ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 873/70/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я.

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"

на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі за заявою Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С."

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"

до Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С."

про стягнення грошових коштів

Учасники справи:

ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО": Бонтлаб В. В.;

ФГ "СТОЯНОВА І. С.": не з`явився;

Відділ примусового виконання рішень: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та від 24.01.2022 у справі № 873/70/22, в якій просить:

1) визнати за період із 22.05.2024 по 09.09.2024 неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №873/70/22 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 873/70/22, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у вказаних виконавчих провадженнях, а також у відсутності заходів вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, а саме:

- не звернуто стягнення на майнові (речові) права Боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області; не накладено арешт та не описано названі майнові (речові) права Боржника, не здійснено їх оцінку та не проведено реалізацію цих майнових (речових) прав;

2) зобов`язати державного виконавця усунути допущене порушення шляхом вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, зокрема:

- здійснити у повному обсязі заходи примусового виконання у вказаних виконавчих провадженнях з врахуванням статей 10, 18, 36, 48 Закону України "Про виконавче провадження";

- звернути стягнення на майнові (речові) права боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне Боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області;

- накласти арешт та описати вказані майнові (речові) права боржника, а також здійснити їх оцінку та провести реалізацію майнових (речових) прав боржника.

1.2. Подана скарга на бездіяльність державного виконавця обґрунтована наступним:

- накази Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та від 24.01.2022 у справі №873/70/22 наразі не виконані;

- виявлення рахунків боржника як в загальному, так і на предмет відкриття боржником нових рахунків з метою уникнення від виконання рішення суду у даній справі, а також інших джерел доходів боржника за період із 22.05.2024 (дата відкриття виконавчого провадження) по 09.09.2024 проводилась із порушенням та недотриманням положення частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", тобто лише раз - 22.05.2024;

- в порушення частини 3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" платіжні вимоги на списання коштів органом виконавчої служби з виявлених 22.05.2024 офіційного зареєстрованих за боржником поточних рахунків станом на 09.09.2024 не виставлялись;

- виконавцем не здійснено заходи примусового виконання щодо направлення запитів до районного (обласного) відділу статистики із вимогою про надання інформації статистичного спостереження сільськогосподарської діяльності Боржника за формами звітності, визначених Наказом Держкомстату від 27.08.2008 №296 ;

- виконавцем не вживалися дії / заходи в частині звернення стягнення на право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки, належних боржнику відповідно до офіційних/достовірних даних та цивільно-правових правочинів;

- відомості щодо вжиття всіх належних, допустимих, своєчасних та об`єктивних виконавчих дій у виконавчих провадженнях НОМЕР_3 та НОМЕР_4 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень не містяться.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 скаргу ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця залишено без задоволення.

2.2. Ухвала суду мотивована тим, що скаржником не надано в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України жодних доказів, які б підтверджували доводи ініційованої ним скарги. Крім того, за висновком суду, виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини справи

3.1. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 позов ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" до Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань - задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" донарахований розмір грошових коштів, у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за договорами № 37/20/60 від 12.03.2020 та № 63/20/66 від 26.03.2020 у сумі 409 681,26 грн, а також третейський збір у сумі 4 496,81 грн.

3.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі №873/70/22, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 22.11.2022, відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про скасування рішення третейського суду від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 та залишено вказане рішення третейського суду без змін.

3.3. Додатковою постановою Верховного Суду від 13.12.2022 заяву ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "СТОЯНОВА І. С." на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

3.4. 24.01.2023 Північним апеляційним господарським судом видано наказ на виконання додаткової постанови Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 873/70/22.

3.5. Додатковою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 частково задоволено заяву ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" та стягнуто з Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених в межах справи № 873/70/22 за заявою Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про скасування рішення третейського суду від 24.06.2022 у третейській справі №11/22. В решті вимог заяви відмовлено.

3.6. 21.02.2023 видано наказ на виконання додаткової ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі № 873/70/22.

