Справа № 2-7556/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого –судді Олексюка А.В.

при секретарі Шепелюк І.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»про повернення банківського вкладу (депозиту) із нарахованими процентами, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Заяву мотивує тим, що 02 квітня 2007 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті № ВДД-17788.01.840 (далі - договір від 02.04.2007 року).

Згідно п..1.1, п. 1.2 договору від 02.04.2007 року "Вкладник" передає а "Банк" приймає на депозитний вклад грошові кошти, в сумі 1000 дол.США строком на 15 місяців.

В п. 1.3 зазначено, що за даним договором банківського вкладу (депозиту) «Банком»відкривається мені вкладний рахунок № НОМЕР_1 в ТзОВ КБ «Західінкомбанк»міста Луцька.

02 квітня 2007 року на виконання вищезгаданого договору згідно квитанції №1037 позивачем в касу банку було внесено зазначену суму.

02 липня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу в іноземній валюті № ВДД-17788.01.840 від 02.04.2007 року.

Згідно п. 1 додаткової угоди від 02.07.2008 року термін дії договору від 02.04.2007 року продовжено ще на 15 місяців, дата вимоги 02.10.2009 р.

В пункті 4.2.1 договору від 2.04.2007 р. та в п. 7 додаткової угоди №1 від 2.07.2008 р. зазначено , що позивач як «Вкладник»має право поповнювати вклад та частково знімати кошти вкладу.

30 липня 2008 року позивачем в касу банку згідно квитанції № 587 було внесено ще 1000 дол. США. Призначення платежу - внесення готівки на вкладний рахунок № НОМЕР_1 згідно договору № ВДД-17788.01.840 від 02.04.2007 року.

Станом на 02.10.2009 р., тобто на день закінчення угоди, в позивача на вище вказаному рахунку згідно ощадної книжки знаходилось 2053,75 доларів США, з яких 2 тис доларів США - як вклад та 53, 75 дол. США, як відсотки , які були приєднані до вкладу.

Згідно п. 2 додаткової угоди від 02.07.2008 року процентна ставка за строковим вкладом становить 12 % річних.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про повернення депозиту. Однак відповідачем дані вимоги виконані не були.

У позивача виникла нагальна необхідність повернути свої власні кошти, на які він розраховував у зв'язку із непередбаченою хворобою сина ОСОБА_2, якому 20 травня 2011 року було проведено операцію.

Згідно п. 2.4 Договору від 02.04.2007 року позивач має право на отримання вкладу та нарахованих процентів на дату повернення, а саме 02 жовтня 2009 року згідно додаткової угоди від 02.07.2008 року.

Вважає, що йому також була заподіяна моральна шкода в зв’язку неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, яка відповідно до вимог розумності та справедливості, повинна становити 4000 грн.

Просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» банківський вклад та нараховані відсотки в сумі 2053,75 дол. США, 8000 гривень у відшкодування матеріальних збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди , а також з врахуванням індекса інфляції та 3% від суми депозиту, та судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав в ньому викладених та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, попередньо подала до суду заяву, в якій просила справу слухати у її відсутності, позов не визнала з підстав зазначених в запереченні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, 02 квітня 2007 року між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю КБ «Західінкомбанк», учасник фонду гарантування вкладів фізичних осіб, свідоцтво № 62, реєстраційний № 065 від 02.09.1999 року, в особі Онишко І.О., що діє на підставі довіреності № 12-1352/А від 05.03.2003 року, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті № ВДД-17788.01.840. Згідно п..1.1, п. 1.2 договору від 02.04.2007 року Вкладник передає, а Банк приймає на депозитний вклад грошові кошти, в сумі 1000 дол. США строком на 15 місяців (а.с. 7, 7 зворотній бік).

02 липня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу в іноземній валюті № ВДД-17788.01.840 від 02.04.2007 року. Згідно п. 1 додаткової угоди від 02.07.2008 року термін дії договору від 02.04.2007 року продовжено ще на 15 місяців, дата вимоги 02.10.2009 р. (а.с. 8)

Відповідно до п 4.2.1 договору банківського вкладу в іноземній валюті № ВДД-17788.01.840 від 2.04.2007 р. та п. 7 додаткової угоди №1 до договору банківського вкладу від 2.07.2008 р. вкладник має право поповнювати вклад та частково знімати кошти вкладу.

Згідно квитанції № 587 ОСОБА_1 30 липня 2008 року вніс 1000 дол. США. Призначення платежу - внесення готівки на вкладний рахунок № НОМЕР_1 згідно договору № ВДД-17788.01.840 від 02.04.2007 року (а.с. 10).

Згідно ст.. 41 Конституції України, «кожний має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним...»Виходячи з цього, вважаю, що банк відмовившись видати вклад по терміну його закінчення, порушив моє право приватної власності на вклад, закріплене Конституцією України.

У відповідності зі ст.. 2 Закону України «Про банки та банківську і діяльність»вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Згідно зі ст. 629 ЦКУ договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.. 525 ЦКУ одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, слід зобов’язати відповідача повернути позивачеві банківський вклад в сумі 2053,75 доларів США, що станом на 23.12.2011 року (за один долар США –7,989 грн.) становить 16408,02 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З Узагальнення Судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин підготовленого суддею Верховного Суду України Д.Д.Луспеником та головним консультантом відділу узагальнення судової практики управління вивчення та узагальнення судової практики З.П. Мельник, к.ю.н., затверджене суддями Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вбачається, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України (гривня) підлягає індексації, а іноземна валюта, яка була предметом позики, не підлягає.

Згідно з проведеним розрахунком 3% річних за договором банківського вкладу в іноземній валюті з 02.10.2009 року по 23.12.2011 року включно становить 137,06 доларів США, що станом на 23.12.2011 року (за один доллар США –7,989 грн.) становить 1095,01 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем не наведено доказів, які б стверджували факт заподіяння йому моральної шкоди та не зазначено в чому саме вона полягає, а тому в задоволенні вимоги щодо стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Окрім того позивачем не наведено доказів завдання йому збитків у вигляді упущеної вигоди, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Як визначено ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Вимоги позивача носять майновий характер. До стягнення з відповідача на користь держави підлягає 1700 грн. судового збору.

З відповідача на користь позивача слід стягнути 30 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та стягнути з відповідача 90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на відповідний рахунок.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 4, 1058, 1060, 1061, 1167 ЦК України, ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»на користь ОСОБА_1 банківський вклад в розмірі 2053 (дві тисячі п’ятдесят три) долари 75 центів США, що станом на 23.12.2011 року (за 1 дол. США –7,989 грн.) становить 16408 (шістнадцять тисяч чотириста вісім) гривень 02 копійки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»на користь ОСОБА_1 137 (сто тридцять сім) доларів 06 центів США, що станом на 23.12.2011 року (за 1 дол. США –7,989 грн.) становить 1095 (одна тисяча дев’яносто п’ять) гривень 01 копійку трьох процентів річних від простроченої суми боргу за договорами банківського вкладу в іноземній валюті.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»на користь ОСОБА_1 понесені ним 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»на користь держави несплачені 90 (дев’яносто) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»в доход держави 1700 (одну тисячу сімсот) гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду                                                                      А.В.Олексюк