Справа № 2-477/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2011 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Пахут С. О. ,

при секретарі Шевчук О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Зарічна», Відділення виконавчої директорії Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Червонограді про перерахунок та стягнення шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить стягнути з ДП «Львіввугілля» на його користь недоплачений втрачений заробіток з 01.08.1996р. по 31.03.2001р. в сумі 5163,33грн. та зобов’язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань здійснити перерахунок і продовжити виплату втраченого заробітку з 01.0.2010р. в сумі 1106грн. щомісячно.

Свої вимоги мотивує тим, що працював на шахті № 7 “Великомостівська”, правонаступником якої було ДВАТ “Шахта “Зарічна”, а на даний час – ДП «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Зарічна» на підземних роботах. Під час роботи на шахті отримав трудове каліцтво, що мало місце 17.07.1979р. Згідно акту № 49 про нещасний випадок встановлено вину підприємства у заподіянні йому ушкодження здоров'я.

Відповідно до висновку МСЕК від 25.04.1989 р. № 226/3 йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності по наслідках даного трудового каліцтва.

Подальшими переглядами у МСЕК втрата професійної працездатності продовжувались. Висновком МСЕК від 20.11.1990р. № 242/1 йому було встановлено 3-тю групу інвалідності та визначено 60% втрати професійної працездатності, яка з 29.03.1995р. встановлена безтерміново.

Шахта, починаючи з квітня 1989р., проводила виплату відшкодування шкоди.

Правильність нарахування та перерахунків відшкодування втраченого заробітку до 31.07.1996р. він не оспорює. Станом на 31.07.1996р. отримував 59,14грн. втраченого заробітку. Вважає, що відповідач при перерахунку розміру відшкодування з 01.08.1996р. припустився порушення норм діючого на той час законодавства при проведенні перерахунків розміру відшкодування шкоди, що призвело до заниження йому виплат по відшкодуванню шкоди. Згідно проведених розрахунків, просив стягнути з ДП «Львіввугілля» з 01.08.1996р. по 31.03.2001 р. 5163,33грн., а з Відділення виконавчої директорії Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Червонограді з 01.11.2010р. (моменту звернення до суду) по 1106 грн. щомісячно безтерміново.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги уточнили. Позивач відмовився від вимоги про стягнення з ДП «Львіввугілля» вищеназваних сум відшкодування шкоди. При цьому позивач підтримав позицію та обґрунтування про вину вказаного підприємства у неправильному обчисленні йому втраченого заробітку, починаючи з 01.08.1996р., що потягло за собою в подальшому заниження виплати сум відшкодування шкоди, а вимога про покладення обов’язку на Відділення виконавчої директції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м.Червонограді здійснити перерахунок і почати виплату втраченого заробітку в сумі 1106грн. залишається незмінною, при цьому уточнив час (відлік) проведення такого перерахунку, а саме – з дня винесення рішення по даній справі (якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог).

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав заяву з проханням слухати справу у їх відсутності, просять змінений позов задовольнити.

Представник відповідача ДП «Львіввугілля» в судовому засіданні позову не визнала, та пояснила, що шахтою за оспорюваний період перерахунки розміру відшкодування шкоди позивачу проведено відповідно до норм діючого на той час законодавства. Оскільки позов є необгрунтованим і не базується на законодавстві про відшкодування шкоди, тому просить в позові відмовити, як безпідставному.

Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від несчасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Червонограді в судовому засіданні позову не визнала та пояснила, що особова справа відділенням прийнята від ДП «Львіввугілля» з 01.04.2011р. без заперечень сторін, виплата проводилась відповідно до норм чинного законодавства, тому в позові просила відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд змінений позов задовольняє з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на шахті №7 “Великомостівська”, правонаступником якої було ДВАТ “Шахта “Зарічна”, а на даний час – ДП «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Зарічна» на підземних роботах.

Під час роботи на шахті отримав трудове каліцтво, що мало місце 17.07.1979р. Згідно акту № 49 про нещасний випадок встановлено вину підприємства у заподіянні йому ушкодження здоров'я.

