ЄУН: 336/1348/25

Провадження №: 2/336/1648/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       м. Запоріжжя                                                5 травня 2025 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого – судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Зайцевій С.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», інтереси якого представляє адвокат Дорошенко М.А., звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить:

               Стягнути        із         ОСОБА_1        (дата        народження:         ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:         НОМЕР_1 ,        адреса        реєстрації:         АДРЕСА_1 )        на        користь        ТОВ        «ЦИКЛ        ФІНАНС»        (04112,        Київ,        м.        Київ,        р-н Шевченківський,        вул.        Авіаконструктора        Ігоря        Сікорського,        буд.        8,        код        ЄДРПОУ: 43453613,         НОМЕР_2        у        АТ        «СЕНС        БАНК»,        код        банку        (МФО) 300346)        заборгованість        за        Кредитним        договором        №        26202000009307        від 30.08.2018р.        у        розмірі        17140,86        грн.;

У        порядку        розподілу        судових        витрат        стягнути        із        Відповідача        на        користь        ТОВ «ЦИКЛ        ФІНАНС»        (04112,        Київ,        м.        Київ,        р-н        Шевченківський,        вул.        Авіаконструктора Ігоря        Сікорського,        буд.        8,        код        ЄДРПОУ:        43453613,         НОМЕР_2        у        АТ        «СЕНС        БАНК»,        код        банку        (МФО)        300346)        судовий        збір        у розмірі        2422,40        грн.        (дві        тисячі        чотириста        двадцять        дві        гривні        40        копійок); 4.                                Стягнути        із        Відповідача        на        користь        ТОВ        «ЦИКЛ        ФІНАНС»        (04112,        м.        Київ,        р-н Шевченківський,        вул.        Авіаконструктора        Ігоря        Сікорського,        буд.        8,        код        ЄДРПОУ: 43453613,         НОМЕР_2        у        АТ        «СЕНС        БАНК»,        код        банку        (МФО) 300346)        витрати        на        професійну        правничу        допомогу        у        розмірі        6        000,00        грн.        (шість тисяч        гривень        00        копійок)

Позивач обгрунтовує позовні вимоги наступним.

30.08.2018        між        АКЦІОНЕРНИМ        ТОВАРИСТВОМ        «БАНК        КРЕДИТ        ДНІПРО»        (далі        -        АТ «БАНК        КРЕДИТ        ДНІПРО»,        Банк,        Кредитодавець)        та         ОСОБА_1        (далі        – Відповідач,        Споживач,        Клієнт)        укладено        Кредитний        договір        №        26202000009307 (далі        –        Кредитний        договір).

Відповідачем        не        виконані        належним        чином        кредитні        зобов`язання,        що        є грубим        порушенням        чинного        законодавства        України        в        частині        виконання        договірних відносин        –        ст.526        та        ст.527        Цивільного        кодексу        України.        Внаслідок        чого,        керуючись нормами        ст.ст.        530,        1082,        1084        ЦК        України,        28        березня        2024р.        згідно        умов        Договору факторингу        №        28/03/24,        АТ        «БАНК        КРЕДИТ        ДНІПРО»        (ЄДРПОУ        14352406) відступлено        право        вимоги        за        Кредитним        Договором        №        26202000009307        від 30.08.2018        року        на        користь        ТОВАРИСТВА        З        ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ        «ЦИКЛ        ФІНАНС»        (далі        –        ТОВ        «ЦИКЛ        ФІНАНС»        (ЄДРПОУ: 43453613),        а        відповідно        ТОВ        «ЦИКЛ        ФІНАНС»        набуто        право        вимоги        до        Відповідача.        Згідно        Договору        факторингу        сума        боргу        перед        Новим        кредитором        (ТОВ «ЦИКЛ        ФІНАНС»)        становить        17140,86        грн.

Ухвалою суду від 25.03.2025 року вирішено:

Відкрити провадження у справі за вищевказаною позовною заявою.

Призначити справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторона відповідача подала відзив на позов, за змістом якого повністю заперечила на позов.

У судове засідання сторони не явилися.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані по справі докази, суд дійшов до наступних висновків.

