__________________________________________________________________

Справа № 2-74/11

03.01.2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2011 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

судді                                Коцюрби М.П.

за участю секретаря Кучер В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.06.2009 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельну ділянку в АДРЕСА_1 Київської області. Дане рішення суду набрало законної сили та ОСОБА_1 зареєструвала право власності в установленому законом порядку в КП «БТІ Києво-Святошинського районної ради Київської області ».

Інша 1/2 частина цього будинку та земельної ділянки належить на праві власності ОСОБА_2.

В зв’язку з тим, що між сторонами склалися неприязні стосунки та спільне користування житловим будинком та земельною ділянкою є неможливим, тому ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності в натурі.

Просила суд виділити в натурі 1/2 частину житлового будиноку , що знаходиться в АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки площею 0,1901 га за цією ж адресою ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Позивач подала уточнюючу позовну заяву відповідно до якої просила поділити житловий будинок АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області відповідно до висновку № 3933/10-15/897/898/11-15 від 31.01.2011 року, визнати за нею право власності на 66/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та виділити в натурі наступні приміщення житлового будинку: 1-1 пл.15,4 кв.м., 1-5 пл.5,5 кв.м.,1-7 пл.2,6 кв.м., 1-8 пл.15,8 кв.м., 1-6 пл. 22,3 кв.м., лоджію та господарські будівлі та споруди: гараж «Б», душ «В», вбиральню «Г», свердловину № 5, колодязь № 6; за ОСОБА_2 визнати право власності на 34/100 частини цього ж житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами йому в натурі наступні приміщення житлового будинку: 1-3 пл.4,4 кв. м., 1-4 пл. 18,2 кв. м., 1-2 пл. 15,3 кв. м. та погріб під «А»; стягнути з Позивача вартість відступу від ідеальної частки в сумі 38 727 (тридцять вісім тисяч сімсот двадцять сім) грн. 00 коп.; зобов’язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провести відповідні ремонтно-будівельні роботи; поділити земельну ділянку площею 0,1901 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, Києво-Святошинський район Київської області по 1/2 частині Позивачу та Відповідачу; стягнути з ОСОБА_2 витрати за проведення експертизи.

15.04.2011 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і сопорудами та присадибну земельну ділянку в порядку поділу спільної часткової власності.

Ухвалою суду від 25.05.2011 року справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами та присадибну земельну ділянку в порядку поділу спільної часткової власності були об’єднані в одне провадження.

27.10.2011 року суд залишив без розгляду позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами та присадибну земельну ділянку в порядку поділу спільної часткової власності.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали уточнені позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.06.2009 року за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельну ділянку в АДРЕСА_1 Київської області. Дане рішення суду набрало законної сили та ОСОБА_1 зареєструвала право власності в установленому законом порядку в КП «БТІ Києво-Святошинського районної ради Київської області ».

Інша 1/2 частина цього будинку та земельної ділянки належить на праві власності ОСОБА_2.

Сторони набули право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області в установленому законом порядку.

В зв’язку з тим, що між сторонами склалися неприязні стосунки та спільне користування житловим будинком та земельною ділянкою є неможливим, тому ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки.

Згідно п. п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10. 1991 року за № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власності можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3933/10-15/897/898/11-15 від 31.01.2-11 року та пояснень експерта ОСОБА_3 в судовому засіданні при порівнянні загальної площі будинку, а також житлової і підсобної, яка припадає на ідеальні частки співвласників, конструктивні та об’ємно-планувальні рішення будинку з будівельними нормами, встановлено, що на площі будинку, яка припадає на ідеальні частки 1/2 та 1/2 в результаті реконструкції неможливо розмістити окремі ізольовані квартири (з влаштуванням приміщень кухні та санвузла, з прокладенням додаткових мереж інженерного забезпечення та влаштуванням окремого виходу), які б повністю відповідали вимогам діючих будівельних норм.

Можливим варіантом розподілу є розподіл житлового будинку із значним відступом від ідеальної частки, а саме: одній стороні 34/100 частини житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, а іншій –66/100 частини.

Згідно ст.ст.316, 317 ЦК України право власності –це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна, що є їхньою спільною частковою власністю. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виділити кожному із відповідачів відокремлену частину будинку із розміщенням окремих ізольованих квартир, яка б відповідала розміру їх часток (по 1/2) неможливо, кожна із сторін просить суд виділити їй в натурі 66/100 частини житлового будинку та господарських споруд, не погоджуючись на виділ 34/100 частини спірного будинку із сплатою матеріальної компенсації у розмірі 38 727 (тридцять вісім тисяч сімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Відповідно до п.6 Постанови Верховного Суду України від 04.10.1991 року за № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позовні вимоги про встановлення порядку користування жилим будинком сторонами не заявлено.

У зв’язку з цим суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову ОСОБА_1 про виділу їй в натурі частки із спільного майна, яке є у спільній частковій власності.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо виділу в натурі частки у спірному будинку, то не підлягають і задоволенню вимоги щодо розподілу в натурі земельної ділянки площею 0,1901 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, Києво-Святошинський район Київської області.

На підставі ст. ст. 316,317, 358 ЦК України, п.6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року за № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», ст. ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з його проголошення.

Суддя:                                                                                 Коцюрба М.П.