3.7. 10.09.2024 ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" подало скаргу на бездіяльність органу державної виконавчої служби, до якої було долучено:

- постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2024, якою старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Косютою В. В. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу № 873/70/22 від 24.01.2023;

- постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2024, якою старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В. В. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу № 873/70/22 від 21.02.2023;

- витяг з інтернет-ресурсу стосовно ФГ "СТОЯНОВА І.С.";

- витяг - інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - № 394001462 від 09.09.2024, стосовно права оренди ФГ "СТОЯНОВА І.С" відповідних земельних ділянок;

- інформацію про виконавче провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2;

- відповідь на запит № 205861134 від 22.05.2024 до Державної фіскальної служби України стосовно наявності у боржника відкритих рахунків у банківських установах;

- витяги з Автоматизованої системи виконавчого провадження стосовно виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з відомостями про відкриття відповідних виконавчих проваджень, проведення дій з стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, стягнення виконавчого збору, направлення запиту до ДФС про наявні рахунки, до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

3.8. Скаржником не подано доказів, що він звертався в порядку пункту 2 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" до державного виконавця з вимогами про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/70/22 від 21.02.2023 та від 24.01.2022, так і зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5 з метою встановлення дійсного стану їх виконання і вчинення відповідних дій державним виконавцем щодо виконання судових актів.

3.9. Майно боржника і речові права на це майно - не є одним об`єктом, адже Закон України "Про виконавче провадження" наділяє виконавця саме правом накладати арешт на земельну ділянку як нерухоме майно, але не свідчить про поширення пункту 4 частини 3 статті 18 вказаного Закону на арешт права оренди як речового права.

3.10. З аналізу статей 93 і 135 ЗК України, положень Закону України "Про оренду землі", статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" слідує, що право на оренду (право оренди) земельної ділянки, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні статей 177 і 178 ЦК України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності.

3.11. У процедурі виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об`єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки.

3.12. Наділення орендаря окремими повноваженнями щодо права на оренду земельної ділянки не дає підстав для прирівнювання цього майнового права до емфітевзису і суперфіцію, щодо яких законодавством чітко визначено самостійний правовий режим.

3.13. Натомість серед підстав укладення, зміни договору оренди земельної ділянки, що має безпосереднє відношення і до договорів на право оренди земельної ділянки, відсутня така підстава, як звернення стягнення на право оренди, при якому відбувається зміна договору оренди, обумовлена зміною його сторони.

3.14. Системний аналіз статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону України "Про виконавче провадження" , статті 3 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.

3.15. Застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник.

3.16. Згідно наданого скаржником витягу - інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта - № 394001462 від 09.09.2024, стосовно права оренди Фермерського господарства (далі - ФГ) "СТОЯНОВА І.С." відповідних земельних ділянок, боржник є саме орендарем таких земельних ділянок, а не власником, жодних відомостей про наявність у боржника права постійного користування вказаними земельними ділянками вказаний витяг також не містить, і таких доказів скаржником не було надано.

3.17. Згідно з поясненнями відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем були вчинені відповідні виконавчі дії. Так, в ході проведення виконавчих дій:

- 01.02.2023, 16.06.2023, 13.09.2023, 02.02.2024 в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5 постановами державного виконавця накладено арешти на кошти боржника - ФГ "Стоянова І.С.";

- 01.02.2023 відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, відповідні записи внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- державним виконавцем направлялись платіжні інструкції до банківських установ з метою списання коштів з арештованих рахунків боржника і за результатами опрацювання вказаних інструкції кошти на рахунках боржника - були відсутні;

- постановою державного виконавця від 16.10.2024 накладено арешт на грошові кошти, що містяться в касі боржника, а також на кошти, що будуть надходити до каси боржника: ФГ "Стоянова I. С.";

- 16.10.2024 надано доручення керівнику Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо здійснення перевірки майнового стану боржника за адресою: Одеська область, Арцизький район, с. Надеждівка, вул. Центральна, будинок 77;

- керівником ФГ "Стоянова I.С." надано на адресу Відділу декларацію про доходи та майно боржника юридичної особи, згідно якої у боржника відсутні кошти на рахунках та нерухоме майно належне на праві власності.

