Справа № 4-865/08
ПОСТАНОВА
22 квітня 2008 року м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва Фінагєєв В.О., при секретарі Кабанець О.С., за участю прокурора Зубкова А.Ю. розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову від 21.12.2007 року начальника управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою та просив суд винести постанову, якою скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, винесену 21.12.2007 року начальником управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України.
Свою скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що перевірка його заяви про незаконні дії щодо нього зі сторони працівників міліції прокуратурою фактично не проводилася, а слідчий повторно виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи без проведення перевірки.
Представник прокуратури в судовому засіданні скаргу не визнав, просив суд відмовити в її задоволенні та суду пояснив, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи прийнята прокуратурою на підставі повної всебічної та об'єктивної перевірки обставин справи та в суворій відповідності до вимог КПК України, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Розглянувши скаргу, ознайомившись з наданими суду матеріалами на підставі яких прокурором винесено оскаржувану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, заслухавши пояснення захисників та прокурора приходжу до висновку про обґрунтованість скарги з наступних підстав.
Вивченням матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено, що 24.10.2006 року до Генеральної прокуратури України звернувся ОСОБА_1 з заявою про неправомірні дії співробітників правоохоронних органів, в якій зазначив, що після його затримання 04.08.2006 року по кримінальній справі за фактом вбивства ОСОБА_2, працівники РУ ГУ МВС Оболонського району м. Києва до 05.08.2006 року застосовували до нього незаконні методи психічної і фізичної дії, загрожуючи зґвалтувати його матір і дружину, а його самого вбити. При цьому, співробітники міліції його били, вимушуючи признатися у вбивстві полковника міліції ОСОБА_2 та відібрали в нього особисті речі, гроші та документи. Крім того, слідчим прокуратури Оболонського району м. Києва Бідою І.О., було сфальсифіковано протокол допиту його в якості підозрюваного. Постановою старшого прокурора Генеральної прокуратури України Безуглого В.Д. від 19.12.2006 року відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту застосування до нього недозволених методів слідства при розгляді кримінальної справи працівниками міліції, підробки слідчим протоколу допиту та привласнення його особистих речей. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 9 липня 2007 року залишена без задоволення скарга ОСОБА_1 на постанову від 19.12.2006 року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.09.2007 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.12.2006 року скасовано та матеріали повернуто прокурору для проведення додаткової перевірки.
21.12.2007 року прокурором за результатами перевірки знову винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_1
Однак з вказаним висновком про відмову в порушенні кримінальної справи суд погодитись не може, оскільки таке рішення прийнято всупереч вимогам ст. 99 КПК України на підставі поверхово, однобічно та неповно зібраних матеріалів.
Так, скасовуючи постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.12.2006 року Апеляційний суд м. Києва в своїй ухвалі зазначив, що відмовляючи в порушенні кримінальної справи, прокурор послався на пояснення працівників Департаменту карного розшуку МВС України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які заперечували застосування до заявника фізичного та психічного тиску, а також на пояснення слідчих прокуратури про те, що скаржник на допитах заяв про застосування до нього недозволених методів слідства не робив. Як вбачається з наданих матеріалів, перевірка заяви ОСОБА_1 була зведена тільки до опиту працівників правоохоронних органів, на яких саме він скаржився, при цьому не були опитані громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, інші особи, не досліджувався акт судово-медичного обстеження ОСОБА_1, в якому зафіксовані спричинені йому тілесні ушкодження, не був опитаний сам заявник та не встановлені інші працівники правоохоронних органів, які контактували зі скаржником.
Однак прокурором, який повторно 21.12.2007 року виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи повністю проігноровано вказівки, що містяться в Ухвалі Апеляційного суду м. Києва.
Так, фактично з моменту скасування 07 вересня 2007 року Апеляційним судом м. Києва постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.12.2006 року ніякої перевірки по заяві ОСОБА_1 не проводилося, що повністю підтверджується наданими прокуратурою матеріалами перевірки. А саме замість того, щоб виконати вимоги Ухвали Апеляційного суду м. Києва та опитати громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 по обставинах викладених в скарзі ОСОБА_1, прокурором до матеріалів перевірки долучені копії протоколів їх допиту по кримінальній справі за 2006 рік, два з яких - протокол допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 взагалі складені ще до подачі скарги ОСОБА_1, тобто в межах проведення перевірки скарги вказані громадяни з приводу обставин викладених в скарзі не опитувались взагалі. Пояснення гр. ОСОБА_9 в матеріалах перевірки також відсутнє.
Прокурором, при винесені оскаржуваної постанови, згідно з вказівками Апеляційного суду м. Києва не дано жодної правової оцінки акту судово-медичного обстеження ОСОБА_1 в якому зафіксовані спричинені йому тілесні ушкодження, не з'ясовано звідки та при яких обставинах в нього виникли зазначені ушкодження. Також проігнорована Ухвала Апеляційного суду м. Києва в частині встановлення інших працівників правоохоронних органів, які контактували зі скаржником, а саме навіть не допитаний ст. О/У ОСОБА_10, який відбирав явку з повиною в ОСОБА_1, якого і встановлювати не потрібно. Він зазначений в самій явці з повиною (а.с. 11-14 матеріалів, які надані прокуратурою).
Крім того начальником управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України повторно, всупереч вказівкам Апеляційного суду м. Києва не опитаний сам скаржник ОСОБА_1 Посилання оскаржуваній постанові на відмову ОСОБА_1 від показів суд не може прийняти до уваги, оскільки по самій скарзі ОСОБА_1 дійсно не допитувався. Так, до матеріалів перевірки долучені шість копій протоколів допиту ОСОБА_1, але всі вони не стосуються поданої ним скарги. Жодного пояснення чи протоколу допиту ОСОБА_1 в яких би він відмовився давати пояснення стосовно поданої ним скарги матеріали справи не містять, на що і звертає увагу скаржник в своїй скарзі, вказуючи, що з приводу своєї скарги він ніколи не відмовлявся давати покази.
У відповідності до вимог ст. 99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.
Однак, приймаючи оскаржувану постанову, прокурор передчасно прийшов до висновку про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки перевірка була проведена з порушеннями вимог ст. 22 КПК України, неповно та однобічно, не досліджено та не взято до уваги докази, які могли суттєво вплинути на прийняте рішення, а тому на підставі такої перевірки вважати, що відсутні підстави до порушення кримінальної справи неможна.
Вказані вимоги закону прокурором не виконані, а тому постанова про відмову в порушенні кримінальної справи є незаконною та підлягає скасуванню згідно з вимогами ст. 236-2 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 94, 95, 97, 98, 99 236-1, 236-2 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, винесену 21.12.2007 року по скарзі ОСОБА_1 від 24.10.2006 року начальником управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України та матеріали повернути до Генеральної прокуратури України для проведення додаткової перевірки.
Копію постанови направити прокурору, скаржнику та особі, яка винесла постанову.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва.
Суддя: