати справи:
Етап діла: Залишено без руху
Департамент справи:
Дата реєстрації: 04.06.2025
Дата етапу: 13.06.2025

Судове провадження А/857/23122/25

Номер: А/857/23122/25
Опис: визнання дій протиправними, спонукання до вчинення дій
Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
Номер справи: 140/14775/24
Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Суддя: Андрусенко Оксана Орестівна
Результати справи:
Етап діла: Відкрито провадження
Департамент справи:
Дата реєстрації: 04.06.2025
Дата етапу: 23.06.2025

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація