УХВАЛА

05 травня 2025 року

м. Київ

справа №826/17778/14

адміністративне провадження №К/990/15683/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М.,

перевірив касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, в якому з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяв про збільшення розміру позовних вимог, просив: визнати протиправним і скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення його з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; скасувати наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07 листопада 2014 року про звільнення його з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; поновити його на посаді першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками з 07 листопада 2014 року; стягнути з Державної служби України з контролю за наркотиками середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня фактичного поновлення на роботі; зобов`язати Кабінет Міністрів України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади»; відшкодувати йому моральну шкоду шляхом зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати пропорційно інформацію у засобах масової інформації із спростуванням інформації щодо належності позивача до осіб, до яких застосовано заборони, що передбачені Законом України «Про очищення влади», і які включені в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками. Скасовано наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Держлікслужби з 07 листопада 2014 року або на рівнозначній посаді. Стягнуто з Держлікслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2014 року по 16 березня 2021 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 80000 грн, а саме: з Кабінету Міністрів України - 26666,00 грн, з Державної служби України з контролю за наркотиками- 26666,00 грн, з Держлікслужби- 26666,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відмовлено в позові в цій частині.

Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року залишено без змін в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання протиправним і скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції скасовано. Залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про скасування наказу Державної служби України з контролю за наркотиками від 07 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками та в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди. Змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року в частині позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді. Викладено пункт четвертий його резолютивної частини у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками з 08 листопада 2014 року». Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року в частині позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині розподілу судових витрат, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4 971 867,8 грн. Стягнуто з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 250 000,00 грн, у тому числі: з Кабінету Міністрів України - 125 000,00 грн.; з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками - 125 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

17 лютого 2025 року засобами поштового зв`язку Кабінет Міністрів України подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у цій справі в частині розподілу судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникові.

11 березня 2025 року Кабінету Міністрів України повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в частині розподілу судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникові.

14 квітня 2025 року Кабінет Міністрів України безпосередньо до Верховного Суду подав касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в частині розподілу судових витрат.

Предметом спору цій справі є правомірність наказу про звільнення позивача з посади на підставі Закону України «Про очищення влади» у 2014 році, поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Скаржник оскаржує, зокрема, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року. Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2025 року, а отже, останній строк на касаційне оскарження припадав на 19 лютого 2025 року, а цю касаційну скаргу подано 14 квітня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Разом з касаційною скаргою подано клопотання про поновлення процесуального строку.

В цьому клопотанні зазначено, що касаційну скаргу первісно подано у строк, визначений чинним КАС України, проте ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року касаційну скаргу було повернуто. Скаржник зазначає, що він повторно звернувся до Верховного Суду, проте ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року касаційну скаргу також було повернуто.

Скаржник зазначає, що ухвалою було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

На думку скаржника, ним не допущено необ`єктивного зволікання з поданням касаційної скарги.

Просить поновити пропущений строк.

Так, аналізуючи зазначені заявником підстави, які він вважає поважними причинами поновлення пропущеного процесуального строку, Судом установлено, що згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду скаржник вже двічі звертався до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, які надходили до Верховного Суду 19 лютого 2025 року та 14 березня 2025 року, які йому повернуто ухвалами Верховного Суду від 03 березня 2025 року та від 20 березня 2025 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційних скаргах не були викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, неодноразове подання заявником неналежно оформлених касаційних скарг до Верховного Суду часу свідчить про формальний підхід при реалізації ним права на касаційне оскарження.

Разом з цим Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, Суд також оцінює дотримання строків звернення до суду на час первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

Верховний Суд також зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд повернув, зокрем, попередню подану касаційну скаргу, безпосередньо пов`язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.

Так, ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року попередньо подану касаційну скаргу було повернуто заявникові через недоведення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвали Верховного Суду від 20 березня 2025 року було надіслано засобами поштового зв`язку на адресу скаржника та отримано останнім 26 березня 2025 року. В клопотанні про поновлення строку скаржник також зазначає, що отримав цю ухвалу 26 березня 2025 року.

Суд звертає увагу, що ця касаційна скарга, а також попередня касаційна скарга, підписані ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, Суд надає оцінку проміжку часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги від 20 березня 2025 року та повторного звернення. При цьому, клопотання про поновлення строку, не містить жодних обґрунтувань щодо наявності об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін.

Суд звертає увагу скаржника, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Верховний Суд повторно зазначає, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення попередньо поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.

Скаржник, отримавши ухвалу Верховного Суду про повернення касаційної скарги від 20 березня 2025 року, повторно подав касаційну скаргу через проміжок часу, що на переконання колегії суддів, є значним та необґрунтовано тривалим.

При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.

Скаржником не наведено об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший строк.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Відтак, враховуючи викладене, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі Суд визнає неповажними.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів на їх підтвердження.

Керуючись статтями 329, 332 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними, зазначені Кабінетом Міністрів України, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

2. Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у цій справі - залишити без руху.

3. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів на їх підтвердження.

4. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку.

5. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: В.М. Соколов

О.В. Кашпур