Так, 30.08.2018 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та відповідачем було укладено Договір №26202000009307 про встановлення кредитного ліміту (далі        – Кредитний        договір), відповідно до умов якого, Товариство здійснює поточне обслуговування поточного рахунку Клієнта № НОМЕР_3 , відкритого в банку, за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі – Кредитна картка), шляхом встановлення ліміту Кредитної лінії у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії без забезпечення з метою проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів Клієнта на Рахунку.

Відповідно до п.1.2.1 Договору, ліміт кредитної лінії складає 6 500,00 грн. протягом дії цього Договору може бути змінений Банком в порядку визначеному УДБО, при цьому максимальний ліміт кредитної лінії не може перевищувати 200 000,00 грн.

Відповідно до п.1.2.2. Договору, строк дії Кредитного ліміту - 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту.

Відповідно до п.1.2.3 Договору, процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом – 48,00 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом – 56,00% річних.

Відповідно до п.1.2.4. Договору, щомісячна комісія за користування лімітом Кредитної лінії – 2,00% від фактичної заборгованості за Кредитом станом на останній банківський день поточного місяця.

Відповідно до п.1.3 Договору, вартість інших послуг Банку, пов`язаних з користуванням Платіжною карткою , визначені в Тарифах Банку.

Відповідно до п.1.4 Договору, реальна процентна ставка за Кредитом становить 89,88% .

Відповідно до Виписки по особистому рахунку відповідачки за період з а період з 30.08.2018 по 20.09.2024, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» було встановлено кредитний ліміт для обслуговування поточного рахунку відповідачки № НОМЕР_3 , як це передбачено умовами Договору про встановлення кредитного ліміту №26202000009307.

Як видно із наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному Договору про встановлення кредитного ліміту №26202000009307, у відповідачки станом на 27.03.2024 утворилася заборгованість у розмірі 17140,86        грн., із яких: заборгованість        по        тілу        кредиту:        8024,93        грн., заборгованість        по        відсотках:        6671,21        грн., заборгованість        по        комісії: 2160,56 грн.

Згідно наданих відпорваідачем квитанцій на        рахунки        ТОВ        «Цикл Фінанс»        надходили        кошти за кредитним договором        №26202000009307 від 30.08.2018        року        у розмірі        3        000,00        грн.        (три        тисячі гривень 00 копійок): 30.10.2024        року        у        розмірі        2        000,00        грн., 30.01.2025        року у розмірі        1        000,00        грн.        

За заявою про зменшення позовних вимог від 24.03.2025 позивач просить суд:

Стягнути        з         ОСОБА_1        (РНОКПП:         НОМЕР_1 ,        Адреса        реєстрації: АДРЕСА_1 )        заборгованість        за        Кредитним договором        №26202000009307        від        30.08.2018        року        в        сумі        13        856,70        гривень (тринадцять        тисяч        вісімсот        п`ятдесят        шість        гривень        70        копійок),        яка        складається        з:        -        Заборгованості        по        тілу        кредиту        –        8        024,93        гривень        (вісім        тисяч        двадцять        чотири гривні        93        копійки); -        Прострочена        заборгованість        по        відсоткам        –        5        831,77        гривень        (п`ять        тисяч        вісімсот тридцять        одна        гривня        77        копійок).

28.03.2024 укладено договір факторингу №28/03/2024, відповідно до якого АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступило ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» право грошової вимоги за вказаним кредитним договором, про що слідує з Витягу з реєстру боржників (Додаток № 1 до Договору факторингу).

Перелік Боржників підстави виникнення Права до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору факторингу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другої статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23.09.2015, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.02.2019 у справі №667/11010/14-ц.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідноіз ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанняним грошовогоз обов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленогоі ндексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Разом з тим, відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на дату укладення договору в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, в пункті 1.2.4 Кредитного договору щомісячна комісія за обслуговування кредиту визначена в розмірі 2,0%.

Встановивши у Кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.

Таким чином, встановивши, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, тобто положення пункту 1.2.4 Кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року в справі № 216/7637/21, від 09 лютого 2024 року в справі № 337/3703/22, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що вимоги банку у частині стягнення заборгованості за Кредитним договором за комісією за обслуговування кредиту у сумі 160,56 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.

