У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Верещак В.М.,
суддів	Колесника М.А., Кияшка А.Я.,
за участю прокурора	Яковенко Р.І.,

 

розглянувши в судовому засіданні 5 жовтня 2006 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1. на вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від            1 червня 2006 року щодо ОСОБА_1.,

 

в с т а н о в и л а :

 

         Зазначеним вироком ОСОБА_1, 1985 року народження, раніше судимий,

засуджений

–   за ст. 187 ч. 4 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

–   за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

–   за ст. ст. 15, 115 ч. 2 п.п. 1, 6, 12 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно до відбування призначено 18 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

         Цим же вироком засуджений ОСОБА_2., який його не оскаржує.

 

ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

 

19 серпня 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які були раніше знайомі, вдень у             м. Токмак Запорізької області з метою крадіжки грошей домовились проникнути у житло близьких родичів ОСОБА_1 - його бабусі і дідуся -             ОСОБА_3., 1925 року народження, і ОСОБА_4., 1927 року народження.

 

Після вживання спиртного обидва того ж дня прибули у АДРЕСА_1, де мешкали потерпілі.

 

Тут ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зайшли на територію домоволодіння потерпілих, де чекали зручного моменту для проникнення у житло з метою крадіжки.

 

Тривале чекання, коли подружжя ОСОБА_5 засне, викликало пропозицію ОСОБА_1 проникнути у житло з метою заволодіння  грішми, попередньо вчинивши умисне вбивство двох потерпілих.

 

З цією пропозицією ОСОБА_2 погодився. З метою реалізації домовленості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 одягли на обличчя маски, зроблені з футболок, а ОСОБА_1 знайшов на території садиби сокиру.

 

ОСОБА_1, а за ним - ОСОБА_2 проникли в житло, де на стільці у передпокої сиділа ОСОБА_4.

 

З метою умисного вбивства ОСОБА_1 обухом сокири вдарив ОСОБА_4 по голові і причинив їй черепно-мозкову травму, яка віднесена до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя.

 

Від удару ОСОБА_4 впала на підлогу, втративши свідомість.

 

ОСОБА_1, вважаючи, що вбив потерпілу, передав сокиру ОСОБА_2 на прохання останнього. Той зайшов у спальню, де на ліжку спав ОСОБА_3., і з метою умисного вбивства двічі обухом сокири наніс йому удари по голові, від яких сталася смерть потерпілого.

 

Обидва обшукали житло і заволоділи 545 грн. та трьома пляшками горілки, а всього на загальну суму 575 грн., після чого втекли з місця події.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_1 покликається на необ'єктивність досудового слідства, яке ніби-то проводилось із застосуванням психологічного і фізичного тиску, з фальсифікацією речових доказів і це, на його думку, призвело до призначення надмірно суворого покарання. Не оспорюючи доведеність винності, ОСОБА_1 просить пом'якшити покарання.

 

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

 

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.

 

На досудовому слідстві і в судовому засіданні як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2, визнали себе частково винними у вчиненні злочинів, за обставин, встановлених судом, заперечуючи наявність попередньої змови на умисне вбивство подружжя ОСОБА_5.

 

Це заперечення ретельно перевірялося судом першої інстанції і спростовано викладеними у вироку доказами, які є переконливі.

 

За показаннями ОСОБА_2 на досудовому слідстві, в тому числі - даних з участю захисника, між ним та ОСОБА_1 раптово на пропозицію останнього виникла змова “глушити” потерпілих, на що він, ОСОБА_2, запитав ОСОБА_1, чи добре він подумав, але останній настоював на своєму. Потерпілих, як показав ОСОБА_2, били по черзі: спочатку ОСОБА_1, а потім - він.

 

ОСОБА_1, як видно зі справи, у своїх первинних показах намагався перекласти вину на ОСОБА_2 в ініціюванні вбивств та у їх виконаннях, а пізніше визнавав, що обмовив його щодо ініціативи “завалити потерпілих”.

 

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнавав, що ініціатива вбити потерпілих належала йому, з чим ОСОБА_2 погодився.

 

Доводи скарги ОСОБА_1, що до нього застосовувались на досудовому слідстві недозволені методи, які вплинули на дачу ним зізнавальних показань, - безпідставні.

 

Як видно з матеріалів справи, на досудовому слідстві була вилучена складена ОСОБА_1 записка, у якій останній просив ОСОБА_2 взяти всю вину на себе, змінити покази і говорити, що він, ОСОБА_1, непричетний до злочинів.

 

Останній визнав, що записка належить йому.

 

Як видно зі справи, ОСОБА_1 на досудовому слідстві давав такі показання, які були вигідні для нього, змінюючи, їх, що свідчить про те, що ці показання давались у обстановці, позбавленій тиску і примусу. Крім того, жодних заяв про застосування до нього недозволених методів ведення слідства ОСОБА_1 не робив ні на досудовому слідстві, ні в суді.

 

Позбавлені підстав і доводи щодо фальсифікації речових доказів.

 

Як свідчать матеріали справи, слідчим дійсно був вилучений одяг ОСОБА_1а за місцем його проживання, який згідно постанови визнаний речовими доказами, але того ж дня іншою постановою речі, на які покликається у справі ОСОБА_1, були виключені зі справи як такі, що не мають доказового значення.

 

Крім того у вироку в обґрунтування винності не міститься посилання на такий речовий доказ, як сині джинси.

 

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно. Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

 

Колегія суддів не знаходить підстав до пом'якшення ОСОБА_1 покарання, який злочини вчинив у нетверезому стані і щодо осіб похилого віку, є організатором злочинів.

 

Крім того, він вчинив злочини менш ніж через три місяці після постановлення вироку, за яким йому була надана можливість виправлення без позбавлення волі реально, з іспитовим строком.

 

Проте він з цього не зробив жодних позитивних висновків, вів такий спосіб життя, який є антисоціальний.

 

Це, на переконання колегії суддів, є свідченням його високої суспільної небезпечності, яка потребує ізоляції від суспільства на термін, визначений судом.

 

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

            Касаційну скаргу ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 1 червня 2006 року залишити без змін.

 

Судді:

 

В.М. Верещак                        А.Я. Кияшко                      М.А. Колесник