Справа №22а-344/2007 р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року липня місяця  17 дня                                  Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів                               - Золотнікова О.С.

- Милосердного М. М.

при секретарі - Кокшаровій К.П.

з участю: ----------------

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 16 березня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Миколаївського обласного військового комісаріату, головного Управління пенсійного фонду України у Миколаївській області про перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2007 року ОСОБА_1.3вернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату, головного Управління пенсійного фонду України у Миколаївській області про перерахунок пенсії.

Ухвалою Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 16 березня 2007 року позовна заява ОСОБА_1.3алишена без руху для усунення недоліків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставиться питання про скасування ухвали суду у зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1., перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. на ухвалу Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 16 березня 2007 року підлягає задоволенню, з таких підстав.

При винесенні ухвали 16 березня 2007 року суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1. не надав суду повного розміру суми стягнення, що унеможливлює визначення суми судового збору; не надав суду доказів на право перерахунку пенсії; не надав суду доказів відмови органів Пенсійного фонду України провести даний перерахунок. Також, позивач не надав суду відомостей про фактичне отримане пенсійне забезпечення за минулий час.

Судова колегія вважає ці висновки судді помилковими, оскільки у відповідності до ч.2 ст.  71  КАС України,  в адміністративних справах про противоправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

2

Таким чином, у даному випадку позивач не повинен був надавати суду докази на право перерахунку пенсії.

Крім того, судова колегія вважає, що  ст. 106 КАС України, на яку посилається суд першої інстанції в обґрунтування необхідності надання в позовній заяві повного розрахунку суми стягнення, не містить вимог про необхідність такого розрахунку.

Також, судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно вирішив питання відносно судового збору.

Відповідно до ч.2  ст. 87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється законом.

З п.3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України слідує, що порядок сплати і розміру судового збору регулюються Законом України „Про державне мито" та Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито".

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" Наказом Головної Державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року затверджена Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита.

У відповідності до пунктів 26, 29 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, якщо на момент подання позову неможливо встановити його точну ціну, попередній розмір мита визначає суддя - В такому випадку остаточна ціна позову визначається при вирішенні справи.

У випадку, коли позивач у заяві не вказує суму позову або встановити точно його ціну неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо встановлює розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову.

Якщо при винесенні судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову. При цьому різниця, що утворилася, підлягає стягненню з позивача або при повному задоволенні позову - з відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції повинен був попередньо встановити розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при постановлянні ухвали порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому відповідно до п.4 ч.1  ст. 202 КАС України ухвала Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 16 березня 2007 року підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про направлення справи до Ленінського районного суду м.  Миколаєва для продовження розгляду справи.

Керуючись  ст. ст. 195, 196; п.3 ч.1  ст. 199; п.4 ч.1  ст. 202; п.3 ч.1  ст. 205;  ст. 206; ч.5  ст. 254 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити, ухвалу Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 16 березня 2007 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою направити справу до Ленінського районного суду м.  Миколаєва для продовження розгляду справи.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.