Справа № 2-34/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2011 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Пахут С. О. ,

при секретарі Шевчук О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи КП "Сокальжитлокомунсервіс" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, третьої особи Органу опіки та піклування Сокальської районої державної адміністрації, комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс», приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання права на користування житловим приміщенням та визнання договору купівлі-подажу недійсними,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом покликаючись на те, що квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (свідоцтво про право власності на квартиру видане 12.11.1997 р. на основі рішення № 88 за р.№ 1443).

11.11.199р. у вказаній квартирі було прописано ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 - правнука ОСОБА_7

Позивачка та її син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована у спірній квартирі з 02.12.2004р. і проживали в ній.

Один із співвласників квартири - бабуся позивачки ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_3, склавши заповіт на свою частку квартири на користь своєї дочки (матері позивачки) ОСОБА_4, яка проживала в АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер інший співвласник квартири - дядько позивачки ОСОБА_7, заповіту на свою частку квартири не складав.

Єдиним спадкоємцем за заповітом і за законом обох співвласників стала мати позивачки ОСОБА_4

25.09.2006р. ОСОБА_4 отримала в Сокальській державній нотаріальній конторі Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину спірної квартири.1

19.10.2006 року остання уклала договір купівлі-продажу щодо вказаної частки квартири з відповідачкою ОСОБА_3, яка на час укладення договору проживала в АДРЕСА_3.

Договір купівлі-продажу посвідчено приватними нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1361.

Іншу частину квартири мати позивачки продала відповідачці ОСОБА_4, однак обставини за яких було укладено вказаний договір, час його укладення та обставини переходу до матері права власності на належну дядькові частину квартири їй не відомі.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року мати позивачки ОСОБА_4 померла в Республіці Польща в м. Вроцлав.

Про продаж квартири позивачка дізналася після смерті матері від відповідачки ОСОБА_3, яка надала їй договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири від 19.10.2006 року та повідомила, що іншу частину квартири мати продала ОСОБА_4

Позивачка вважає, що здійсненням продажу квартири порушено її та її сина, сестри та її сина право на проживання у спірній квартирі. Позивачка просить суд винести рішення, яким визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_8 право на користування житловим приміщенням ( квартирою) , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, визнати договір купівлі продажу 1/2 частини вказаної квартири,укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 19 жовтня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1361 - недійсним (нікчемним).

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_10 позовні вимоги підтримав і надав на їх обґрунтування пояснення як і в позовній заяві додатково пояснивши, що позивачі вселилися в спірну квартиру як члени сім'ї власника квартири і мають право на користування квартирою нарівні з власником квартири, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти потрібна попередня згода органів опіки та піклування, а оскільки така при укладенні договорів купівлі-продажу квартири отримана не була, то відповідно до ч.1ст.224 та ч.2 ст.215 ЦК України вищезазначені договори є недійсними( нікчемними).

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_11 позовні вимоги заперечили та на обґрунтування заперечнь пояснили:

Відповідно до Договору купівлі продажу 1/2 частини квартири № 860 від 14.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 відповідачка ОСОБА_4 є співвласницею в ? частині квартири АДРЕСА_1. Відповідно до Договору купівлі продажу 1/2 частини квартири № 1361 від 19.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 відповідачка ОСОБА_3 є співвласницею іншої 1/2 частини вказаної квартири. Дану квартиру вони придбали у ОСОБА_4, яка на момент укладення договорів була одноособовим власником квартири, перебувала у родинних відносинах з позивачами та не повідомила покупців про права позивачів стосовно даної квартири, зокрема про те, що позивачі зареєстровані у ній. В день укладення договорів купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 подала нотаріусу всі необхідні документи в т.ч. довідку про реєстрацію осіб за місцем проживання, надану паспортистом КП «Сокальжитлокомунсервіс» та нову будинкову книгу, в яких відомості про реєстрацію позивачів у квартирі були відсутні, як і запис про реєстрацію в квартирі будь-яких інших сіб. На дату продажу квартири ОСОБА_4 була зареєстрована в житловому будинку по АДРЕСА_2. Ще до купівлі-продажу квартири відповідачі оглядали її, в квартирі проживали квартиранти, позивачів чи їх речей ( в т.ч. дитячих) в квартирі не було.

Квартира продавалася по частинах, оскільки ОСОБА_4, згідно документів була власницею спочатку 1/2 частини квартири, а щодо іншої частини квартири ще не встигла прийняти спадщину після смерті брата ОСОБА_7, термін прийняття якої закінчувався 07.09.2006 р., а оскільки вона терміново потребувала коштів, відповідачі погодилися на продаж квартири по частинах. При цьому між покупцями і продавцем було укладено попередній договір до договору купівлі-продажу від 19.10.2006р.

Після реєстрації права власності на квартиру в ДКП ЛОР « Червоноградське МБТІ» відповідачам була видана нова будинкова книга з зазначенням обох власників,а після ремонту в квартиру вселилася відповідачка ОСОБА_3, оскільки квартиру практично придбавали для її проживання з метою покращення її житлових умов, оскільки вона є одинокою, особою похилого віку, а спірна квартира знаходиться на першому поверсі п'ятиповерхового будинку, має центральне опалення та необхідні вигоди.

ОСОБА_3 проживає в квартирі одна по даний час, оплату за комунальні послуги здійснює за одну особу, оскільки в організаціях , що надають послуги рахунок відкрито на одну особу, згідно із реєстрацією. Про позивачів з часу вселення в квартиру до вересня 2009 року ( дата їх звернення до суду) нічого не знала, в квартиру вони не з'являлися, прав на неї не заявляли, на момент її вселення квартира була пустою.

Про реєстрацію відповідачів у квартирі позивачі дізналися з даного позову про визнання за ними права на проживання у вказаній квартирі та визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири.

Зі слів сторонніх осіб на даний час відповідачам відомо, що позивачі ніколи не проживали у спірній квартирі, а лише були зареєстровані в ній формально, оскільки періодично приїжджали в Україну для заміни дозвільних документів на виїзд за кордон, що вони тривалий час фактично проживають за межами України в Республіці Польща, де працюють, а діти навчаються. Позивачі ніколи не несли витрат по оплаті квартири, оскільки в ній не проживали. Продавець квартири ОСОБА_4 - бабця та мати позивачів після продажу квартири переїхала проживати до них в Польщу в м. Вроцлав, де ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла.

Позивачі протягом двох років проживали разом з ОСОБА_4 за місцем свого проживання в Польщі, їм було відомо про продаж нею квартири, однак вони не заявляли жодних претензій до відповідачів чи ОСОБА_4 щодо незаконності угод про купівлю-продаж квартири не оспорювали їх в суді, за життя матері не заявляли прав на квартиру.

В зв'язку із цим відповідачі вважають, що права на користування квартирою позивачі не набули, оскільки не були членами сім'ї власника квартири, ніколи в квартирі не проживали, не були ні власниками квартири, ні квартиронаймачами. Відповідачі вважають, що набули права власності на квартиру на законних підставах, а відтак для визнання недійсними ( нікчемними) договорів купівлі-продажу квартири, укладених з їх участю підстав немає. Вони є добросовісними набувачами, умови договорів купівлі-продажу виконали в повному об'ємі, а тому просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду та оглянувши письмові матеріали справи і оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають до відхилення з наступних підстав.

З копії Договору купівлі продажу 1/2 частини квартири № 860 від 14.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 вбачається , що відповідачка ОСОБА_4 є співвласницею в 1/2 частині квартири АДРЕСА_1. З копії Договору купівлі продажу 1/2 частини квартири № 1361 від 19.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 є співвласницею іншої 1/2 частини вказаної квартири.

З копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11733232 від 15.09.2006р. вбачається , що право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину вказаної квартири зареєстроване в реєстрі за № 1443. З копії аналогічного Витягу № 12600553 від 22.11.2006 р. вбачається , що право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину вказаної квартири зареєстроване в реєстрі за № 1443.

З копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що його видано 22.11.2006 р. ДКП ЛОР « Червоноградське МБТІ» відповідачам.

З копії будинкової книги вбачається, що в квартирі з 07.12.2006 р. прописана відповідачка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6

З копій квитанцій на оплату за тепло, водо, газопостачання та електроенергію вбачається, що особові рахунки відкрито на позивачку ОСОБА_3

З довідки Відділу Освіти Сокальської РДА № 01-2/753 від 23.09.2009р. вбачається, що неповнолітні ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 у Сокальських навчальних закладах ( гімназії, № 2-№ 5 ) не навчались і не навчаються в даний час.

З довідки Сокальської ЦРЛ № 370 від 22.10.2009р. вбачається, що ОСОБА_9 проживав за адресою АДРЕСА_1 до 20.07.2000р., а ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_1 до 21.10.2004р.

З технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1, виданого ЛОР ДКП « Червоноградське МБТІ» 27.11.2006р. вбачається, що спірна квартира складається з однієї житлової кімнати житловою площею 16,0 кв.м., кухні - 5,9 кв.м., ванної кімнати - 2,5 кв.м., коридору - 4,4 кв.м., кладової - 0,3 кв.м. загальною площею 29,4кв.м.

Допитана як свідок паспортист КП « Сокальжитлокомунсервіс» ОСОБА_12 пояснила, що на момент продажу квартири у неї була відсутня поквартирна картка Ф.№№ 16,17, яка на приватизовані квартири не ведеться. Власниця квартири ОСОБА_4 надала їй чисту будинкову книгу на квартиру на звороті якої було зареєстроване ЛОР ДКП « Червоноградське МБТІ» право її власності на квартиру, а тому вона надала їй довідку для укладення договорів купівлі-продажу квартири в якій вказала, що в квартирі ніхто не зареєстрований. Їй відомо, що Фактично в квартирі ніхто не проживав і ОСОБА_4 здавала її квартирантам. Про проживання в квартирі позивачів їй не відомо, зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що останні постійно проживають в Республіці Польща, там працюють, а діти навчаються.

