24 жовтня 2006 року                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського округу ОСОБА_4, про визнання недійсними довіреності та договору дарування ½ частини квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду м. Києва  від 13 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2003 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом  до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання недійсними довіреності та договору дарування ½ частини квартири.

Зазначала, що їй на праві власності належала ½ частини квартири № АДРЕСА_1 в м. Києві.

15 серпня 2000 року вона видала ОСОБА_2. посвідчену нотаріусом Київського міського нотаріального округу довіреність на управління та розпорядження майном. 

У 2003 році дізналася, що  у 2000 році, на підставі зазначеної довіреності, ОСОБА_2. подарувала належну їй ½ частини квартири  № АДРЕСА_1 в м. Києві своїй дочці ОСОБА_3.

Посилаючись на те, що довіреність була видана внаслідок помилки, оскільки вона вважала, що видає її для укладення дрібних побутових угод, просила визнати

зазначену довіреність від 15 серпня 2000 року №НОМЕР_1 на управління і розпорядження майном та договір дарування ½ частини квартири № АДРЕСА_1 в м. Києві  від 15 вересня 2000 року недійсними.

            Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені.

            Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2004 року рішення суду першої інстанції скасоване та постановлено нове, - про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постановлену у справі ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на  порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Ухвалу апеляційного суду м. Києва  від 13 червня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.