Справа № 2-а-9897/11

ПОСТАНОВА

іменем України

26 вересня 2011 року м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого – судді Гамули Б.С. розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Камені- Каширському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та виплатити державну та додаткову пенсію, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

в с т а н о в и в :

5 вересня 2011 року позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області (далі – Управління) в якому зазначає, що вона є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи та постраждалою категорії 1 від такої катастрофи. Відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону), їй повинна виплачуватись державна пенсія в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідач в таких розмірах пенсій їй не виплачував і не виплачує, зробити їх перерахунок в сторону збільшення та виплату відмовляється.

Просить суд визнати за нею право на отримання державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону, зобов’язати відповідача перерахувати, виплатити та надалі виплачувати названу пенсію виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 5 березня 2011 року до настання обставин з якими Закон пов’язує припинення таких виплат, а також негайно стягнути з Управління на її користь недораховану і невиплачену вказану пенсію, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону за період з 5 березня 2011 року до настання обставин з якими Закон пов’язує припинення таких виплат.

Відповідач, отримавши 13 вересня 2011 року копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими матеріалами, у встановлений ч. 3 ст.183-2 КАС України строк заперечення проти позову чи заяви про його визнання не подав.

Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1 та з 24 січня 2008 року довічно – встановлена 11-га група інвалідності причиною якої визнано захворювання, пов’язане з наслідками такої катастрофи.

Дані обставини стверджуються паспортом, довідкою до акту огляду МСЕК, посвідченням особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до ст. 6 Закону України „Про пенсійне забезпечення” особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку.

Встановлено, що позивач є пенсіонером, знаходиться на обліку в Управлінні та згідно листа відповідача з 15 січня 2011 року переведена на пенсію за віком з доплатою додаткової пенсії по ІІ групі інвалідності захворювання, пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи. Зважаючи на отримання позивачем з 15 січня 2011 року пенсії по віку, суд вважає, що в задоволенні її позову до Управління в частині зобов’язання відповідача здійснити нарахування і виплату пенсії відповідно до вимог ст. 54 Закону слід відмовити.

Статтею 49 Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам ІІ групи - в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір додаткової пенсій зазнав змін, що відбулись відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року. Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення.

Відповідач згідно його довідки та листа виплачує позивачу додаткову пенсії в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», що є значно меншими.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачу розміру пенсії застосуванню підлягає ст. 50 Закону, а не згадана постанова, оскільки остання істотно звужує обсяг раніше встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Беручи до уваги Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI від 14 червня 2011 року, що набув чинності 19 червня цього року, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статі 50 Закону застосовуються у порядку та розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, а також норми Постанови КМ України №745 від 6 липня 2011 року, якою визначений розмір виплати вказаної статі Закону, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення по 22 липня 2011 року включно.

Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок і виплату позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до вимог ст. 50 Закону за період з 5 березня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, із застосуванням ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та виплачених сум.

Дії відповідача щодо невиплати позивачу додаткової пенсій в такому розмірі є неправомірними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі Волинської області.

Позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права на отримання державної та додаткової пенсій у розмірах відповідно восьми мінімальних пенсій за віком та 75 відсотків такої мінімальної пенсії задоволенню не підлягають, оскільки таке його право визначене ст.ст.50, 54 Закону.

Суд відмовляє в частині позовних вимог про звернення постанови до негайного виконання, оскільки підстав для цього не знаходить.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито ” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI від 14 червня 2011 року, Постановою КМ України №745 від 06 липня 2011 року, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 (сімдесяти п’яти) відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 5 березня 2011 року по 22 липня 2011 року включно.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 (сімдесяти п’яти) відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 5 березня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з врахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Головуючий : Б. С. Гамула