ДОДАТКОВА УХВАЛА

06 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/948/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши заяву представника приватного виконавця Палігіна О. П. про ухвалення додаткового рішення у справі

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАФ Гарант»,

код ЄДРПОУ 32478714, вул. Ради Європи, 15, смт. Гоголеве, Миргородський район, Полтавська область, 38310

Відповідач: Фермерське господарство «Лосьове»,

код ЄДРПОУ 40627689, с. Лосівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська обл., 15400

Предмет спору: про стягнення 2 628 479,28 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАФ Гарант» звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства «Лосьове», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 2 628 479,28 грн заборгованості, з яких 1 900 000,00 грн основного боргу (попередньої оплати), 630 735,40 грн інфляційних втрат та 97 743,88 грн - 3% річних.

Рішенням суду від 26.09.2023, яке набрало законної сили 27.10.2023, позов задоволено повністю та стягнуто з ФГ «Лосьове» на користь ТОВ «ПАФ Гарант» 1 900 000,00 грн попередньої плати, 97 743,88 грн - 3% річних, 630 735,40 грн інфляційних втрат та 39427,20 грн витрат зі сплати судового збору.

27.10.2023 Господарський суд Чернігівської області видав наказ на примусове виконання рішення суду від 26.09.2023.

29.03.2025 представник ФГ «Лосьове» через підсистему «Електронний суд» подала до суду скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О. П., у якій просить суд:

1. Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О. П. щодо винесення постанови від 19.03.2025 у межах ВП № НОМЕР_2 про арешт майна боржника в частині накладення арешту на речові права, а саме право оренди земельних ділянок, що належить Фермерському господарству «Лосьове».

2. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О. П. щодо винесення постанови від 19.03.2025 у межах ВП № НОМЕР_2 про арешт майна боржника в частині накладення арешту на речові права, а саме право оренди земельних ділянок що належить Фермерському господарству «Лосьове».

Ухвалою суду від 24.04.2025 відмовлено Фермерському господарству «Лосьове» у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О. П.

Також, зважаючи на заяву представника приватного виконавця - адвоката Коверзнєва Д. В. про надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у цій справі, суд призначив судове засідання для вирішення питання про розподіл цих судових витрат на 06.05.2024 об 11:20.

25.04.2025, тобто у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк, представник приватного виконавця Палігіна О. П. - адвокат Коверзнєв Д. М. через підсистему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить суд стягнути з ФГ «Лосьове» 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додана копія акта приймання-передачі наданих послуг від 24.04.2025.

Сторони та приватний виконавець були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку ухвали в Електронний кабінет в ЄСІТС, але у судове засідання 24.04.2025 не з`явились.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неявка сторін та приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення, не перешкоджають розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, судове засідання 06.05.2025 проводилось за відсутності сторін та приватного виконавця.

Згідно із с. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

У випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, учасник справи має дотримуватися встановленого пунктом 2 частини восьмої статті 129 ГПК України п`ятиденного строку для подання заяви про розподіл судових витрат та доказів понесення таких витрат, а в разі його пропуску- належним чином обґрунтувати поважність причин (пункт 24 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 918/853/20).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У письмових поясненнях по суті скарги приватний виконавець навів попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 3000,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу представник приватного виконавця Палігіна О. П. надав: копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №1069624 від 01.07.2024 (далі - Договір від 01.07.2024), укладеного між приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О. П. (Замовник) та ФОП Коверзнєвим Д. В. (Виконавець), який є адвокатом; копію додаткової угоди від 14.04.2025 до Договору від 01.07.2024, копію акта приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 14.02.2025; копію ордера на надання правової допомоги СВ №1069624, довіреність від 27.06.2022.

Відповідно до п. 1.1 Договору від 01.07.2024 Виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених цим Договором за плату надавати правову (професійну правничу) допомогу (надалі - Правова допомога), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити фактично надану Правову допомогу.

За умовами п. 2.3, 2.4 Договору від 01.07.2024 надання Правової допомоги здійснюється на підставі додаткової угоди, у якій погоджується: її предмет (питання, з приводу якого звертається Замовник), розмір гонорару та порядок його визначення, перелік та порядок понесення витрат у зв`язку з наданням Правової допомоги згідно додаткової угоди, а також інші умови, погодження яких Сторони вважають необхідним.

Приймання-передача наданої Правової допомоги здійснюється на підставі відповідного документа (акта приймання-передачі або рахунка-фактури), який має відповідати за формою і змістом вимогам, що ставляться до первинних документів бухгалтерського обліку; такий документ є звітом про надану Правову допомогу, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

14.04.2025 Виконавець та Замовник уклали додаткову угоду до Договору від 01.07.2024, у п. 1.1 якої зазначено, що Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику Правову допомогу у справі №927/948/23 за скаргою ФГ «Лосьове» на дії приватного виконавця.

Сторони погодили розмір (ставку) гонорару у розмірі 3000,00 грн за роботу адвоката в суді однієї інстанції (п. 2.1 додаткової угоди від 14.04.2025).

Отже, ціну (вартість) правничої допомоги визначено у фіксованому розмірі (незалежно від кількості часу (годин), який адвокат витратить на надання правничої допомоги, та від кількості наданих послуг).

24.04.2025 сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким Виконавець надав Замовнику таку правову (професійну правничу) допомогу у справі: вивчення матеріалів скарги; вивчення практики Верховного Суду, надання консультацій та погодження правової позиції у справі; складання письмових пояснень від 15.04.2025, підготовка доказів, надсилання до суду і сторонам; судове представництво 24.04.2025 в суді першої інстанції; складання заяви про направлення доказів судових витрат на суму 3000,00 грн.

Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.

У ст. 59 Конституції України зазначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця.

Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб`єктами оскарження.

Згідно зі ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, а приватний виконавець як суб`єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах та за загальними правилами розподілу судових витрат, які визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20).

Таким чином, розмір витрат приватного виконавця Палігіна О. П. на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 3000,00 грн та підлягає стягненню зі скаржника (відповідача).

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233-235, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з Фермерського господарства «Лосьове» (код ЄДРПОУ 40627689, с. Лосівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400) на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича (РНОКПП НОМЕР_1 , проспект Перемоги, 139, к. 203, м. Чернігів, 14013) 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання додатковою ухвалою законної сили.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Додаткову ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун