ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року   ЛуцькСправа № 140/1002/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,            

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – НОМЕР_2 прикордонний загін, відповідач)  про визнання протиправним та скасування рішення від 02.01.2025 №15 про відмову в перетинанні державного кордону України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.05.2024 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (яка є особою з інвалідністю ІІ групи з 27.09.2012) укладено шлюб.

Позивач разом зі своєю дружиною, розуміючи наявність у нього законних підстав для перетину державного кордону, оскільки його дружина є особою з інвалідністю, у грудні 2024 спланували закордонну поїздку з особистою та діловою метою, в яку також було погоджено взяти сина позивача – неповнолітнього ОСОБА_3 , 2011 р.н.

02.01.2025 подружжя прибуло з м. Києва на автомобілі на пункт пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Устилуг». Однак, уповноваженою службовою особою відповідача прийнято рішення №15 від 02.01.2025 про відмову в перетинанні державного кордону України у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, в зв`язку з недотриманням вимог правил перетину кордону під час воєнного стану.

25.01.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати більше інформації щодо причин винесення вказаного рішення. Листом від 30.01.2025 відповідач повідомив, що рішення про відмову в перетинанні державного кордону України винесено у зв`язку з недотриманням вимог правил перетинання державного кордону України в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану, а саме за порушення абзацу 13 пункту 2.1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (далі – Правила №57).

Вказане рішення позивач вважає необґрунтованим, протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки він мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону здійснює супровід дружини із числа осіб з інвалідністю та уповноваженій особі підрозділу охорони державного контролю було надано необхідний пакет документів для проходження прикордонного контролю. У свою чергу, в оскаржуваному рішенні не конкретизовано і не обґрунтовано, що саме стало підставою для відмови в перетині кордону.

Ухвалою суду від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 64).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції зазначив, що 02.01.2025  позивач разом зі своєю дружиною ОСОБА_2  прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин» з метою здійснення перетину державного кордону на виїзд з України та під час здійснення прикордонного контролю ним було пред`явлено наступні документи: пенсійне посвідчення ОСОБА_2 , військовий квиток ОСОБА_1 , паспорт для виїзду за кордон ОСОБА_1 , свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Під час перевірки бази «ОП-РИЗИК» встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 03.08.2023 вже перетинав державний кордон України здійснюючи супровід громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (особа з інвалідністю). В подальшому, громадянка України ОСОБА_5 04.08.2023 повернулась самостійно, а громадянин України ОСОБА_1  повернувся 18.08.2023, тобто пізніше за особу, яку супроводжував, чим порушив вимоги пункту 2-1 Правил №57. У зв`язку з недотриманням вимог Правил №57 позивачу оскаржуваним рішенням було відмовлено в перетинанні державного кордону. Окрім того, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 під час співбесіди не зміг надати відповіді на всі типові питання, в тому числі щодо нефіктивності укладення шлюбу з громадянкою ОСОБА_2 .

Зауважив, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством. У свою чергу, позивач є громадянином України чоловічої статі, який підпадає під вікову категорію від 18 до 60 років; у військовому квитку позивача, наданому на прикордонний контроль, відсутня відмітка про зняття ОСОБА_1 з військового обліку; у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи. Позивачем не зазначено та не обґрунтовано правової підстави, яка б давала йому право на перетин державного кордону України. Вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 68-75).

03.03.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити, а також просив допитати в якості свідків по справі: начальника 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенанта ОСОБА_6 ,  позивача та   ОСОБА_2 , дружину позивача, яка перебувала з ним 02.01.2025 в пункті пропуску через державний кордон. Крім того, просив витребувати у відповідача інформацію про всі дати в`їзду та виїзду через державний кордон України ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в період з 01.08.2023 по 31.08.2023, а також про те, чи проводилися будь-які опитування, притягнення до будь-якого виду відповідальності або чи вживалися будь-які інші заходи працівниками Державної прикордонної служби України по відношенню до позивача або ОСОБА_7 у той же період часу з 01.08.2023 по 31.08.2023 або пізніше (а.с. 85-88).

