29.04.2025 Єдиний унікальний номер 205/12399/24

Номер провадження 2/205/499/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Грони Д. С.

за участю секретаря судового засідання - Матківської В. В.

представника позивача - Богдан Л. М.;

представника відповідача - Сустав Н. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

17.09.2024 представник позивача адвокат Точілін Г. Ф., який діяв в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. У своєму позові представник позивача зазначає, що під час шлюбу між позивачем та відповідачем було придбано транспортний засіб MITSUBISHI LANCER, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , просить виділити у власність відповідачці цей транспортний засіб, стягнути з відповідачки на користь позивача грошову компенсацію вартості автомобіля у розмірі 105 880,00 грн та судові витрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу було розподілено судді Гроні Д. С.

01.10.2024 ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цій справі.

05.11.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Сустав Н. В. подано відзив на позов, у якому вона просила у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Богдан Л. М. підтримали позов у повному обсязі. Посилаючись на висновок експерта № 235/24 від 07.08.2024 просили позов задовольнити.

Відповідач та її представник адвокат Сустав Н. В. проти позову заперечили, вказали, що на час розгляду справи спірний автомобіль вже вибув з володіння відповідачки, виділити автомобіль їй у власність не є можливим. Вказали, що автомобіль придбавався за особисті заощадження відповідачки. Крім того, надали висновок експерта № 07/10/24 від 26.10.2024 товарознавчої експертизи про оцінку колісного транспортного засобу. У задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.07.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що зроблено актовий запис № 446 та видано свідоцтво про шлюб.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2024 у справі № 205/9545/24 шлюб між сторонами розірвано.

Під час шлюбу подружжям придбано транспортний засіб: MITSUBISHI LANCER, VIN № НОМЕР_2 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 11.08.2023.

Транспортний засіб був зареєстрований за відповідачкою, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

З відповіді РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях № 31/29/1242/18/К-3022-3004-2024 від 19.10.2024 та Договору купівлі-продажу 1249/2023/3988794 від 11.08.2023 вартість спірного автомобіля, у договорі купівлі-продажу від 11.08.2023 вказана 9 000,00 грн. З наданих під час розгляду справи позивачем та відповідачкою пояснень, судом встановлено, що ця вартість не відповідала реальній вартості транспортного засобу. Проте будь-яких доказів на підтвердження реальної вартості автомобіля на час його придбання сторонами до суду не надано.

09.07.2024 автомобіль MITSUBISHI LANCER, VIN № НОМЕР_2 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 перереєстрований на підставі договору купівлі-продажу № 3245/2024/4737240 від 06.07.2024, укладеним через електронні сервіси та зовнішні ресурси (через застосунок ДІЯ), на нового власника. Як встановлено судом під час розгляду справи, продаж автомобіля відбувся під час перебування сторін у шлюбі, відповідачка не отримувала згоди позивача на відчуження цього майна. Документальних підтверджень вартості відчуження автомобіля сторонами не надано.

Щодо походження коштів на придбання спірного автомобіля суд зазначає таке.

Як вказала відповідачка, спірний автомобіль було придбано за рахунок її власних заощаджень, які їй вдалося накопичити під час трудової діяльності. На підтвердження цих доводів надала інформацію з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. З Довідки форма ОК-5 вбачається, що джерелом доходу ОСОБА_2 були Відділ освіти Центральної районної у місті Дніпрі ради, а також Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради де вона отримувала заробітною плату у таких розмірах: 2013 рік - 13 028,43 грн, 2014 рік - 49369,58 грн, 2015 рік - 56 239,77 грн, 2016 рік - 72 260,36 грн, 2017 рік - 100 368,47 грн, 2018 рік - 104 546,67 грн, 2019 рік 134 354.80 грн, 2020 рік - 142 206,67 грн, 2021 рік - 170 867,86 грн, 2022 рік - 72 256,81 грн, січень - липень 2023 року (до моменту придбання автомобіля) - 46 900,00 грн.

На запит суду надійшла відповідь щодо розміру доходів позивача. З Довідки форма ОК-7 вбачається, що джерелами доходів ОСОБА_1 були ПАТ «Дніпровський меблевий комбінат», ТОВ «Нова лінія 1», ТОВ «Епіцентр К», ОСОБА_1 де позивач отримував заробітну плату у таких розмірах: 2011 рік - 12 891,79 грн, 2012 рік - 27 935,07 грн, 2013 рік -25570,04 грн, 2014 рік - 21 666,20 грн, 2015 рік - 0 грн, 2016 рік - 0 грн, 2017 рік - 28 800,00 грн, 2018 рік - 3 723,00 грн, 2019 рік - липень 2023 рік - інформація про офіційні джерела доходу позивача - відсутня.

