ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2006 р. Справа № 15/1739
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О.
Ляхевич А.А.
при секретарі Воробйовій Т.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Фарафонов С.Л. - доручення №9 від 01.04.2004 р., Бондарчук А.М. - доручення №10 від 01.04.2004 р.,
від відповідача: Соловйова Н.О. - довіреність від 14.04.2006 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш", м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "25" травня 2006 р. у справі № 15/1739 (суддя Брагіна Я.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш", м.Житомир
до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Житомирське центральне відділення Промінвестбанку", м.Житомир
про стягнення 40365грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.05.2006р. у справі №5/1739 в позові ВАТ "Верстатуніверсалмаш" до АК промислово-інвестиційного банку в особі філії "Житомирське центральне відділення Промінвестбанку" про стягнення 40635грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Верстатуніверсалмаш" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення господарського суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову, посилаючись при цьому на неправильне застосування судом норм матеріального права, а також невідповідність викладених в рішенні висновків дійсним обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:
- не відповідає дійсності висновок суду про те, що сторонами не погоджено всіх істотних умов договору; а щодо погодження калькуляції вартості послуг, то п.1.5 укладеного сторонами договору такого погодження не вимагає. Доказами відсутності розрахунків та наявності заборгованості є рахунки-фактури; крім того, суд кваліфікує угоду від 18.11.1998р. як договір про наміри, однак з цим погодитись не можна, оскільки угода існує, і послуги з охорони фактично надаються;
- в своєму рішенні суд посилається на положення статей 901,903 ЦК України, який вступив в дію з 01.01.2004р., тоді як договір було підписано 18.11.1998р., отже, правовідносини мають регулюватися ст.4 ЦК УРСР;
- звертає увагу, що угода не передбачає письмових документів, що фіксують та підтверджують господарські операції. Застосування судом приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з правовідносинами, які виникли за угодою від 18.11.1998р.;
- щодо наявності збитків, нанесених відповідачем позивачу, то вони не повинні викликати в суду сумніви з огляду на ігнорування відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань.
В судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його повноважний представник в судовому засіданні проти вимог скарги заперечили, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
18.11.1998р. між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та АК Промислово-інвестиційним банком в особі Житомирського головного відділення було підписано угоду про охорону незавершеного будівництва Корольовського відділення Промінвестбанку України за адресою: м.Житомир, вул.Корольова, 132, згідно умов якої позивач зобов'язався охороняти передане йому відповідачем майно - незавершене будівництво двоповерхового будинку, що розташований в м. Житомирі, по вул. Корольова,132 (а.с. 8 том 1). Пунктом 1.5 договору сторони встановили, що плата за охорону буде проводитися по калькуляції позивача в рахунок взаємних розрахунків.
Згідно приписів ст.153 ЦК УРСР, який діяв в період підписання договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Проте, як вбачається із договору від 18.11.1998р. та вірно встановлено господарським судом Житомирської області, між сторонами не було погоджено всіх істотних умов, зокрема: не встановлений розмір плати за послуги по охороні майна, строки та порядок її сплати, строк дії договору. Крім того, в матеріалах справи відсутня погоджена калькуляція щодо вартості наданих послуг, а також докази того, що між сторонами проводились будь-які взаєморозрахунки. Не надані такі докази і апеляційному господарському суду.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що сторони своїми діями погодили істотні умови договору.
Таким чином, договір від 18.11.1998р. не може вважатися укладеним.
В обгрунтування надання послуг відповідачу позивач посилається на рахунки-фактури, табелі чергувань, постові відомості, схему постів і маршрути безпечного руху та витяг із схеми розташування об'єктів, що охоронялись.
Однак, вказані докази не розцінюються апеляційним господарським судом як такі, що належним чином підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг з охорони.
Так, позивачем не надо ні суду першої, ні апеляційної інстанцій акту приймання-передачі (здачі) майна під охорону та актів виконаних робіт з надання послуг по охороні незавершеного будівництвом приміщення, які б підтверджували факт наданих послуг, платіжних доручень або банківських виписок про оплату послуг, актів чи протоколів проведення взаємозаліків, які б підтверджували існування між сторонами відповідних правовідносин.
Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджують її здійснення.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення .
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо , безпосередньо після її завершення.
З огляду на викладене, місцевий господарський суду дійшов вірного висновку, що первинні документи, які би підтверджували факт вчинення господарської операції, а саме - охорону позивачем переданого майна, позивачем не надані. Наявні в матеріалах справи рахунки-фактури складені в односторонньому порядку та не можуть бути належним доказом по справі в частині підтвердження факту виконаних робіт по охороні об'єкту.
Що стосується інших доказів, судом вірно встановлено, що табелі чергувань, постові відомості, схема постів і маршрути безпечного руху та витяг із схеми розташування об'єктів, що охоронялись, не можуть підтвердити факт надання послуг саме відповідачу по справі, оскільки з наданих документів вбачається, що ВАТ "Верстатуніверсалмаш" здійснював охорону також і своїх об'єктів (а.с.135-143, том 1).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.33 ГПК України).
Позивач не довів суду факту надання послуг відповідачу з охорони об'єкта та погодження сторонами розміру плати за такі послуги.
Отже, господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості.
Також необхідно звернути увагу, що згідно ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як, зокрема, надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.З матеріалів справи вбачається, що у позивача така ліцензія відсутня.
В доповненні до позовної заяви (а.с. 129-130 том 1) позивач просить на підставі ст. 611 ЦК України додатково стягнути з відповідача збитки: індекс інфляції на заробітну плату в сумі 5627,16грн., які позивач повинен виплатити працівникам в зв'язку із несвоєчасною її виплатою, та матеріальні витрати, понесені в зв'язку із сплатою відсотків за отриманий кредит, всього на суму7140грн.
Згідно ст.ст.610,611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Порушення зобов'язання є підставою виникнення цивільного охоронного правовідношення, в межах якого реалізується цивільно-правова відповідальність. Цивільне правопорушення має певний склад, елементами якого є: протиправна поведінка, наявність шкоди (збитків), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (збитками), які були завдані, вина правопорушника.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, тільки за наявності усіх перелічених вище підстав відповідач повинен відшкодувати збитки позивачеві.
Проте, позивачем не надано доказів, які б підтверджували вину відповідача в причиненні шкоди позивачу.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства, в зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 25.05.2006 р. у справі №15/1739 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш", м .Житомир - без задоволення.
2. Справу №15/1739 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Зарудяна Л.О.
судді:
Вечірко І.О.
Ляхевич А.А.
віддрук
1 до справи
2,3 сторонам
4 в наряд