ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"05" травня 2025 р.м. Одеса  Справа № 916/1612/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№ 1651/25 від 24.04.2025)

за позовом: Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, № 10-А)

до відповідачів: 1) Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, № 13),

2) Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65001, м. Одеса, вул. Пастера, № 58),

про звільнення майна з-під арешту,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Управління капітального будівництва Одеської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить суд звільнити майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ-Буд» з-під арешту, шляхом:

- скасування арешту, накладеного Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 51829566, на грошові кошти, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 відкритого в ПАТ «МТБ БАНК;

- скасування арешту накладеного Другим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в межах виконавчого провадження ВП № 63500859, на грошові кошти, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 відкритого в ПАТ «МТБ БАНК.

28.04.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву Управління капітального будівництва Одеської міської ради (вх. № 1651/25/25 від 24.04.2025) залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

01.05.2025 до суду від Управління капітального будівництва Одеської міської ради надійшла заява (вх.№ 14000/25) про усунення недоліків, подана на виконання ухвали суду, із змісту якої вбачається, серед іншого, що позивач визначив належним відповідачем-1 саме Міністерство юстиції України. До вказаної заяви позивачем було додано позовну заяву у новій редакції, де ним також вказано одним із відповідачів Міністерство юстиції України.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про передачу позовних матеріалів у справі №916/1612/25 до іншого суду за виключною підсудністю з огляду на таке.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність установлено, зокрема, для позовів, у яких відповідачами є міністерства.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

В свою чергу, ч. 5 ст. 30 ГПК України передбачає, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Виключна підсудність, за змістом частини п`ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Отже, в силу прямої вказівки частини п`ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва є єдиним судом, до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачем у яких є, зокрема, міністерство чи центральний орган виконавчої влади, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово наголошував, що тлумачення норм частин 5 ст. 30 ГПК України свідчить про те, що закріплене у ній правило виключної підсудності справ поширюється на усі спори в яких відповідачем, зокрема, визначено міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Таким чином, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п`ятій статті 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.

Аналогічні висновки були викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 910/14346/21 та від 27.07.2022 у справі № 910/1718/21.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що звертаючись до Господарського суду Одеської області з даною позовною заявою, з урахуванням заяви про усунення недоліків та позовної заяви в новій редакції, позивачем в якості відповідача-1 визначено Міністерство юстиції України.

Слід зазначити, що ухвалення рішення з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції є підставою для скасування судового рішення, прийнятого за результатами вирішення судового спору.

Враховуючи викладене, передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Як передбачає частина 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною третьою статті 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Положеннями частини шостої статті 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (частини сьома статті 31 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, те, що Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради одним з відповідачів за його позовом вказано Міністерство юстиції України, Господарський суд Одеської області зазначає про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви у справі № 916/1612/25 за виключною підсудністю, визначеною ч. 5 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31, ст.ст. 30, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Управління капітального будівництва Одеської міської ради (вх.№1651/25 від 24.04.2025) до Міністерства юстиції України та Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту разом з доданими до неї документами, передати в електронній формі за виключною підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвала набрала законної сили 05.05.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя                                                                                                        О.В. Цісельський