Справа № 2-761/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 січня 2011 року                                                                            місто Сімферополь

    Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

                                            головуючої судді     - Тимошенко К.Г.,

                                            при секретарі           - Крижанівській К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :  

              ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДАТ «Чорноморнафтогаз»про поновлення на роботі на посаді ведучого юрисконсульта з 23.11.2010 р., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 10.920 грн.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що з 11.03.1998 р. вона працювала в ДАТ «Чорноморнафтогаз»на посаді начальника юридичного відділу, а також очолювала юридичну службу.

06.08.2010 р. по ДАТ «Чорноморнафтогаз»був виданий наказ за №480 про скорочення штатів робітників виконавчої дирекції, хоча фактичного скорочення штатів на підприємстві не було.

Так, вже 24.06.2010 р. задовго до наказу про скорочення штатів, в ДАТ «Чорноморнафтогаз»було створено управління правового та корпоративного забезпечення з функціями, задачами та посадами, які  співпадають с функціями, задачами та посадами юридичного управління.

13.08.2010 р. ОСОБА_1 була попереджена про майбутнє звільнення, у якому зазначалося, що її посада буде скорочена з 09.11.2010 р.

22.11.2010 р. позивачка, як вона вважає, була незаконно звільнена з посади ведучого юрисконсульта юридичного управління у зв’язку з скороченням штату без урахування переважного права залишення на роботі.

У ході судового засідання позивачка –ОСОБА_1 свої вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила суду, що до дня звільнення проводила найскладніші справи на підприємстві, є заслуженим юристом АРК.

Представники відповідача ДАТ «Чорноморнафтогаз»за дорученнями від 06.01.2011 р. за №11/56 ОСОБА_2 та від 04.01.2011 р. за №11/4 ОСОБА_3 –позов не визнали, пояснили суду, що ОСОБА_1 була звільнена на законних підставах  22.11.2010 року по п.1 ч.1. ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штатів на підприємстві.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку, що вимоги позивачки ОСОБА_1 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначено цією угодою, с підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи організації, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, скорочення численності або штату працівників.  

Судом встановлено, що 11.03.1998 р. наказом за №38-К, ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Державне виробниче підприємство здобичі та транспортування нафти та газу «Чорноморнафтогаз»на посаду начальника юридичного відділу.

Дедалі, у 2001 та 2002 роках ОСОБА_1 переводилася на інші посади юридичного відділу.

31.12.2003 року наказом за №283-к позивачка була звільнена з підприємства за ст. 38 КЗпП, у зв’язку з виходом на пенсію.  

08.01.2004 р. ОСОБА_1 була знов прийнята у ДАТ «Чорноморнафтогаз»на посаду ведучого юрисконсульта юридичного департаменту по строковому трудовому договору, далі була переведена у 2006 р. на цю ж посаду юридичного управління.

22.11.2010 р. наказом за №425-к позивачка була звільнена з ДАТ «Чорноморнафтогаз»за скороченням штатів по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Порядок вивільнення працівників досить детально урегульований ст. 49-2 КЗпП України.

Ст.49-2 ч.1 КЗпП України передбачає, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місці.

Як вбачається, на виконання вищезазначеної норми закону, ОСОБА_1 була попереджена відповідачем про передуюче вивільнення 13.08.2010 року, про що свідчить її підпис (а.с.5), сама ОСОБА_1 під час судового засідання  проти цього факту не заперечувала.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку з змінами організації виробництва та праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як вбачається з попередження про передуюче вивільнення від 11.08.2010 р., ОСОБА_1 відповідачем пропонувалися вакантні посади у ДАТ «Чорноморнафтогаз», згідно додатку, від яких позивачка відмовилася, про що також свідчать її підписи у списках вакантних посад, сама ОСОБА_1 під час судового засідання проти цих обставин також не заперечувала.

Ст. 43 КЗпП України, передбачено, що розірвання трудового договору передбаченого п.1 (крім ліквідації) ст. 40  КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У спорі, який розглядає суд, попередня згода виборного органу первинної профспілкової організації не потрібно, оскільки ОСОБА_1 не є членом профспілки ДАТ «Чорноморнафтогаз»з 01.08.2010 р., у зв’язку з зняттям її з профспілкового обліку за заявою самої ОСОБА_1

Суд не бере до уваги довід ОСОБА_1, про те що вона має переважне право, у зв’язку з її колишніми заслугами перед ДАТ «Чорноморнафтогаз», оскільки вони є голослівними та документально не підтверджуються.

Позивачка свої вимоги також мотивує тим, що начебто не було економічних підстав у ДАТ «Чорноморнафтогаз»проводити скорочення штатів та ліквідувати цілій відділ.

Однак, це й довід позивачки є неспроможним, оскільки  саме до функцій керівництва ДАТ «Чорноморнафтогаз»відноситься питання щодо поліпшення економічного становища на підприємстві, у тому числі  й шляхом  скорочення штатів робітників та ліквідації відділів.

Згідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд  розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов’язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»про поновлення на роботі з 23.11.2010 р. та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 10.920 грн., необхідно відмовити у повному обсязі, оскільки у ході судового засідання, вони не знайшли свого підтвердження ні в якої частині.

На підставі ст.ст. 21, 40 ч.1 п.1, 49-2,  247 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11,60, 27, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

                Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»про поновлення на роботі з 23.11.2010 р. та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 10.920 грн. –залишити без задоволення.  

                Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК у десятиденний строк.

                    Суддя: