РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 рокуСправа №640/33057/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними  матеріалами  адміністративну справу за  адміністративним  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецконтроль-механізація» до Відповідача-1: Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, до Відповідача-2: Державної служби України  з безпеки на транспорті  про визнання  протиправною та скасування постанови №315598 від 02.11.2021р., -

УСТАНОВИВ:

12.11.2021р. (згідно відомостей Укрпошта) Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецконтроль-механізація» звернулося з адміністративним позовом до Відповідача-1: Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, до Відповідача-2: Державної служби України  з безпеки на транспорті  та просить:

- визнати протиправною і скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу№315598 від 02.11.2021р. в сумі 8500 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що  за оспорюваної постановою до нього було застосовано штраф у сумі 8500 грн. за перевищення нормативно допустимого навантаження на строєну вісь транспортного засобу DAF д.н.з. НОМЕР_1 , а саме: встановлено, що навантаження на строєну вісь становить 23,49т., тоді як дозволено не більше 22т. Позивач вважає спірну постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з  наступних підстав, а саме: відповідно до ТТН №000007715 від 29.09.2021р. позивачем перевозився сипучий вантаж (щебінь фр.20-40), повна маса транспортного засобу разом зі щебнем становила 37,64т., що, в свою чергу, не перевищує  допустимих 40т., проте ці обставини при прийнятті спірної постанови не були прийняті до уваги; єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика, затверджена заступником голови Укравтодор, атестована ГОСТ 8.010-99, свідоцтво про атестацію №02-84-08, разом з тим, ця методика не розповсюджується на транспортні засоби, зокрема, з вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, у справі №821/597/17(постанова від 12.06.2018р.); відповідно до п.п.16,17,18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю водієві транспортного засобу (далі – ТЗ) видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, однак, водієві ТЗ така довідка не видавалась; враховуючи те, що  акт перевірки №294000 є похідним від результатів зважування, а єдиним достовірним результатом зважування є довідка, яка видається в автоматичному режимі, її відсутність вказує на те, що не можна об`єктивно посилатись на акт та на порушення ваги, які були в ньому зазначені, тому, на переконання позивача, оспорювана постанова є протиправною та винесена безпідставно, чим порушує права та інтереси позивача. У відповіді на відзив від 10.02.2022р. позивач додатково зазначив про те, що п.12.5 Наказу №363 від 14.10.1997р. не регламентує перевезення, зокрема, великовагових, великогабаритних вантажів (а.с.1-5, 38-40).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2021р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін згідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.16-18).

У подальшому, 05.02.2025р. (згідно листа від 02.02.2024р. №03-19/3651/24) на виконання положень п.1 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, наведена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (а.с.51).

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025р. вказану справу було  передано для розгляду судді Конєвій С.О. (а.с.52).

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.О.  від 11.02.2025р. дана справа була прийнята до свого провадження, її  судовий розгляд було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України з 11.03.2025р., а також зобов`язано відповідачів надати суду відзив на позов та  докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази вручення довідки про здійснення габаритно-вагового контролю водієві під час проведення зважування виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.53).

На виконання вимог зазначеної вище ухвали суду 17.03.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем-2 (Укртрансбезпека) подано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що 29.09.2021р. інспектором Укртрансбезпеки за результатами габаритно-вагового ТЗ марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на строєну вісь складало -23,45т. при нормативно допустимому – 22т. про що було складено Довідку №0059668 відповідно до ч.4 п.4 Порядку №1007/1207. У зв`язку з виявленими порушеннями було складено Акт №0051801 від 29.09.2021р. про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів на підставі п.6 Порядку №422. Відповідач вважає твердження позивача про відсутність довідки, яка видається в автоматичному режимі, хибне, оскільки зазначений талон є первинним, автоматично сформованим документом вагового комплексу, який відображає та фіксує результати проведеного габаритно-вагового контролю, копія якого додається. Також представник відповідача зазначив і про те, що відсутність Методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів ТЗ та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення, що підтверджується і висновками у справі №820/1420/17, зазначив, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних ТЗ визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач, тому розрахунок плати за проїзд складено правомірно; жодним нормативним документом не встановлено обов`язку Укртрансбезпеки використовувати зазначену позивачем Методику при зважуванні вантажів, у тому числі, сипучих; відповідно до  п.12.5 Правил перевезення вантажів №363 вантаж не повинен зміщуватися під час руху, зазначене є загрозою для безпеки дорожнього руху за позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16; враховуючи те, що відповідно до акту перевірки позивач виконував вантажні перевезення з навантаженням на строєну вісь  - 23,45т. при нормативно допустимому – 22т., тобто, з перевищенням параметрів від нормативу 6,77%, вважає, що спірну постанову про застосування до позивача штрафу в сумі 8500 грн. прийнято правомірно, а, відтак, вона не підлягає скасуванню (а.с.58-65).

Також у пункті 1 відзиву на позов відповідач-2 просив визначити відповідачем у справі – Державну службу України з безпеки на транспорті (а.с.65).

Разом з тим, таке наведене клопотання відповідача-2 не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, процесуальними нормами не передбачено такої процесуальної дії суду як визначення відповідача, тому таке клопотання є неспроможним та не може бути задоволено; по-друге, як видно зі змісту позову, Державна служба України з безпеки на транспорті і так є відповідачем-2 у цій справі, що підтверджується наявними у справі доказами, змістом позову та ухвал суду, які скеровувались судом на адресу наведеного державного органу, а відповідно, із наведеного слідує, що підстави для  подання такого клопотання у відповідача-2 були відсутні, тому  у його задоволенні відповідачеві-2 слід відмовити.

Окрім того, у відзиві на позов представник відповідача-2 просив залучити  Відділ державного нагляду (контролю) у м. Київ в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог (а.с.65).

Ухвалою суду від 19.03.2025р. у задоволенні вищенаведеного клопотання відповідача-2 було відмовлено (а.с.76).

Відповідач-1 (Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки) ухвалу суду від 11.02.2025р. отримав у його електронному кабінеті через систему «Електронний суд» 13.02.2025р., що є належним повідомленням  його про дату, час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України та підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною у справі (а.с.56).

На вимогу ухвали суду від 11.02.2025р. Відповідач-1 відзиву на позов не надав, про причину його не надання суд не повідомив.

У разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами – ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу без відзиву на позов відповідача-1 за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень згаданих приписів ч.6 ст.162 Кодексу.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного  строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.05.2025р., у зв`язку з перебуванням  судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці з  21.04.2025р. по 02.05.2025р. включно, а, відтак, об`єктивну неможливість розгляду даної справи у вищенаведені строки, розгляд даної справи було продовжено на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 05.05.2025р. (а.с.82).

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 05.05.2025р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені  наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецконтроль механізація»   зареєстроване як юридична особа за адресою: місто Київ, вул. Вільямса Академіка, будинок 6-Д, офіс 43, видами діяльності якого є, зокрема, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний), що підтверджується відомостями з Виписки із  ЄДРПОУ від 12.01.2021р., наявними у справі (а.с.10-12).

29.09.2021р. о 9:10 годині  на  автодорозі  Н-03, 270 км Хмельницька область, старшими державними інспекторами Укртрансбезпеки Таєнчук Д.В. та Головатим О.А. було  проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (рейдову перевірку) та здійснено габаритно-ваговий контроль ТЗ марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Спецконтроль механізація» та останній згідно ТТН №000007715 від 29.09.2021р. є автомобільним  перевізником вантажу (щебінь),  під керуванням водія ОСОБА_1 , що підтверджується копією змісту акту №294000 від 29.09.2021р. та не заперечується учасниками справи (а.с.7, 23,66-зворот).

Під час здійснення  габаритно-вагового контролю вказаний ТЗ встановлено, що повна фактична маса ТЗ становить 38,92 тон, а також встановлено осьові навантаження по 5 осям, тон,  а саме:  1) 6820; 2) 8610; 3) 7970; 4) 7880; 5) 7640, у зв`язку із чим посадовою особою відповідачів було складено наступні документи:

-  Талон  № 1 від 29.09.2021, у якому зазначено, вісь 1 – 6820 кг; вісь 2 – 8610 кг; вісь 3 – 7970 кг; вісь 4 – 7880 кг; вісь 5 – 7640 кг (а.с.27,67-зворот);

- Довідка №0059668 від 29.09.2021р.  про результати здійснення габаритно-вагового контролю, де зазначено навантаження на осі  тон - 1)6820; 2)8610; 3)7970; 4)7880; 5)7640, повна маса ТЗ – 38,92 тон (а.с.25,68);

- Акт №0051801 від 29.09.2021р. про перевищення ТЗ нормативних габаритних параметрів, де зазначено повну масу ТЗ нормативно допустима  40т., фактична 38,92т., осьові навантаження при нормативно допустимому 11т. фактично – 6820;  при нормативно допустимому 11т. фактично – 8610; при нормативно допустимому 22т. фактично – 23,49 (а.с.24,67);

- Розрахунок плати за проїзд №802 від 29.09.2021р., у якому зазначено, що ТЗ DAF д.н.з. НОМЕР_1 , перевищено фактичні вагові габаритні параметри – строєну вісь 23,49, параметри на які нараховується плата за проїзд – 1,49, перевищення параметрів становить 6,77%, всього до сплати 65,20 євро (а.с.26, 68);

- Акт №294000  від 29.09.2021р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, де зазначено, що на час перевірки виявлено, що при перевезенні вантажу, навантаження на зтроєну вісь становить 23,49т. при нормативно допустимому – 22т. без відповідного дозволу порушено вимоги п.22.5 ПДР за що передбачена відповідальність згідно абз.14 ст.60 Закону №2344-Ш (а.с.7, 23, 66-зворот).

На підставі наведеного акту №294000 від 29.09.2021р. посадовою особою відповідача було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №315598 від 02.11.2021р., за якою до позивача – ТОВ «Спецконтроль механізація» згідно до абзацу 14 ч.1 ст.60 Закону України «Про  автомобільний транспорт» було застосовано адміністративно-господарський  штраф у сумі 8500 грн., що підтверджується змістом наведеної постанови (а.с.8, 22,66).

Правомірність прийняття вищенаведеної постанови №315598 від 02.11.2021р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн. є предметом розгляду у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм  належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про  наявність  обґрунтованих правових підстав для    задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-Ш ( далі – Закон №2344).

Відповідно до положень статті 6 Закону №2344 передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі – Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до підпунктів 1,3 пункту 4 Положення №103 визначено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі – автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Підпунктами 2 та 29 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розгляд справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі – суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 2-4,12-16 Порядку №1567 встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі – транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі – органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі – державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі – посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, виконання водіями інших  вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою  особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Згідно пункту 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 20 Порядку № 879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Крім того, пунктом 18 Порядку № 879 визначено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі – Порядок №1007/1207)затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, додатком 1 до якого встановлено форму довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, яка, серед іншого, має містити підпис, прізвище та ініціали оператора вагового комплексу, наявне місце для печатки.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що габаритно-ваговий контроль повинен проводитися двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою, проте, із залученням  таких  посадових осіб, а саме: посадових осіб Нацполіції, Укравтодору та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

При цьому, під час проведення габаритно-вагового контролю водієві  такого ТЗ має видаватися відповідна довідка, встановленої форми, яка, серед іншого має містити інформацію про час і місце його здійснення, має містити підпис, прізвище та ініціали оператора вагового комплексу та печатку.

Як вбачається зі змісту позову, позивачем одною із підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови, обрані підстави порушення, зокрема, пунктів 16, 17, 18 Порядку №879, а саме: відсутність  сформованої в автоматичному режимі та не видачу водієві ТЗ відповідної довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, не зазначення у ній часу і місця його здійснення (а.с.3).

Тобто, фактично позивач посилається на порушення процедури оформлення відповідачами здійснення габаритно-вагового контролю, яке мало місце 29.09.2021р. стосовно  ТЗ DAF д.н.з. НОМЕР_1 , яка  підлягає перевірці адміністративним судом  за критеріями, визначеними  у ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у ході судового розгляду справи, ухвалою суду від 11.02.2025р.  було зобов`язано відповідачів-1,2, зокрема, надати докази вручення довідки про здійснення габаритно-вагового контролю водієві ТЗ під час проведення   спірного зважування  (а.с.53).