Відповідно        до        статті        534        ЦК        України        у        разі        недостатності        суми        проведеного        платежу для        виконання        грошового        зобов`язання        у        повному        обсязі        ця        сума        погашає        вимоги кредитора        у        такій        черговості,        якщо        інше        не        встановлено        договором        або        законом: 1)        у        першу        чергу        відшкодовуються        витрати        кредитора,        пов`язані        з        одержанням виконання; 2)        у        другу        чергу        сплачуються        проценти        і        неустойка; 3)        у        третю        чергу        сплачується        основна        сума        боргу.

З огляду на вищевказане, сплачені відповідачкою 3000 грн. за Кредитним договором необхідно вирахувати із суми заборгованість за відсотками, а відтак, розмір боргу в цій частині підлягає зменшенню до        3831,77 грн.

Також, зважаючи на те, що відповідачкою не виконувалось належним чином зобов`язання з погашенню заборгованості за вказаним кредитним договором, з неї підлягає стягненню заборгованість заборгованості        по        тілу        кредиту        –        8        024,93        гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст.135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 02.01.2025 між позивачем та адвокатом Дорошенко Мариною Анатоліївною укладений Договір про надання правничої допомоги.

Предметом договору є зобов`язання адвоката надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Додатком №1 до Договору врегульовані питання щодо розміру сум, що підлягають сплаті адвокату за надані ним послуги

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 27.01.2025 сторонами погоджено кількість годин, які було використано адвокатом для виконання вимог Договору, а також вартість вказаних послуг – 6000,00 грн.

Згідно Платіжної інструкції від 27.01.2025, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» сплатило адвокату за отримані юридичні послуги грошові кошти у сумі 6000,00 грн.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, адвокатом було заявлено стягнення з відповідача на користь позивачки судові витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 гривень.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до ст.11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24.01.2022 по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

У постанові від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Професійна правнича допомога, обумовлена Договором, надавалась адвокатом Дорошенко М.А., що підтверджено Ордером на надання правничої (правової) допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Факт надання правової допомоги підтверджується долученими до позову письмовими доказами.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (Постанова Верховного Суду у справі №648/1102/19 від 12.02.2020р).

При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1500,00 грн.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові.

Правова позиція Верховного суду у справі № 234/466/20 у постанові від 25.11.2021 також підтверджує можливість стягнення з винної сторони гонорару успіху.

Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Так, згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» від 26.02.2015 р., «Гімадуліна та інші проти України» від 10.12.2009 р., «Двойних проти України» від 12.10.2006 р., «Меріт проти України» від 30.03.2004 р., «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 р. ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, договором про надання правової допомоги визначено ряд послуг, надання яких фактично не було підтверджено. Крім того, вказаний позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати на суму до 2 000,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підставі викладеного, керуючись принципами розумності, обґрунтованості та співмірності стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 2000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 11, 252-257, 267, 512-514, 626, 639, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення бору – задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1  на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість        за        Кредитним        договором        №        26202000009307        від 30.08.2018р. у розмірі 10856,70        гривень, яка        складається        з:        заборгованості        по        тілу кредиту        –        8024,93        гривень; прострочена        заборгованість        по відсоткам        –        3831,77        гривень.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» судовий збір в розмірі 1897,95 гривень.

Стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» виртити на правову допомогу в розмірі 2000 гривень.

РЕКВІЗИТИ СТОРІН.

ВІДПОВІДАЧ:

ОСОБА_1        (дата        народження:         ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:         НОМЕР_1 ,        адреса        реєстрації:         АДРЕСА_1 )

ПОЗИВАЧ:        

Товариство        з        обмеженою відповідальністю        ТОВ        «ЦИКЛ        ФІНАНС»        (04112,        Київ,        м.        Київ,        р-н Шевченківський,        вул.        Авіаконструктора        Ігоря        Сікорського,        буд.        8,        код        ЄДРПОУ: 43453613,         НОМЕР_2        у        АТ        «СЕНС        БАНК»,        код        банку        (МФО) 300346)        

Роз`яснити, що через неявку у судове засідання всіх учасників справи судове рішення підписано судом без його проголошення.

Роз`яснити, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя                                                                                П.В. Зарютін