4. Короткий зміст апеляційної скарги

4.1. ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та постановити рішення про задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця.

5. Узагальнені доводи апеляційної скарги

5.1. Оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, відносно того, що згідно з чинним на сьогоднішній день законодавством майнове право - право оренди земельної ділянки стало самостійним об`єктом, яке може бути передане орендарем самостійно, навіть без дозволу власника земельної ділянки.

5.2. Поза увагою апеляційного господарського суду залишено ухвалу Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/52/22 від 07.11.2024, якою задоволено скаргу ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця у виконавчих провадженнях, які входять до складу зведеного виконавчого провадження відносно боржника - Фермерського господарства "СТОЯНОВА І. С." з примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/52/22 від 16.03.2023. У справі № 873/52/22 приймали участь ті самі сторони, що й у справі № 873/70/22, а тому факти, встановлені у вищезгаданій ухвалі від 07.11.2024 у справі № 873/52/22 є преюдиційними для справи, що переглядається.

6. Апеляційне провадження

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2025 - 15:30. Крім того, витребувано з Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 873/70/22 та з Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали третейської справи №11/22.

6.2. Вищезгаданою ухвалою суду задоволено заву ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 873/70/22, яка надійшла разом з апеляційною скаргою. Вирішено проводити судові засідання у справі №873/70/22 за участю представника ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" адвоката Бонтлаба В. В. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

6.3. 17.04.2025 до Верховного Суду на запит з Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 873/70/22.

6.4. Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6.5. В судовому засіданні 29.04.2025 представник ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити.

6.6. Решта учасників справи явку своїх представників в судове засідання 29.04.2025 не забезпечили, про поважність причин нез`явлення Суд не повідомили.

6.7. Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки явка представників учасників даної справи не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

7.2. Відповідно до статті 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою, третьою цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

7.3. За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

7.4. Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7.5. Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи за результатами розгляду заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а також справи в порядку контролю за виконанням судових рішень (статті 338 -345 ГПК України).

7.6. Згідно з частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

7.7. За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

7.8. Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів).

7.9. Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

7.10. Водночас, відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

7.11. В статті 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

7.12. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 340 ГПК України).

7.13. Відповідно до статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

7.14. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" звернулось до суду першої інстанції зі скаргою на бездіяльність державного виконавця у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з примусового виконання наказів, виданих Північним апеляційним господарським судом у справі № 873/70/22 від 21.02.2023 та від 24.01.2022.

7.15. Заявник у скарзі просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця у вищезгаданих виконавчих провадженнях за період із 22.05.2024 по 09.09.2024, зазначаючи про те, що державним виконавцем допущено порушення порядку та умов вчинення виконавчих дій. Зокрема, скаржник наголошував на тому, що державним виконавцем не вчинялися дії для встановлення джерел доходів боржника, у державних реєстрах відсутнє будь-яке обтяження щодо майна, активів та інших майнових прав боржника, вчинене в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, виконавцем не вчинено дій щодо накладення арешту на майно боржника та звернення стягнення на належні боржнику майнові (речові) права - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, належне боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області.

7.16. Наведене, на переконання скаржника, свідчить про формальний підхід державного виконавця у забезпеченні реального виконання рішення суду у розумний строк, у зв`язку з чим ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" просило суд зобов`язати державного виконавця усунути допущене порушення шляхом вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, зокрема:

- здійснити у повному обсязі заходи примусового виконання у вказаних виконавчих провадженнях з врахуванням статей 10, 18, 36, 48 Закону України "Про виконавче провадження";

- звернути стягнення на майнові (речові) права боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне Боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області;

- накласти арешт та описати вказані майнові (речові) права боржника, а також здійснити їх оцінку та провести реалізацію майнових (речових) прав боржника.

7.17. За результатами розгляду скарги ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зазначивши про недоведеність та необґрунтованість доводів скарги стосовно допущеного державним виконавцем порушення Закону України "Про виконавче провадження", зокрема статей 10, 18, 36, 48 цього Закону, а також врахувавши пояснення представника органу державної виконавчої служби щодо вчинених виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (пункт 3.17 цієї постанови).

7.18. Також, пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові № 904/968/18 від 18.03.2020, суд першої інстанції зазначив про те, що:

- застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором;

- виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря;

- під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, спрямувати на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні;

- ФГ "СТОЯНОВА І.С." (боржник у виконавчому провадженні) є орендарем земельних ділянок, а не їх власником, жодних відомостей про наявність у боржника права постійного користування земельними ділянками не надано.

7.19. Оцінивши доводи апеляційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

7.20. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

7.21. В пункті 6 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

7.22. Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

7.23. З комплексного аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що означеним Законом передбачено можливість застосування заходів примусового виконання рішень щодо майнових прав.

7.24. При цьому згідно з абз.7 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, належить право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

7.25. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду землі").

7.26. В статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

7.27. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX частину п`яту статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством".

7.28. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки" від 02.05.2023 №3065-IX частину п`яту статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством".

7.29. Згідно з підпунктом 9 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням певних особливостей, орендарі, суборендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення усіх форм власності можуть передавати на строк до одного року належне їм право оренди, суборенди іншій особі для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Така передача здійснюється без згоди власника земельної ділянки на підставі письмового договору про передачу права землекористування між землекористувачем та особою, якій передається право користування земельною ділянкою, що укладається в електронній формі і має містити відомості про: сторони договору; право землекористування, яке передається (із зазначенням площі, кадастрового номера земельної ділянки (за наявності), її цільового призначення, місця розташування, документа, що посвідчує право землекористування); строк, на який передається право (із зазначенням дати закінчення дії договору).

7.30. Про передачу права оренди, суборенди особа, яка його передала, письмово повідомляє орендодавця (у разі передачі права суборенди - орендаря) протягом п`яти днів з дня державної реєстрації договору про передачу права землекористування. Таке повідомлення може також бути направлено в той самий строк особою, яка передала відповідне право землекористування, до сільської, селищної, міської ради, на території територіальної громади якої розташована земельна ділянка. Зазначений орган місцевого самоврядування, який отримав таке повідомлення, зобов`язаний повідомити про передачу права землекористування власників земельних ділянок, у тому числі шляхом розміщення відповідного оголошення у загальнодоступних місцях населених пунктів за місцем розташування земельних ділянок.

7.31. Наведеними змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

7.32. З аналізу вищезгаданих положень Земельного кодексу України вбачається, що законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх (майнові права) без погодження із власником. Тобто, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у cправі № 904/9875/21).

7.33. За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.34. Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

7.35. При постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не врахував, що згідно із змінами, внесеними до частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, орендар-боржник набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, а тому державний виконавець в межах своїх повноважень міг і повинен був вчинити дії щодо звернення стягнення на майнові (речові) права боржника, в тому числі накласти арешт на майнові права оренди земельних ділянок.

7.36. Колегія суддів вважає помилковими застосування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №904/968/18, з огляду на наступне.

7.37. За змістом вищевказаної постанови у справі № 904/968/18 Великою Палатою Верховного Суду аналізувалася норма частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, яка на той час та наділяла правомочностями щодо права оренди лише власника земельної ділянки.

7.38. Водночас, на час відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (22.05.2024) та у заявленому в скарзі періоді бездіяльності державного виконавця згідно з новою редакцією статті 93 Земельного кодексу України (в редакції Законів від 28.04.2021 № 1423-ІХ та від 02.05.2023 № 3065-ІХ), правове регулювання даного питання повністю змінилося, а майнове право - право оренди земельної ділянки стало самостійним об`єктом, яке може бути передане орендарем самостійно, без дозволу власника земельної ділянки.

7.39. Ці зміни аналізувалися Верховним Судом у справі № 904/9875/21 та викладені у постанові від 11.07.2024, якою підтверджено правомірність дій виконавця щодо арешту прав оренди.

7.40. Таким чином, висновок про те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18 з урахуванням іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, тому він не може бути застосованим до правовідносин у даній справі № 873/70/22.

