Справа №22а-74/2007 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня місяця 12 дня Судова колегія Одеського апеляційного
адміністративного суду
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Золотнікова О.С.
- Милосерднова М. М.
при секретарі - Усенко С. М.
з участю: представника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва - Віляйкіної Альони Вікторівни; представника ОСОБА_1- ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову господарського суду Миколаївської області від 27 лютого 2007 року по справі за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2007 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (далі СПД) ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, вказуючи, що проведена 28 грудня 2006 року співробітниками ДПІ перевірка не відповідає вимогам чинного законодавства і, відповідно, рішення прийняте на підставі такої перевірки не може вважатись правомірним.
Посилаючись на наведене позивач просив суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 січня 2007 року №0000202303/0, прийняте заступником начальника ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.
ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проти позову заперечувала, вказуючи, що планова перевірка позивача була проведена відповідно до вимог діючого законодавства: на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Закону України "Про державну податкову службу України".
Постановою господарського суду Миколаївської області від 27 лютого 2007 року позов задоволений.
Скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000202303/0 від 19 січня 2007 року.
В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено с порушенням норм
2
матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судом встановлено, що 28 грудня 2006 року ДПА у Миколаївській області здійснена перевірка позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, в результаті якої було встановлено порушення позивачем п.п.1,2,13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме:
- не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (далі РРО) на суму 3 484 грн., не роз друкуванням та невидача розрахункового документу;
- невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО в розмірі 12 043, 72 грн.
За результатами проведеної співробітниками податкової служби перевірки був складений акт №14000826/23-50.
На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі прийняла рішення №000202303/0 від 19 січня 2007 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 79 138,60 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно пояснень представника відповідача та як вбачається з направлень №2950/29-518 та № 2951/29-518 від 26 грудня 2006 року ДПА у Миколаївській області здійснила відповідно п.2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" планову перевірку позивача щодо додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) наявність ліцензій, торгових патентів.
Будь-яких доказів в обґрунтування наявності підстав для проведення планової перевірки позивача відповідач не надавав.
Доводи відповідача щодо непоширення дії ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу судом першої інстанції були відхилені, оскільки ч.7 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду, отже ч. 7 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлений порядок реалізації повноважень органів державної податкової служби визначених в п. 2 ст. 11 даного Закону.
Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.
Позивач є платником єдиного податку та як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача здійснена 28 грудня 2006 року, тобто раніше строку, визначеного законодавством для подання річного податкового звіту позивачем, тому здійснене нарахування суми штрафних фінансових санкцій є незаконним.
3
Судова колегія з такими висновками суду погодитись не може і вважає їх помилковими, виходячи з наступного.
Частинами 1 та 4 ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що: - контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону; планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Виходячи з наведених правових норм, судова колегія робить висновок про наявність у податкових органів права на проведення перевірок, які можуть носити плановий або позаплановий характер, щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства, щодо патентування підприємницької діяльності, порядку проведення розрахунків за товари (послуги), здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового або безготівкового обігу, реалізації напоїв та тютюнових виробів.
Статтями 11-1, 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в України" передбачені підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок. Як слідує з назви статті 11-1: „Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)", а також з визначення поняття планової, позапланової перевірки, підстав їх проведення, що зазначені в тексті цієї статті, її положення регулюють підстави та порядок проведення перевірок щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
В той же час, згідно до ч.7 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в України" перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вважаються позаплановими.
Системний аналіз ст. 11-1 названого Закону дає можливість зробити висновок, що цією статтею законодавцем, при надані визначення як планових, так і позапланових перевірок, передбачені конкретні підстави для їх проведення.
Зокрема, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено Законом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
4
7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам Законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Таким чином, підстави проведення позапланових перевірок, які спрямовані на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), урегульовані саме ч.6 ст. 11-1 Закону "Про державну податкову службу в України".
При цьому, віднесення до позапланових перевірок, які здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не означає, необхідність застосування до цих перевірок підстав, викладених в ч.6 ст. 11-1 "Про державну податкову службу в України", оскільки ця стаття регламентує підстави проведення позапланових перевірок направлених на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) і не стосується перевірок, які проводяться відповідно до вимог Законом "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
У зв'язку із зазначеним, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції, про необхідність при проведені перевірок, які здійснюються податковими органами на виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" дотримуватись порядку та підстав, визначених в ст. ст. 11-1,11-2 Закону України "Про державну податкову службу в України".
Судова колегія також вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення співробітниками державної податкової служби, при здійснені перевірки, вимог ч.2 ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки вищенаведена норма Закону встановлює терміни проведення перевірок осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з п.п. 5-9 ст. 9 цього Закону. Так як позивач використовував зареєстрований у ДПІ РРО, переведений у фіскальний режим роботи (ч.4 ст. 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"), на нього не поширюється дія ч.2 ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що перевірка дотримання позивачем вимог законодавства щодо патентування підприємницької діяльності, здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового або безготівкового обігу органами державної податкової служби була здійснена правомірно та відповідно до положень чинного законодавства.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість адміністративного позову СПД ОСОБА_1та необхідності відмови його задоволені.
Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішені справи порушені норми матеріального права, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову у задоволені адміністративного
5
позову СПД ОСОБА_1до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Керуючись ст. ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.п.3,4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити, постанову господарського суду Миколаївської області від 27 лютого 2007 року скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою відмовити суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 у задоволені адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 січня 2007 року №0000202303/0.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.