Справа № 2-199/11

РІШЕННЯ

іменем України

"28" вересня 2011 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Іщенко І.М. при секретарі Клисак Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Петриківського РВ УМВС Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

В С Т А Н О В И В

В квітні 2011 року до суду звернувся ОСОБА_1 до відповідачів із позовом в якому зазначив, що йому на праві приватної власності належить будинок по АДРЕСА_1

З 25.05.1984 року по 26.04.2004 року він був в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, в шлюбі в них народився син ОСОБА_3

ОСОБА_2 була зареєстрована в зазначеному будинку із 7.08.1987 року, а ОСОБА_3 із 26.12.2003 року.

З 21.09.2003 року відповідачі в його будинку не проживають і цей факт встановлено рішенням Петриківського райсуду від 18.10.2005 року.

Позивач посилається також на рішення Петриківського райсуду від 29.10.2010 року де йому було відмовлено у визнанні відповідачами такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке він не оскаржив в апеляційному порядку.

Відповідачі 7 років не проживають в його будинку, добровільно не знімаються із реєстрації і тому він просить суд визнати їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1, бо це порушує його право власності на будинок.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, пояснивши, що відповідачі не користуються його житловим будинком з 2003 року, право власності на будинок в бюро технічної інвентарізаціх не оформлено.

Відповідачі і треті особи до суду не з’явились, надійшли заяви про слухання справи у їх відсутність.

Заслухав позивача, ознайомившись із матеріалами цивільної справи, суд вважає відмовити в задоволенні позовних вимог позивача з наступних підстав.

Як було встановлено в судовому,позивач звертався до Петриківського райсуду в 2005 році із вимогами до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право на проживання та примусовій виписці, але рішенням від 18.10.2005 року йому було відмовлено в вимогах.

Позивач ОСОБА_1 рішення суду не оскаржив.

В даному судовому засіданні позивач не надав доказів того, що йому належить будинок по АДРЕСА_1.

на праві приватної власності і ті обставини що в нього відсутнє свідоцтво на право власності і будинок самовільно забудований він не заперечував в суді.

Крім того, позивач підтвердив що колишня дружина і син не проживають в зазначеному будинку з 2003 року і не користуються як будинком так і земельною ділянкою.

Таким чином, вимоги позивача про те, що відповідачі втратили право користування майном не підтверджуються ніякими доказами.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання позивача на вимоги ст. 405 ЦК України не мають правового значення для вирішення спору по суті, так як ОСОБА_1 не являється власником будинку АДРЕСА_1 так як відсутнє свідоцтво про право власності на майно і будинок не зареєстрований в БТІ м. Дніпродзержинська.

Позивачу спочатку необхідно узаконити будівництво житлового будинку в БТІ м. Дніпродзержинська, оформити право власності на будинок, а потім звертатись до суду за захистом своїх прав як власника майна.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11,60,88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Петриківського РВ УМВС Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням –відмовити.

Рішення може бути оскаржено на протязі 10 днів в Апеляційний суд Дніпропетровської області.

Суддя:І. М. Іщенко