24 жовтня 2006 року                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договору позики, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду  Київської області від 9 липня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2003 року  ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом  до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про стягнення боргу за договором позики.

 Зазначав, що 11 липня 1997 року передав у борг ОСОБА_2. таОСОБА_3. гроші у розмірі 10 000 доларів США ( еквівалент 53 315 грн.) для організації роботи орендованого відповідачами на ринку “Юність” оптово-роздрібного магазину.

ОСОБА_2. та  ОСОБА_3. зобов'язалися повернути борг до 11 грудня 1997 року, про що склали письмову розписку.

Посилаючись на те, що у зазначений строк ОСОБА_2. та  ОСОБА_3. борг не повернули, просив стягнути з них 53315 грн. боргу та 3% річних з простроченої суми у розмірі 9597 грн.

           Рішенням Обухівського районного суду від 9 липня 2004 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено у зв'язку пропуском строку позовної давності.

Рішенням  апеляційного суду Київської області від 9 липня 2004 року  рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, - про  часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1., стягнуто з ОСОБА_2. та  ОСОБА_3.   на його користь 50 350 грн. неповернутого боргу.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати постановлене у справі рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

          Рішення апеляційного суду Київської області від 9 липня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.