Відповідно до висновку МСЕК від 25.04.1989 р. № 226/3 йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності по наслідках даного трудового каліцтва. Подальшими переглядами у МСЕК втрата професійної працездатності продовжувались. Висновком МСЕК від 20.11.1990р. № 242/1 йому було встановлено 3-тю групу інвалідності та визначено 60% втрати професійної працездатності, яка з 29.03.1995р. встановлена безтерміново.

Шахта, починаючи з квітня 1989р., проводила виплату відшкодування шкоди. Правильність нарахування та перерахунків відшкодування втраченого заробітку до 31.07.1996 р. він не оспорює. Станом на 31.07.1996 р. отримував 59,14 грн. втраченого заробітку.

Проте, суд вважає, що відповідач ДП «Львівугілля» при перерахунку розміру відшкодування з 01.08.1996р. припустився порушення норм діючого на той час законодавства при проведенні перерахунків розміру відшкодування шкоди, що призвело до заниження позивачу виплат по відшкодуванню шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до п.28 “Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків”, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 (з змінами до них, затв. постановою КМ України від 18. 07. 1994 р. № 492 та діючих на момент ушкодження здоров'я, надалі - Правила), перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств, у порядку визначеному колективним договором.

Відповідно до змін і доповнень до «Угоди по трудових і соціальних гарантіях працівників вугільної промисловості…» від 03.03.1996р., Міністерством вугільної промисловості за погодженням з галузевими профспілками встановлено порядок і способи перерахунків розміру відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, починаючи з 01.08.1996р. При цьому, даним нормативним актом встановлено, що у всіх випадках коефіцієнт збільшення розміру відшкодування шкоди не може бути меншим коефіцієнта підвищення заробітної плати відповідного працівника.

Суд бере до уваги також роз’яснення Мінпраці України (право надання роз'яснень про порядок перерахунку розміру відшкодування шкоди надано Мінпраці України постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1991 р. № 391) від 17.10.1997р. №02/2-4171, згідно якого вбачається, що «…у разі самостійного збільшення тарифних ставок (окладів) підприємствами, установами і організаціями (незалежно від форм власності) порядок перерахування раніше визначеного розміру відшкодування шкоди визначається колективним договором, угодою, наказом власника підприємства, установи і організації, погодженим з профспілковим або іншим уповноваженим трудовим колективом на представництво органом, але у всіх випадках коефіцієнт збільшення розміру відшкодування шкоди не може бути меншим коефіцієнта підвищення заробітної плати відповідного працівника.»

Починаючи з 01.08.1996р., при визначенні розміру втраченого заробітку, який мав би виплачуватися з вказаної дати, відповідачу необхідно було взяти як визначальний середній заробіток по професії машиніста 3 розряду за квітень – травень 1992р. В подальшому середній заробіток по професії машиніста 3 розряду за квітень – травень 1992р. необхідно було відкоригувати на ріст тарифної ставки по даній професії та визначити втрачений заробіток з врахуванням ступеню втрати професійної працездатності.

Виходячи з вищенаведеного, втрачений заробіток, який шахта мала б виплачувати позивачу з 01.08.1996р., має становити 218,73грн. із наступного розрахунку:

згідно довідки ВП «Шахта «Зарічна» від 22.02.2010р. № 1-9/227 середній заробіток машиніста електровозу 3 розряду за січень – квітень 1992р. становить 8716 крб., а коефіцієнт росту тарифної ставки машиніста електровозу 3 розряду з 01.04.1992р. по 01.08.1996р. становить 4182,72. Відповідно розмір втраченого заробітку з 01.08.1996р. мав би становити: (8716 крб. х 4182,72) / 100000 крб. х 60% = 218,73 грн.

Проте, як вбачається із довідки ВП «Шахта «Зарічна» від 22.02.2010р. № 1-9/223, розмір втраченого заробітку, який шахта виплачувала позивачу з вказаної дати, склав 140,75грн., що є заниженим і підлягає доплаті

На думку суду та у відповідності до вищеназваних роз'яснень Мінпраці України, перерахування розміру відшкодування шкоди слід було проводити виходячи із середнього заробітку по професії машиніста 3 розряду за квітень – травень 1992р., відкоригованого на коефіцієнт збільшення тарифної ставки по даній професій на момент перерахунку.

