Справа № 159/1738/25

Провадження № 2/159/890/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 травня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ««Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс» або позивач або кредитор або товариство) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач або позичальник або боржник) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №3224695 від 17.12.2021 у розмірі 47085,00 грн (далі - кредитний договір).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.12.2021 року між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем у електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №3224695, згідно з умовами якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 15000гривень.

26.07.2024 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Мілоан» укладеного договір факторингу №26-07/2024 відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №3224695, укладеного з відповідачем.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 47085,00 грн, яка складається з 15000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 31335,00,00 грн заборгованості за процентами (на дату відступлення права вимоги), 750,00 грн заборгованості за комісіями.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 27.03.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання у справі призначив на 28.04.2025.

10.04.2025 до суду повернулося поштове відправлення № 0610242911191, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи 28.04.2025, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

28.04.2025 у судове засідання сторони не прибули. Позивач у позовній заяві просив суд слухати справу за його відсутності, проти прийняття заочного рішення не заперечував.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

Суд ухвалив здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти прийняття заочного рішення не висловлював.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 3224695. Цей договір укладався в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідь про прийняття позичальником пропозиції про укладення кредитного договору надається шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання цього кредитного договору / електронного прийняття пропозиції про його укладення. (п. 6.1 кредитного договору). Приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому (п. 6.3 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору загальна сума кредиту становить 15000,00 грн, який надається в українській гривні.

Кредит надається строком на 30 днів з 17.12.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 16.01.2022 (п. 1.3, 1.4 кредитного договору).

За надання кредиту нараховується комісія у розмірі 660,00 грн (п. 1.5.1 кредитного договору).

У п. 1.5.2 та п. 1.6 кредитного договору зазначено, що проценти за користування кредитом становлять 2835,00 грн які нараховуються за ставкою 0,63% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 кредитного договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору (п.2.2.2 кредитного договору).

Продовження вказаного у п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1 кредитного договору).

У п. 2.3.1.2 кредитного договору визначено порядок пролонгації строку кредитування на стандартних (базових) умовах. Так, у ньому зазначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6. Договору, у випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

У п. 2.3.2 кредитного договору зазначено, що після продовження користування кредитними коштами позичальником після спливу строку користування визначеного згідно з п. 1.3, 2.3.1.2 договору, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно з п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюються пропорційно строку пролонгації.

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування ( п. 2.4.1 кредитного договору).

У реквізитах сторін кредитного договору та анкеті-заяві на кредит №3224695 від 17.12.2021 в частині позичальника, зазначені прізвище ім`я по батькові відповідача, дата народження, його адреса проживання, РНОКПП, серія і номер паспорта, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний телефон НОМЕР_1 .

У додатку № 1 та № 2 до кредитного договору сторонами узгоджений графік платежів за договором про споживчий кредит №3224695 від 17.12.2021 та паспорт споживчого кредиту №3224695 від 17.12.2021.

Довідкою про ідентифікацію виданою ТОВ «Мілоан» підтверджується, що 17.12.2021 відповідач ідентифікований, підписання договору позичальником здійснювалось у формі одноразового ідентифікатора - U75105, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_1 .

Квитанцією від 17.12.2021 АТ КБ «Приват Банк» стверджується, що був проведений успішний платіж в сумі 15000,00 грн 17.12.2021 о 18.19 год на банківську картку 516874*06, призначення платежу - «кошти згідно договору 3224695».

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-07/2024.

За цим договором позивачу відступається за плату право вимоги до боржників строк виконання зобов`язань за якою настав, або виникне у майбутньому ( п. 2.1 договору факторингу).

До позивача переходять права вимоги за договорами про споживчий кредит в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 2.3 договору факторингу).

У п. 6.13.3 договору факторингу зазначено, що перехід до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку, після чого позивач стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимог, такий акт є невід`ємною частиною цього договору.

За відступлення права вимоги позивач зобов`язується сплатити 3 310 395,81 грн (п. 7.1 договору факторингу).

26.07.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписали додаток №3 до договору факторингу №26-07/2024 - реєстр боржників для друку до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024, за порядковим номером 136433 у якому зазначений договір про споживчий кредит №3224695 від 17.12.2021 укладений з відповідачем, загальний борг по якому складає 47085,00 грн.