Суд наголошує, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ч. 2, 4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Названі норми матеріального права припускають існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доведено інше кимось із подружжя.

Спірний транспортний засіб придбаний в період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки доказів іншого не надано.

Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За змістом статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зокрема в п. 23 передбачено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до п. 24 вказаної Постанови до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що спірний транспортний засіб придбаний сторонами в період шлюбу, а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, що повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18). Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. Крім того, така позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18 (провадження № 61-7911св19), аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду: 1) від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18); 2) від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18); 3) від 04 березня 2020 року у справі № 761/22696/17 (провадження № 61-17209св19).

Відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи представника відповідача, що атомобіль придбаний у шлюбі за особисті кошти відповідачки, суд відхиляє, оскільки ці твердження не підтверджується належними доказами.

Спростування презумпції спільності майна подружжя потребує доведення обставин придбання спірного майна за рахунок особистих (не подружніх) коштів, а не шляхом доведення відсутності доходів у іншого подружжя.

Слід також вказати, що факт реєстрації майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім`я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19).

Суд враховує правову позицію висловлену в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 646/7463/16-ц (провадження № 61-17601св20) в якій зазначено, що якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього, в даному випадку на транспортний засіб, лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Суд оцінивши подані учасниками справи докази, дійшов до висновку, що вказаний автомобіль є спільним майном подружжя та що презумпція права спільної сумісної власності відповідачкою та її представником не спростована.

З метою визначення реальної вартості майна позивачем було надано висновок експерта № 235/24 від 07.08.2024 по судовій транспортно-товарознавчій експертизі щодо визначення середньої ринкової вартості КТЗ. В результаті цього дослідження судовий експерт Пилипенко А. І. дійшов висновку, що середня вартість легкового автомобіля Mitsubishi Lancer, рік випуску 2008, об`єм двигуна - 1 584 см куб, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на дату оцінки становить 211 760 грн 00 коп. Дослідження проводилось за експертною методикою № 142/5/2092 від 24.11.2003. Основним підходом до визначення ринкової вартості КТЗ у цій методиці є порівняльний підхід. Порівняльний підхід ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках КТЗ, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об`єктом порівняння та об`єктом оцінки. Дослідження проводились без реального огляду експертом спірного автомобіля.

З метою визначення реальної вартості майна відповідачем також було надано висновок експерта № 07/10/24 від 26.10.2024. В результаті цього дослідження судовий експерт ОСОБА_2 дійшов висновку, що ринкова вартість колісного транспортного засобу Mitsubishi Lancer, рік випуску 2008, номер кузову НОМЕР_2 з урахуванням дефектів експлуатації, догляду та зберігання, на дату дослідження складає 134 518,66 грн. В цьому дослідженні автомобіль був оглянутий експертом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 за № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" встановлено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Окрім того, вартість майна визначається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

За статтею 3 зазначеного Закону незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Дослідивши надані сторонами висновки експертів, суд доходить висновку, що висновок наданий позивачем не може бути взятий судом до уваги, оскільки він зроблений без особистого огляду транспортного засобу експертом, отже не враховує в собі експлуатаційні дефекти, умови зберігання та догляду за автомобілем.

Натомість висновок наданий відповідачкою, на думку суду, є належним та допустимим доказом для визначення реальної ринкової вартості автомобіля на час його складання.

Згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п`ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій.

Верховний Суд в постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18 (провадження № 61-4680св23) звернув увагу, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.

Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2023 року у справі № 127/21002/21 (провадження № 61-5340св23) у разі коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Встановивши, що сторони придбали спірний автомобіль під час перебування у зареєстрованому шлюбі, однак відповідач розпорядився ним на власний розсуд без повідомлення і згоди позивача та не довів належними доказами використання отриманих від продажу коштів в інтересах сім`ї, суд дійшов до висновку, що у цій справі позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу.

Так, з відповідача підлягає стягненню компенсація у розмірі 1/2 від вартості транспортного засобу Mitsubishi Lancer, рік випуску 2008, об`єм двигуна -1584 см куб, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , відчуженого без згоди позивача, а саме 134 518,66 грн / 2= 67 259,33 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн, що підтверджується відповідною квитанцію.

Позовні вимоги задоволено частково.

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Враховуючи те, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 615,52 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 18, ч. 6 ст. 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку ринкової вартості автомобіля марки Mitsubishi Lanser, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 67 259,33 грн (шістдесят сім тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 33 коп).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 615,52 грн (шістсот п`ятнадцять гривень 52 коп).

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Богдан Лариса Миколаївна, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: адвокат Сустав Наталія Валеріївна, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_4 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2

Повний текст рішення виготовлений 02.05.2025.

Суддя: Денис ГРОНА