З 01.04.2001 р. вступив в дію Закон України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності”, згідно якого з вказаної дати виплату відшкодування шкоди потерпілим на виробництві здійснюють органи Фонду ССНВ і ПЗ, в даному випадку – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м. Червонограді. Тому Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м. Червонограді підлягає залученню до участі у справі саме як відповідач, оскільки рішення по справі може покласти на останнього обов'язок по перерахунку розміру відшкодування шкоди.

Враховуючи той факт, що основна вина по виплаті ОСОБА_1 заниженого розміру втраченого заробітку покладається на ДП «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Зарічна», Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м. Червонограді з 01.04.2001р. почав виплату втраченого заробітку по документах, представлених шахтою, на нього слід покласти обов’язок здійснити перерахунок і виплату втраченого заробітку. При цьому враховуючи вимогу позивача проводити стягнення з моменту винесення відповідного рішення судом (що не суперечить закону) суд також визначає розмір втраченого заробітку на момент передачі особової справи позивача до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м. Червонограді:

- величина втраченого заробітку, що мала виплачуватися позивачу шахтою з 01.07.1998р. по 28.02.2000р.:

- коефіцієнт росту тарифної ставки машиніста електровозу 3 розряду ДШТ з 01.07.1998р.: 1,34грн./год. / 1,17 грн./год. = 1,145, відповідно 218,75грн. х 1,145 = 250,51 грн.;

- величина втраченого заробітку, що мала виплачуватися позивачу шахтою з 01.03.2000р. по 31.03.2001р.:

- коефіцієнт росту тарифної ставки машиніста електровозу 3 розряду ДШТ з 01.03.2000р.: 1,73грн./год. / 1,34 грн./год. = 1,29, відповідно 250,51грн. х 1,29 = 323,41грн. з 01.03.2000р. (не обмежується с/заробітком по професії за березень 2000р. згідно п. 9 Правил відшкодування.

Сума втраченого заробітку, що має сплачуватися ВВД ФССНВ та ПЗ у м. Червонограді: 323,41грн. х 1,193 х 1,181 х 1,152 х 1,238 х 1,203 х 1,183 х 1,125 х 1,063 = 1106 грн., де 1,193; 1,181; 1,152;1,238;1,203; 1,18; 1;125;1,063 – коефіцієнти перерахунку, встановлені Управлінням ФССНВ та ПЗ України з 01. 03. 02 р., 01. 03. 03 р., 01. 03. 04 р., 01.03.05 р., 01.03.06р.,01.03.07р., 01.03.08р., 01.03.09р., 01.03.10р.

Статтею 83 ЦК України 1963р. передбачені випадки вимог на які позовна давність не поширюється. До таких винятків відносяться інтереси потерпілих, що ґрунтуються на зобов'язаннях відшкодування шкоди робітникам і службовцям у зв'язку з ушкодженням здоров"я, однак, відповідно до ст.40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виплати проводяться не більш як за три роки з часу звернення за такими.

Оскільки стягненню підлягають недонараховані та невиплачені суми не більш як за три роки, а позивач ставить вимогу про стягнення недорахованих сум з моменту винесення рішення суду, то різницю слід рахувати з 18.10.2011 року з врахуванням того, що перерахунок розміру страхових виплат потерпілим на виробництві проводиться відповідачем, щорічно з 01 березня, яка станом на 18.10.2011 року становитиме 1106 грн.

Зазначену суму слід стягнути з Відділення виконавчої директорії Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Червонограді та зобов’язати в подальшому виплачувати позивачу суму відшкодування у відповідності до діючого законодавства

Керуючись ст.ст. 268, 1166 ЦК України, п.п. 9, 28 “Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. №472, ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», постановою КМ України «Про підвищення соціальних гарантій для населення» від 26.05.1992р. №276, «Угоди по тарифах та соціальних гарантіях» від 03.03.1996р., ст.10, 60,212, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Стягувати з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червонограді на користь ОСОБА_1 з 18.10.2011р. щомісячно безтерміново відшкодування в сумі 1106 грн. у відповідності до діючого законодавства

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд

Головуючий:                                                             С. О. Пахут