24 жовтня 2006 року                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, Державного казначейства України, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання жилого приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду  м. Києва від 8 грудня 2003 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2003 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом  до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, Державного казначейства України про захист та реалізацію порушеного права на отримання житла.

Зазначав, що він з 22 вересня 1995 року із сім'єю у складі трьох осіб перебував на квартирному обліку в Печерській районній у м. Києві  державній адміністрації у списку першочерговиків, як учасник бойових дій.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації м. Києва № НОМЕР_1 від 27 серпня 2001 року він включений до списку першочерговиків (учасників бойових дій, які мають поранення, контузії або каліцтво під час участі в бойових діях чи виконанні обов'язків військової служби) за місцем проживання.     

Посилаючись на те, що, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, він має право на забезпечення жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік та на те, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24 квітня 2003 року Дарницькій районній у м. Києві державній адміністрації в за рахунок субвенцій Державного бюджету виділено у 2003 році 250 кв.м. житла для інвалідів та учасників бойових дій, 19 469 кв. м. житла за рахунок залучених Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією коштів та 1500 кв.м. резерву загальної площі Київської міської державної адміністрації на 2003 рік, просив зобов'язати Дарницьку районну  у м. Києві державну адміністрацію надати йому та членам його сім'ї ізольовану благоустроєну квартиру в м. Києві, загальною площею 63 кв.м. В разі неможливості забезпечити його житлом, просив стягнути на його користь з Державного казначейства України ринкову вартість квартири для придбання ним квартири у м. Києві.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2003 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постановлені у справі  судові рішення та ухвалити нове, - про задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду  м. Києва від 8 грудня 2003 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.