7.41. Наведене залишилося поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, тоді як внесеними до частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України змінами законодавець зняв обмеження щодо оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження із власником, про що слушно зазначає скаржник в апеляційній скарзі.

7.42. Також колегія суддів враховує, що Законом України "Про виконавче провадження" визначено як обов`язкові заходи примусового виконання рішень, так і ті, що вживаються особами, які здійснюють таке примусове виконання, з певною свободою розсуду залежно від обставин відповідного виконавчого провадження.

7.43. Разом з тим, попри наявність у виконавця права вибору щодо здійснення певного (окрім обов`язкового) заходу примусового виконання рішень, такі дискреційні повноваження виконавця мають відповідати принципам ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій, визначеним частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

7.44. За змістом статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" до засад виконавчого провадження віднесено як обов`язковість виконання рішень, так і розумність строків виконавчого провадження.

7.45. При цьому, хоч визначення поняття "розумності строків" Закон України "Про виконавче провадження" не містить, проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не може свідчити про дотримання зазначеного вище принципу своєчасності їх вчинення.

7.46. Відтак, розглядаючи скаргу на дії чи бездіяльність виконавця суд, у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи, має враховувати, що правова оцінка вчинення виконавцем певного (окрім обов`язкового) заходу примусового виконання рішень має здійснюватися також на відповідність принципам ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 873/52/22).

7.47. З наявних у справі матеріалів та пояснень учасників слідує, що у даному випадку державним виконавцем у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 не в повному і не в достатньому обсязі реалізовано надані йому права та обов`язки, не застосовано усі можливі, передбачені законом, заходи для досягнення необхідного позитивного результату - виконання судових наказів.

7.48. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що вчинені державним виконавцем заходи з примусового виконання судових наказів, виданих Північним апеляційним господарським судом у справі № 873/70/22 від 21.02.2023 та від 24.01.2022 не можливо визнати такими, що відповідають визначеним в статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" принципам ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій.

7.49. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження доводи ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" про неправомірну бездіяльність державного виконавця у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за період із 22.05.2024 по 09.09.2024 (тобто з дати відкриття виконавчих проваджень і до дати звернення зі скаргою на бездіяльність виконавця до суду), а відтак і про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у питанні повного і всебічного з`ясування обставин справи з урахуванням наданих учасниками пояснень та доказів, врахування відповідних правових висновків Верховного Суду, про які зазначалося вище.

7.50. З метою усунення допущеного порушення (поновлення порушеного права заявника) державному виконавцю належить здійснити у повному обсязі заходи примусового виконання у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та від 24.01.2022 у справі № 873/70/22 відносно майнових (речових) прав боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області.

7.51. В частині решти вимог про зобов`язання державного виконавця звернути стягнення на майнові (речові) права боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне Боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області, накласти арешт, описати, здійснити оцінку вказаних майнових (речових) прав боржника та провести їх реалізацію, скарга ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" задоволенню не підлягає, оскільки за змістом статей 48, 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника із подальшим зверненням стягнення на майно боржника має здійснюватися у відповідній послідовності дій виконавця, які полягають у перевірці майнового стану боржника, виявленні майна (в першу чергу коштів, а в разі їх недостатності іншого майна) та безпосередньому арешті. При цьому, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та винагороди виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

7.52. Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення скарги ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця, у зв`язку з чим апеляційна скарга також підлягає частковому задоволенню.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

8.2. Згідно з частиною першою статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

8.3. За результатами перегляду оскаржуваного судового рішення Верховний Суд дійшов висновку про те, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у цій справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення скарги ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця. Відповідно апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 25, 129, 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі № 873/70/22 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким частково задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 873/70/22 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 873/70/22.

4. Визнати за період із 22.05.2024 по 09.09.2024 неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 873/70/22 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 873/70/22, яка виразилась у порушенні порядку і умов вчинення виконавчих дій, а також відсутності заходів вчинення виконавчих дій.

5. Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) та здійснити у повному обсязі заходи примусового виконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 873/70/22 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 873/70/22 щодо майнових (речових) прав боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області.

6. В задоволенні решти вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк