Справа № 2-38/11

РІШЕННЯ

іменем України

"25" жовтня 2011 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Іщенко І.М. при секретарі Клисак Н.Г.,за участю захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб ОКП Бюро технічної інвентаризації, приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору дарування удаваним, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку

В С Т А Н О В И В

У червні 2010 року до суду звернулась ОСОБА_2 із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з березня 2003 року по листопад 2005 року вона із ОСОБА_3 знаходилась у фактичних шлюбних відносинах і проживали однією сім’єю в АДРЕСА_2 в будинку який належав її матері ОСОБА_6 .

Офіційно вона і відповідач не працювали, займались переробкою м’яса та реалізацією його на базарі.

В 2004 році вона із відповідачем знайшли житловий будинок в АДРЕСА_1 і домовились при його купівлі оформити на її ім’я, так як більшу частину грошей на придбання будинку дала її мати.

В 2004 році відповідачі уклали між собою усну угоду щодо купівлі будинку , але правоустановчих документів відповідач їй не показував , а вона йому довіряючи не наполягала на цьому і тому переїхала жити із матір’ю в будинок відповідача в 2005 році.

2.11.2005 роки вони із відповідачем уклали шлюб, в шлюбі народилась донька ОСОБА_7, але у вересні 2009 року вона із відповідачем розлучилась і виїхали із матір’ю із житлового будинку в орендоване житло, де проживають до цього часу.

Дізналась про те, що будинок оформлений на ім’я відповідача відповідно до договору дарування тільки у 2009 році коли відповідач звернувся до суду про зняття її із з реєстрації в будинку.

Позивачка вважає, що договір дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений 8.09.2004 року є удаваним, так як вчинений для приховання договору купівлі-продажу між відповідачем і ОСОБА_4, гроші на які купив будинок відповідач були їх спільними із відповідачем.

Позивачка вважає, що будинок є об’єктом права спільної сумісної власності із ОСОБА_3 і тому вона має право на Ѕ його частку.

ОСОБА_2 просить суд визнати договір дарування від 8.09.2004 року удаваним і вважати його як договором купівлі-продажу, визнати житловий будинок об’єктом спільної власності подружжя і визнати за нею право власності на Ѕ частину на житловий будинок.

В судовому засіданні позивачка і її представник підтримали позов у повному обсязі. Позивач пояснила, що будинок був куплений чоловіком за 2400 доларів США в 2004 році у ОСОБА_4., в день оформлення купівлі відповідач поїхав до нотаріальної контори без неї, їй було невідомо з 2005 року на кого оформлений будинок, у відповідача про це не питала. Не проживає в будинку з липня 2009 року і не має особистого житла.

Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти позову, пояснивши, що будинок він придбав на особисті кошти так як скуповував свиней і продавав на базарі , з відповідачкою мав дружні стосунки в 2003 році, інколи приїздив до неї в с. Кравцівка по місцю проживання її матері, заперечував факт сумісного проживання із ОСОБА_2 з 2003 по 2004 рік, не оспорює із ОСОБА_4 договір дарування житлового будинку від 08.09.2004 року , придбав будинок за 2400 доларів США на особисті кошти і тому оформив будинок на своє ім’я.

Відповідач ОСОБА_4 позов визнала, але пояснила, що претензій до відповідача ОСОБА_3 вона не має, так як він сплатив їй гроші за будинок в розмірі 2400 доларів США по домовленості між ними, договір купівлі-продажу будинку був оформлений як договір дарування щоб менше було сплачувати податків у приватного Позов визнала, так як вважає, що позивачка була дружиною відповідача, у них є дитина і тому вона має право на частку майна. . При укладенні договору дарування позивачка присутня не була.

Треті особи – от ОКП Бюро технічної інвентаризації і приватного нотаріуса ОСОБА_5 надійшли заяви про слухання справи у їх відсутність.

( а.с. 56, 70).

Заслухав сторони і дослідивши матеріали справи, суд вважає відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і наступні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 8.09.2004 року ОСОБА_4 відповідно договору дарування передала у власність ОСОБА_3 житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 який був зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_5 ( а.с.7)

Право власності на зазначений будинок за ОСОБА_3 зареєстровано в БТІ м. Дніпродзержинська 08.09.2004 року , що підтверджується витягом

( а.с.10).

2 листопада 2005 року позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 уклали шлюб ( а.с.6), в них , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_7, але 4.09.2009 року шлюб між сторонами був розірваний ( а.с.8,9).

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження факт фактичних шлюбних відносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з березня 2003 року по 2004 рік.

Відповідач заперечував фактичні шлюбні відносини із позивачкою, посилаючись на те, що він займався скупівлею свиней і кільки разів зустрічався із позивачкою у домі її матері в Кравцівці Царичанського району, крім того до 17.05.2004 року перебував у зареєстрованому браку з ОСОБА_8, був зареєстрований та проживав з нею до розлучення в спочатку м. Підгородньому Дніпропетровського району, а потім у батька в с. Цибульківка Царичанського району , займався господарством і так як не було власного житла купив 8.09.2004 року будинок в АДРЕСА_1 на власні кошти ( а.с.22).

Відповідачка ОСОБА_4 підтвердила в суді, що за будинок який знаходиться в АДРЕСА_1 вона отримала у 2004 року особисто від ОСОБА_3 2400 доларів США і це підтвердив ці обставини ОСОБА_3 в суді і договір дарування був оформлений для зменшення сплати податків у приватного нотаріуса, угоду із ОСОБА_3 вона не оскаржувала так як претензій до нього не має і її права не порушені.

Посилання позивачки про те, що договір між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є удаваним, так як він приховує договір купівлі-продажу будинку судом до уваги не приймається, так як оспорювати вказаний договір можуть тільки особи які його уклали в разі порушення їх прав, але відповідачі в суді договір не оскаржували, а позивачка не є стороною по договору дарування.

Сама позивачка не заперечувала в суді, що не була присутня при укладення договору дарування у нотаріальної контори, хоча знала, що ОСОБА_3 8.09.2004 року їздив до приватного нотаріуса разом із ОСОБА_4 для оформлення угоди і суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_2 про те, що вона з 2005 року по 2009 року не знала на кого оформлений будинок.

Крім того, ОСОБА_2 відповідно до паспорту зареєстрована із 22 серпня 2005 року за адресою АДРЕСА_1 по цей час , а реєстрація органами міліції проводиться тільки за згодою власника, яким був на той момент ОСОБА_7 ( а.с.7).

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12 , і ОСОБА_13 в суді не підтвердили, що саме з березня 2003 року по 8.09.2004 рік ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вели постійне спільне господарство і мали спільний сімейний бюджет проживаючи в АДРЕСА_2.

До пояснень свідків ОСОБА_6 суд відноситься критично, так як вона є матір’ю позивачки і крім того, свідок не заперечував, що її донька не працювала і не мала особистих доходів, на утриманні мала дитину від першого шлюбу.

Факт сумісного проживання між сторонами не могли підтвердити в Рудківській сільській раді Царичанського району до якого входить с. Кравцівка ( а.с.38).

Відповідно до ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір дарування між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 був укладений до реєстрації шлюбу із позивачкою, до цього часу відповідачами не оскаржений, факт фактичних шлюбних відносин з березня 2003 року по 8 вересня 2004 рік в суді не підтвердився , позивачка в зазначений час не працювала, в шлюбі із ОСОБА_3 не перебувала, з моменту укладання шлюбу не оспорювала свою частку на спільну сумісну власність.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в суді не довела своє право на частку сумісної власності на житловий будинок розташований в с. Лобойківка, вул. Центральна, 68 Петриківського району і тому в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11,60,88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України , ст.204 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В

В позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб ОКП Бюро технічної інвентаризації, приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору дарування удаваним, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку –відмовити.

Рішення може бути оскаржено на протязі 10 днів в Апеляційний суд Дніпропетровської області.

Суддя:І. М. Іщенко