Разом з тим, відповідачами-1, 2 вказані вимоги суду були проігноровані та доказів видачі довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, складеної 29.09.2021р. із зазначенням у ній часу та місця його проведення, за результатами такого зважування, водієві ТЗ Андрусенко В.О., суду не надано.

В той же час, копія Довідки за №0059668 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.09.2021р. була додана відповідачем-2 до відзиву на позов від 17.03.2025р. зі змісту якої видно, що остання не містить інформації про час проведення зважування ТЗ, не містить підпису прізвища, ініціалів оператора вагового комплексу, відсутня печатка (а.с.68).

При цьому, слід зазначити, що у вказаній довідці у графі «Оператор вагового комплексу» зазначено підпис, прізвище та ініціали « ОСОБА_2 », який згідно інших документів (акту перевірки №294000, направлення на рейдову перевірку №004310) станом на момент проведення рейдової перевірки 29.09.2021р. займав посаду та виконував обов`язки  старшого державного інспектора Уктртрансбезпеки (а.с.23,66-зворот, 29).

Тобто, доказів правомірності виконання старшим державним інспектором Укртрансбезпеки Таєнчук Д.В.  обов`язків і оператора вагового комплексу одночасно, що мало місце у даних правовідносинах, відповідачем-2 суду не надано.

За викладених обставин, враховуючи проведений судом аналіз наведеної Довідки №0059668 від 29.09.2021р. суд приходить до висновку, що  вказану довідку було оформлено  відповідачем без видачі її водієві ТЗ, без зазначення часу проведення зважування,  фактично без підпису оператора вагового комплексу, без проставлення печатки у ній,  що призвело до порушення відповідачами вищенаведених приписів п.18 Порядку №879 та Порядку №1007/1207, а відповідно, зазначені процедурні порушення щодо оформлення згаданої довідки позбавляють її статусу  належного та допустимого доказу у розумінні ст.ст.73,74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, підпунктами 2,3,4 пункту 2 Порядку №879 визначено, що вимірювання (зважування) – процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові  та великогабаритні транспорті засоби – транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі – ПДР).

У відповідності до пункту 22.5 ПДР передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення – 3,75 м), за висотою від поверхні дороги – 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах – 4,35 м), за довжиною – 22 м (для маршрутних транспортних засобів – 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів – понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах – до 46 т), навантаження на одну вісь – 11 т (для автобусів, тролейбусів – 11,5 т), здвоєні осі – 16 т, строєні – 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну  вісь – 11 т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, у п.22.5 ПДР  визначено, що осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Із аналізу вищенаведених норм, можна дійти висновку, що вимірювання  (зважування) за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу має проводитися з урахуванням вимог  п.22.5 ПДР  про встановлені допустимі навантаження на осі ТЗ,  при цьому,  вимірювання (зважування) відбувається  на кожну вісь та з вимірюванням відстані між осями про що складається Акт про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів.

Так, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи документів, зокрема, із копії Акту  №0051801 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів  від 29.09.2021р. відстані між осями ТЗ не вимірювались, що підтверджується п.9 акту, який не заповнений взагалі (а.с.24,67).

Також, зі змісту порівняльного аналізу наведеного уже  Акту  №0051801 видно, що у ньому зазначено про проведення вимірювання (зважування) навантаження лише на три осі, тоді як, зі змісту доданих до відзиву на позов самим відповідачем-2  копії Талону №1 від 29.09.2021р., час 09:30 год., копії Довідки №0059668 від 29.09.2021р. ТЗ д.н.з. НОМЕР_1 має 5  осей та у них показники  результатів зважування відображені по всіх 5 осях (а не 3х)  (а.с.24-25, 67-68).

Доказів того, що зазначені відомості щодо необхідності вимірювання відстані між осями ТЗ у ході здійснення габаритно-вагового контролю були враховані відповідачами-1,2 при проведенні вимірювання (зважування) вантажу жодних не надано, а судом не встановлено.

Окрім того,  досліджуючи копію Талону № 1 від 29.09.2021р. ТЗ А9249ОЕ, судом з його змісту було встановлено такі показники результатів вимірювання (зважування), а саме: вісь 1– 6820 кг; вісь  2– 8610 кг; вісь  3 – 7970 кг; вісь 4 – 7880 кг; вісь 5 – 7640 кг (а.с.27,67-зворот).

Аналогічні показники вимірювання (зважування) містяться і у Довідці №0059668 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.09.2021р. (а.с.25, 68).

А отже, із аналізу  змісту вищенаведеного Талону № 1  та Довідки №0059668 від 29.09.2021р., можна дійти висновку, що за даними їх  показників навантаження на  осі (вісі)  ТЗ  не перевищували допустимі нормативні навантаження - одиничні  -11т,  здвоєні -11т, строєні - 22т. згідно п.22.5 ПДР.

В той же час, як уже зазначалося у Акті №0051801 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 29.09.2021р. зазначені інші показники вимірювання (зважування) осьових навантажень, а саме:  вісь 1 – 6820; вісь 2 – 8610, вісь 3 – 23,49 (а.с.24, 67).

Тобто, фактично, із аналізу наведених  обставин, можна дійти висновку, що інспектор Укртрансбезпеки при складанні зазначеного Акту №0051801 вдався до додавання показників  вимірювання (зважування)  навантаження на осі 3, 4 та 5 ТЗ та визначив його як показник 3 осі, що у загальній сумі склало 23,49.

Разом з тим,  суд  констатує, що визначення вимірювання (зважування) навантаження на  осі (вісі) ТЗ у наведений спосіб  жодними приписами законодавства у сфері перевезення вантажів  автомобільним транспортом не передбачено.

Отже, посадові особи відповідача-1,2, провівши такі вимірювання (зважування) навантаження на осі ТЗ шляхом додавання показників 3,4 та 5 вісі ТЗ до показника 3 вісі вдалися до вчинення дій, які не передбачені законом.

А відповідно, слід зробити висновок, що визначення посадовою особою  показника 23.49  по строєній осі (вісі) ТЗ шляхом додавання до неї показників 3,4 та 5 осей, як перевищення нормативно вагових параметрів, суперечить показникам змісту Талону 1, Довідці  №0059668, а відповідно, є таким що суперечить приписам вищенаведеного чинного законодавства, тому Акт №0051801 від 29.09.2021р. також слід визнати неналежним доказом у розумінні ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що  вищенаведені розбіжності призвели до неправильного проведення вимірювання (зважування) вантажу, який перевозився позивачем 29.09.2021р., тому вказані розбіжності, у тому числі, і не проведення вимірювання відповідачами-1,2  відстаней між осями,  що суперечить вимогам п.22.5 ПДР, суперечить підпунктам 2,3,4 пункту 2 Порядку №879, а відповідно, зазначені встановлені судом факти  (в частині не проведення вимірювання відстані між осями ТЗ згідно п.9 акту №0051801)  відповідачами-1,2 жодними доказами не спростовані,  показники Акту №0051801 суперечать показникам Талону 1 та Довідці  №0059668 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, тому вони не можуть бути прийняті судом як  достатні, допустимі та належні докази  в якості правомірності прийняття оспорюваної  постанови  в силу ч.2 ст.77  Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, із наведених встановлених обставин слідує, що за відсутності замірів відстаней між осями неможливо встановити, що осі транспортного засобу є саме одиночними, здвоєними або строєними, та як наслідок, і неможливо встановити факт перевантаження на вісь.

Наведений правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 28.04.2022р. у справі №540/383/21, який є застосовним і у даних спірних правовідносинах в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що  враховуючи оформлення відповідачами-1,2 вищенаведених проаналізованих документів з порушенням  описаної вище процедури, встановленої законом, що впливає на  результат правильності проведених розрахунків під час здійснення габаритно-вагового контролю (у разі дотримання процедури результат міг бути іншим), а тому такі процедурні порушення мають наслідком визнання судом оспорюваної постанови протиправною  та її скасування.

Також, визнаючи протиправною та скасовуючи зазначену спірну постанову, судом враховується і п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», за яким на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Зазначене  додатково свідчить про те, що у разі дотримання відповідачами-1, 2 як суб`єктами владних повноважень, державними органами своїх власних процедур щодо правильності оформлення результатів здійснення габаритно-вагового контролю, зокрема, вимірювання відстаней між осями ТЗ ( 5 осей), що є обов`язковим за приписами  п.22.5 ПДР, а відповідно, зазначені обставини дотримання процедури мали б вплинути на результат  такого спірного  зважування, який  міг бути іншим.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом за приписами ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи – ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачами-1,2 не було надано  суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн. №315598 від 02.11.2021р., з урахуванням вищенаведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та обставин справи, встановлених судом, які відповідачами-1,2 жодними належними та допустимими доказами не спростовані.