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано Акт приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024. Кількість боржників за реєстром 21979.

Копією платіжної інструкції № 448090005 від 26.07.2024 підтверджується оплата позивачем ТОВ «Мілоан» коштів на виконання договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 у розмірі визначеному цим договором - 3 310 395,81 грн.

Відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3224695 укладеного з відповідачем позивач стверджує, що у відповідача існує заборгованість за цим кредитним договором в розмірі 47085,00 грн за період з 17.12.2021 по 04.03.2022.

Випискою з ЄДР від 05.12.2023, свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 25.05.2020 підтверджується, що позивач є фінансовою установою та здійснює діяльність з надання інших фінансових послуг (вед - 64.99).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 3224695 від 17.12.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «U75105» , який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання п. 6.13.3 договору факторингу 26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано Акт приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3224695 від 17.12.2021.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Квитанцією від 17.12.2021 АТ КБ «Приват Банк» підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 15000,00 грн 17.12.2021, оскільки в ньому зазначені номер його банківської карти.

Доказів того, що банківська карта із зазначеним номером не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю банківську карту, відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що відповідач 17.12.2021 отримав кредитні кошти в розмірі 15000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору строк користування кредитним коштами становить 30 днів, які закінчуються 16.01.2022, однак цей строк продовжується не більше як на 60 днів, у випадку продовження користування відповідачем кредитними коштами (2.3.1.2 кредитного договору).

З матеріалів справи видно що строк кредитування неодноразово продовжувався, всього на 38 днів, і закінчився 04.03.2022.

Докази того, що відповідач погасив суму кредиту, у матеріалах справи відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 15000,00 грн є підставною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до умов договору упродовж перших 30 днів строку кредиту відповідачу нараховувались проценти за ставкою 0,63% на день (п. 1.5.2 кредитного договору), що складає 2835,00 грн (15000,00 грн х 0,63% х 30 днів).

Оскільки кредитні кошти упродовж 30 днів повернуті не були, строк користування кредитними коштами щоразу продовжувався на 1 день протягом 38 днів (п. 2.3.1.2 кредитного договору). За цей період відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом за ставкою 5% на день (п. 1.6 кредитного договору), що складає 28500,00 грн (15000,00 грн х 5% х 38 днів).

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач сплачував проценти за користування кредитними коштами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 31335,00 грн (2835,00 грн + 28500,00 грн) за період з 17.12.2021 по 04.03.2022 є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачений обов`язок відповідача сплатити комісію у розмірі 750,00 грн.

Доказів того, що відповідач сплатив таку комісію на виконання умов кредитного договору, матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути комісію в розмірі 750,00 грн.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити повністю стягнувши з відповідача на користь позивача 47085,00 грн з яких: 15000,00 грн суми виданого кредиту, 31335,00 грн суми нарахованих процентів за період з 17.12.2021 по 03.03.2022, комісії у розмірі 750,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі - 2422,40 грн, то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги №2-07/2024 від 02.07.2024 укладений з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги №182 від 01.02.2025 у якій позивач замовив у адвокатського об`єднання послуги з супроводу примусового стягнення заборгованості з відповідача (усної консультації з вивченням документів - 2 години вартістю 4000,00 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу - 3 години вартістю 9000,00 грн, , копію акта №5 від 28.02.2025 про надання юридичної допомоги яким стверджується, що АО «Лігал Ассістанс» були надані послуги з: наданням усної консультації з вивченням документів вартістю 4000,00 грн та складено позовну заяву про стягнення заборгованості вартістю 9000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

На переконання суду, надані позивачу послуги були необхідними та пов`язані з розглядом спору.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 13000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, а можливості здійснити самостійне зменшення розміру цих витрат у зв`язку з їх неспівмірністю, суд законодавчо позбавлений.

Зазначеної позиції також дотримується Велика Палата Верховного Суду, яка у п. 40, 43, 44 постанови від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц зазначила, що «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про споживчий кредит №3224695 від 17.12.2021 у розмірі 47085,00 грн, яка складається з:

- 15000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 31335,00 грн простроченої заборгованості за процентами з 17.12.2021 по 03.03.2022;

- 750,00 грн заборгованості з комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 03150, м. Київ, вул. Ґендройця Єжи, буд. 6, оф. 521; ЄДРПОУ 42640371);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 05.05.2025.

Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