Також 17.03.2025 позивач подав клопотання, в якому просив задовольнити клопотання, викладене у відповіді на відзив, та витребувати у відповідача та у Державної прикордонної служби України вказану вище інформацію (а.с. 96-97).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів та допит свідків (а.с. 104-105).

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с.29).

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 14.05.2024 між громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , укладено шлюб (а.с. 44). При цьому, матеріалами справи підтверджено, що дружина позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з 27.09.2012 (ІІ група інвалідності), про що свідчать копії довідки до акта огляду МСЕК від 27.09.2012 серії 10ААА №790564 (а.с. 23-24), посвідчення  серії НОМЕР_4 (а.с. 37).

02.01.2025 позивач разом зі своєю дружиною та сином ОСОБА_3 прибули до пункту пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» з метою перетину державного кордону України.

02.01.2025 начальником 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » лейтенантом ОСОБА_8 прийнято рішення №15 про відмову в перетинанні державного кордону України, у якому зазначено, що на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року», Правил №57 громадянин України ОСОБА_9 тимчасово обмежений у праві виїзду з України у зв`язку з недотриманням вимог правил перетину  державного кордону під час воєнного стану (а.с. 42).

В подальшому, у відповідь на запит позивача від 25.01.2025  (а.с. 30), відповідач листом від 30.01.2025 №02.3/ЗПІ-3/42 повідомив, що 02.01.2025 рішення про відмову в перетинанні державного кордону України винесено у зв`язку з недотриманням вимог правил перетинання державного кордону України в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану, а саме за порушення абзацу 13 пункту 2.1 Правил №57 (а.с. 32).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»  від 12.05.2015 №389-VIII (далі – Закон №389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII  в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються: вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

За приписами частини другої статті 9 Закону №389-VIII Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частинами першою, другою статті 20 Закону №389-VIII передбачено, що правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №  2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1); у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового   режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного   стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3).

В подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, правовий режим воєнного стану діяв станом на 09.09.2024 (день прийняття оскаржуваного рішення) та діє по цей час.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що передбачене частиною першою статті 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, за умови, що в указі Президента України про введення воєнного стану таке конституційне право зазначено у вичерпному переліку конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, при цьому, особливий режим в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №  64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №  2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового   режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, статтею 33 Конституції України, тому з 24.02.2022 (дня введення в Україні воєнного стану) право кожного вільно залишати територію України, яке передбачене частиною першою статті 33 Конституції України, може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі – Закон №1710-VI) прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

За приписами частин першої-четвертої статті 6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом. Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

За змістом частин першої-третьої статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт. Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.

Згідно із частинами першою, другою статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-ХІІ (далі – Закон №3857-ХІІ) перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Пунктом 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (далі – Правила №57, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ці Правила визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону.

Згідно із пунктом 2 Правил №57 перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, зокрема: паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до абзацу третього пункту 2-1  Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність.

Відповідно до пункту 2-6 Правил №  57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а також пункту 2-14 цих Правил.

За змістом пункту 12 Правил № 57 для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. З метою перевірки паспортних та підтверджуючих документів уповноважені службові особи Держприкордонслужби безоплатно, зокрема шляхом електронної інформаційної взаємодії, у встановленому законодавством порядку одержують інформацію, у тому числі з інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних систем і довідкових систем, реєстрів і банків даних, держателем (адміністратором) яких є органи державної влади або органи місцевого самоврядування, зокрема інформацію з обмеженим доступом. Використання такої інформації здійснюється із дотриманням законодавства про захист персональних даних. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Верховний Суд у постановах  від 17.07.2023 у справі №    380/7792/22, від 31.08.2023 у справі №  380/572/23, від 14.02.2024 у справі №  380/18153/22, від 28.02.2024 у справі №  240/29892/22 сформулював правові висновки такого змісту:

- в умовах воєнного стану право вільно залишати територію України, гарантоване статтею 33 Конституції України, може бути обмежене;

- згідно з Указом №  64/2022 (пункт 3) дозволено (встановлено) можливість обмежувати (на період воєнного стану) конституційне право вільно залишати територію України;

- обмеження на виїзд з України для громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації (віком від 18 до 60 років), зумовлені правовим режимом воєнного стану та конституційним обов`язком захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 64 Основного Закону України);

- Закон №  3543-ХІІ визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, але не регулює питань, які стосуються порядку здійснення права громадян України на перетин державного кордону України;

- мобілізація по суті є логічним продовженням обов`язкового призову на строкову військову службу, який під час дії воєнного стану не проводиться.

Право громадянина на перетин кордону має бути підтверджено певними документами, які дають уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби прийняти обґрунтоване рішення (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №  260/2850/22).

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

У позовній заяві позивач фактично покликається на пункт 2-1 Правил №57 як на правову підставу перетинання державного кордону України, оскільки супроводжував дружину ОСОБА_2 , яка є  особою з інвалідністю з 27.09.2012 (ІІ група інвалідності), на підтвердження чого надав свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 44), довідку до акта огляду МСЕК від 27.09.2012 серії 10ААА №790564 (а.с. 23-24), посвідчення  серії НОМЕР_4 (а.с. 37).

Водночас, як вбачається з відзиву на позовну заяву під час перевірки бази «ОП-РИЗИК» встановлено, що 03.08.2023 ОСОБА_1 перетинав державний кордон України здійснюючи супровід особи з інвалідністю ОСОБА_10 , яка в подальшому повернулась самостійно (04.08.2023), тоді як позивач повернувся 18.08.2023 – значно пізніше за особу, яку супроводжував.

При цьому суд відхиляє пояснення позивача, наведені у позовній заяві, які полягають у тому, що  в ході поїздки у ОСОБА_7 виникла потреба тимчасово повернутися до м. Києва, проте подружжям було узгоджено, що ОСОБА_7 через декілька днів приєднається до позивача та решти подорожуючих вже у Туреччині; між подружжям було порозуміння, що ОСОБА_1 не може супроводити ОСОБА_7 під час її невідкладного повернення до м. Києва, оскільки разом з ним було двоє неповнолітніх дітей та мати пенсійного віку, і автомобільна подорож до Туреччини була тривалою і спланованою по часу; на виконання цієї домовленості, ОСОБА_7 , повернувшись 04.08.2023 до України, через декілька днів 10.08.2023 знову виїхала закордон та прибула до Туреччини, де вже перебував ОСОБА_1 і інші члени родини та очікували на неї (про що свідчать відмітки у паспорті ОСОБА_7 , зокрема, про в`їзд 10.08.2023 в пункт пропуску через державний кордон «Сірет»). 18.08.2023 позивач заплановано повернувся до України разом з дітьми та матір`ю, за погодженням з ОСОБА_7 вона повернулася до України дещо пізніше – через три дні  - 21.08.2023, з огляду на таке.

Абзацом 13 пункту 2-1 Правил №57 чітко встановлено, що громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов`язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.

При цьому вказана норма проігнорована позивачем, а відтак, суд погоджується із доводами відповідача про недотримання позивачем Правил №57, що стало підставою для прийняття рішення від 02.01.2025 №15 про відмову в перетині державного кордону.

Крім того, оскаржуване рішення від 02.01.2025 №15 про відмову в перетинанні державного кордону України відповідає формі, затвердженій наказом МВС України від 05.06.2023 № 457 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.06.2023 за № 1019/40075). У рішенні наведено персональні дані позивача, його паспортні документи. Вказано правову підставу його прийняття, а саме: Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022», а також Правил №57; вказано, що тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у зв`язку з недотриманням вимог правил перетину  державного кордону під час воєнного стану.

Суд також зазначає, що спірне рішення відповідача має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення відповідача жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2023 у справі № 160/14641/22, від 27.09.2023 у справі № 380/16876/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3428/22).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване у цій справі рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 02.01.2025 №15 щодо тимчасового обмеження позивача у праві виїзду з України в умовах воєнного стану є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить відмовити.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд    

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

 Суддя                                                                                                О. О. Андрусенко