Є безпідставним і необґрунтованим посилання  представника відповідача-2 на те, що за результатами габаритно-вагового контролю ТЗ д.н.з. НОМЕР_1 було встановлено навантаження на строєну вісь, яке склало  23,45т. при нормативно допустимому – 22т., оскільки, по-перше,  показник зважування по  осях - 23,45т.  матеріалами справи (які надані самим відповідачем-2)  не підтверджений взагалі, у них (у Акті №0051801)  міститься  інший показник зважування 3 осі ТЗ – 23,49т.; по-друге, як встановлено судом вище, показник зважування по 3 осі 23.49т. не відповідає дійсності, оскільки спростовується показниками Талону 1, Довідки №0059668  від 29.09.2021р., де показники зважування по 3 осі інший, а саме:7970 кг (а.с.67,68), при цьому, ТЗ  має  5-ть осей (відстані між якими не вимірювалися всупереч вимог п.22.5 ПДР), тобто, наведені у цих  документах показники зважування по всіх 5 осях не перевищують нормативно допустимих – 11,11,22т. (а.с.25,27,67-зворот, 68).

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і посилання учасників справи   на правову позицію Верховного Суду, наведену у позові та у відзиві на позов, оскільки наведена правова позиція у постановах цього Суду не є релевантною  та застосовною до правовідносин у даній справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб`єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність  за критеріями, переліченими у ч.2 ст.2 згаданого Кодексу, прийняття оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн. за №315598 від 02.11.2021р., суд приходить до висновку, що встановлені  судом обставини  свідчать про те, що відповідачі, під час її прийняття  діяли не у спосіб та не у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн. за №315598 від 02.11.2021р., відповідачами були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування вищенаведеної оспорюваної постанови.

Водночас, судом не приймаються до уваги та не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, доводи позивача з приводу   відсутності Єдиної методики з   проведення вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів  у русі в України, з огляду на таке.

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме: скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладений і у пунктах 58,59, 60 постанови Верховного Суду від 03.04.2024р. у справі №300/3504/21.

З огляду на наведене, слід дійти висновку, що при здійсненні габаритно-вагового контролю, який мав місце у даних правовідносинах, відповідач правомірно керувався приписами Порядку №879.

Тому відсутність затвердженої вищенаведеної Методики не може бути обрано обґрунтованими  підставами для визнання протиправною  та скасування спірної постанови.

Також і не заслуговують на уваги твердження позивача про порушення відповідачами п.17 Порядку №879, оскільки цей пункт виключено на підставі постанови КМУ №1174 від 27.12.2019р.

Окрім того, і є безпідставними посилання позивача на те, що відповідачем не прийнято до уваги те, що згідно ТТН №000007715 від 29.09.2021р. маса транспортного засобу разом зі щебнем становила 37,64т, що не перевищувало допустимі 40т., з огляду на те, що у спірному випадку здійснювався не документальний, а точний габаритно-ваговий контроль, а тому позивач не може бути звільнений від обов`язку дотримуватися  положень п.22.5 ПДР в частині дотримання осьових навантажень при перевезенні сипучих вантажів.

При цьому, судом враховується і те, що при прийнятті даного рішення, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до  якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги  все вищевикладене, суд приходить до висновку про   наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного,  наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – відповідача-2 у справі  на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі  2270 грн.  коп.  понесені позивачем згідно  платіжного доручення  №201 від 12.11.2021р. (а.с.6).

Керуючись  ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262  Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецконтроль-механізація»  до Відповідача-1: Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, до Відповідача-2: Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання  протиправною та скасування постанови №315598 від 02.11.2021р. – задовольнити  повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №315598 від 02.11.2022р. в сумі 8500 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної служби з безпеки на транспорті   (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецконтроль-механізація» (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, будинок 6-Д, офіс 43, код ЄДРПОУ 43993587) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до  Шостого апеляційного адміністративного суду  шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені  статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.О. Конєва