Допитана як свідок приватний нотаріус ОСОБА_5 пояснила, що вона посвідчувала Договори купівлі-продажу 1/2 частини квартири в м. Сокалі відповідно № 860 від 14.06.2006 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 та купівлі-продажу 1/2 частини цієї ж квартири № 1361 від 19.10.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Для укладення як першого так і другого договорів продавцем квартири їй було надано всі необхідні документи в т. ч. і довідка про склад сім'ї та реєстрацію осіб за місцем проживання. В даній довідці відомостей про реєстрацію чи проживання в квартирі неповнолітніх дітей не було, а відтак в неї не було необхідності витребовувати згоду органу опіки на укладення вказаних договорів. При укладенні договорів нею було перевірено реєстрацію права власності на продавця та відсутність заборон, а оскільки жодних перешкод для укладення договорів не була, вони були зареєстровані у встановленому законом порядку, підписані особисто сторонами в її присутності з дотриманням вимог Інструкції « Про порядок вчинення нотаріальних дій…». Крім того, пояснила, що квартира продавалася по частинах, оскільки ОСОБА_4, згідно документів була власницею спочатку ? частини квартири, а щодо іншої частини квартири ще не встигла прийняти спадщину після смерті брата ОСОБА_7, термін прийняття якої закінчувався 07.09.2006 р.

Між сторонами також було укладено попередній договір до договору купівлі-продажу від 14.06.2006. Щодо ціни продажу, то в договорі відображена інвентаризаційна вартість квартири, яку сторони наполягали вказати як ціну продажу квартири. Вона повідомляла сторони, що в договорі краще вказувати реальну ціну продажу квартири, оскільки на випадок спору щодо квартири покупці матимуть право вимагати лише суму вказану в договорі, однак сторони повідомили, що реальну ціну продажу вказано в попередньому договорі до договору купівлі-продажу, а відтак будь-яких непорозумінь виникнути не може.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку, квартиру) користуються ним(нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпорядитися цією власністю на свій розсуд…

За ст.158 ЖК України наймач користується жилим приміщенням в будинку( квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму житлового приміщення.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займаненим жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших

осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від12.04.1985р. « вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий установлений порядок при їх уселенні, зокрема чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювалися угодою між цими особами, наймачем та членами сім'ї, що проживають з ним певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача приміщення, або для відмови їй у цьому.

За ст. 3 Закону України» Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р, № 1382-ІУ місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця , на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місцем проживання - адміністративно-територіальна одиниця , на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 не є місцем постійного проживання проживання відповідачів, вони не користуються нею як житлом і не могли користуватися, позаяк площа даної квартири є значно меншою від необхідної площі для проживання шести чоловік ( на момент їх реєстрації в квартирі - 2,6 кв. м.), не надали доказів на підтвердження витрат по її утриманню, не є її власниками чи квартиронаймачами. Позивачами також не надано жодних доказів на підтвердження укладення між ними та власниками квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_6 договору найму житлового приміщення, доказів на підтвердження дотримання встановленого порядку їх вселення в спірну квартиру, як членів сім'ї власників квартири, тривалості часу їх проживання у квартирі, а відтак наявність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання за позивачами права користування спірною квартирою.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

За ст. 71 ЦК України:

1. Опікун не має права без дозволу органу опіки та

піклування:

1) відмовитися від майнових прав підопічного;

2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;

3) укладати договори, які підлягають нотаріальному

посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

4) укладати договори щодо іншого цінного майна;

2. Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти потрібна попередня згода органу опіки та піклування.

Відповідно до п.40 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004р. №20/5 у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири, а також іншого цінного майна за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від її майнових прав.

Позивачами не надано доказів на підтвердження належності їм на праві власності спірної квартири чи на підтвердження їх права на користування спірною квартирою, як і не надано доказів, що неповнолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_8 перебували під опікою чи піклуванням, а продавець квартири ОСОБА_4 була призначена у встановленому порядку їх опікуном чи піклувальником, відтак суд приходить до висновку про відсутність необхідності дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваних договорів та визнання їх недійсними з підстав, передбачених ч.2 ст. 215, ч.1 ст.224 ЦК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.64,65, 150,158 ЖК України,ст.ст. 215, 224 ЦК України, ст.ст.208,213,214,215,234,294 ЦПК України,суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи КП "Сокальжитлокомунсервіс" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи Органу опіки та піклування Сокальської РДА, приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання права на користування житловим приміщенням та визнання договору купівлі-подажу недійсними - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд.

Головуючий: С. О. Пахут