Справа № 2-34/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 року                                                                             місто  Сімферополь

        Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

                                            головуючої судді - Тимошенко К.Г.,

                                            при секретарі - Крижанівській К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Виконкому Сімферопольської міської ради, Сімферопольської міської ради про припинення загальної часткової власності, розділ домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Виконкому Сімферопольської міської ради, Сімферопольської міської ради про припинення загальної часткової власності, розділ домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою розташованої по АДРЕСА_1

Свої вимоги позивач мотивує тим, що сторони по справі є співвласниками  домоволодіння по АДРЕСА_1 Також, у їх користуванні знаходиться земельна ділянка, розташована за вищезазначеною адресою.  Сторони не можуть прийти до згоди щодо порядку користування майном, яке належить їм на праві загальної часткової власності та земельною ділянкою, якою сторони  користуються, у зв’язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду  за захистом своїх прав власника та користувача.

ОСОБА_1 та його представник за дорученням ОСОБА_6 у ході судового засідання позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_7 та представник відповідачки ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_8, у ході судового засідання проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо розділу домоволодіння та виділення позивачу належних йому будівель згідно експертизи не заперечували, однак категорично заперечували проти визначення порядку користування земельною ділянкою по експертизі від 03.12.2010 р. за №1775, мотивуючи тим, що запропонований експертом варіант ущемляє права ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як співвласників спірного майна та користувачів земельної ділянки.

Представники відповідачів Виконкому Сімферопольської міської ради та Сімферопольської міської ради у судове засідання не з’явилися, неодноразово повідомлялися про час та місце слухання справи, матеріали справи містять лист Сімферопольської міської ради про розгляд справи у відсутності їх представника та ухвалення рішення, згідно діючого законодавства (а.с.83).    

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши експерта, перевіривши матеріали справи, висновки судових будівельно-технічних експертиз, та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 та ч. 3  ст. 355 ЦК України, майно що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування частки домоволодіння від 23.03.2005 р. укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_10, та технічного паспорту 47/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1

До того, 47/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 належали ОСОБА_11 , згідно договору купівлі-продажу від 24.03.1992 року.

Як вбачається з договору дарування від 07.04.2004 року та витягу з реєстру про право власності на нерухоме майно, АДРЕСА_1 у літ. «Б»належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 68-70).

25.05.2006 р. АДРЕСА_2, згідно ЗУ «Про приватизацію житлового фонду», стала власністю у рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.72-74).

17.10.2006 р. рішенням Виконкому Центральної райради м. Сімферополя за №267 літ «В»жилого будинку по АДРЕСА_1 який складався з кв. 4, загальною площею 93,5 кв.м, був списаний з балансу фонду місцевих рад м. Сімферополя (рішення –а.с. 119).

Дедалі, рішенням Сімферопольської міської ради від 14.08.2009 р. за №2252 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було оформлено право власності у рівних частках по 19/200 кожному нерухомого майна по АДРЕСА_1 (рішення та витяг з реєстру –а.с. 120-122).

Домоволодіння АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею - 956 кв.м.

Згідно зі ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю.     

Ст. 364 ЦК України передбачає, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ч.2 ст. 367 ЦК України).

По справі було проведено декілька судових будівельно –технічних експертиз, остання була проведена з притягненням спеціаліста - геодезиста.  

За думкою суду, можливе реальне виділення спірного майна ОСОБА_1, згідно його ідеальної частки на 47/100, як зазначив експерт у висновку від 10.11.2008 р. за №2074 (а.с. 49-58), який задовольняє вимоги сторін та не суперечить закону.  

Таким чином, суд вважає за необхідне виділити у власність ОСОБА_1 на його 47/100 частки наступні будівлі: жилий будинок літ. «А», літня кухня літ. «Е», сарай літ. «Г», сарай літ. «К», сарай літ. «Р», ? частки туалету літ. «О».

Як вбачається переобладнання та перепланування жилого будинку у даному випадку не потрібно.

  Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд  розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Ст.ст. 13,14,41,55 Конституції України  гарантовано державний  захист майнових прав громадян і не обмежено можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства, сама по собі відсутність у особи документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не може бути підставою для відмови особі  у судовому захисті таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України 2001 р. земельна ділянка – це частина земної  поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, згідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, має власник земельної ділянки або землекористувач.

Ч. 1 ст. 125 ЗК України 2001 р. передбачає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Ч.1, 2 ст. 116 ЗК України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Підстави набуття права власності та права користування земельною ділянкою громадян передбачені ч.1 ст.81, 93, 116 ЗК України.

Пунктом 21 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»за №7 від 16.04.2004 р., передбачено, що порядок користування загальною земельною ділянкою визначається перед усе їх угодою відповідно до розміру їх часток у загальній власності на домоволодінні.

Як вбачається, угода щодо користування земельною ділянкою між співвласниками буд. 17  по вул. Бахчисарайській у м. Сімферополі не досягнута.

П. 21 вищезазначеного Пленуму передбачає, що якщо до  вирішення  судом  спору  між  співвласниками  жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій  розташовані  будинок,  господарські  будівлі та споруди,  не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не  було  досягнуто  угоди про порядок користування нею,  суду при визначенні частини спільної ділянки,  право на  користування  якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості  будинку,  господарських  будівель  та  споруд   на   час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

          Суд вважає, що таким часом є момент оформлення права власності за ОСОБА_11 на 47/100 часток домоволодіння, згідно договору купівлі-продажу 1992 року, коли остання купила частку домоволодіння у фонді місцевої ради.

          Таким чином, ще у 1992 році між співвласниками спірного домоволодіння ОСОБА_11 та фондом місцевих рад був визначений розмір часток, який є обов’язковим для всіх наступних співвласників, незалежно від того чи збільшувалася або зменшувався об’єм власності у середині часток кожного співвласника.

Як вбачається, у частці яка належала фонду місцевих рад, відбулася заміна власників шляхом приватизації квартир.

Після проведених перепланувань та реконструкцій приватизованих квартир, об’єм власності, який приходився на 53/100 домоволодіння збільшився, що вбачається з проведених по справі судових будівельно-технічних експертиз та складає 76/100.

Однак, за думкою суду ця обставина не може якимось чином вплинути на розмір частки у домоволодінні №17 по вул. Бахчисарайській у м. Сімферополі, яка належить позивачу ОСОБА_1 та відповідно на розмір частки домоволодіння при вирішенні питання про порядок користування земельною ділянкою між співвласниками.

З вищевикладених підстав, суд не бере до уваги довід відповідачів  про те що висновки експертизи від 03.12.2010 р. щодо визначення порядку користування земельної ділянки, якимось чином ущемляють їх права землекористувачів.

Таким чином, права позивача підлягають судовому захисту, шляхом повного задоволення його позовних вимог.  

                 Суд вважає за необхідним, визначити порядок користування земельною ділянкою  по варіанту запропонованому у висновку експертизи за №1775 від 03.12.2010 р., оскільки вона проведена двома експертами з притягненням спеціалістів –геодезистів та надати у користування  ОСОБА_1 земельну ділянку площею 437 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 що менш ніж положено на 12 кв.м.

На стягненні судових витрат позивач не наполягав.

На підставі ст.ст. 13, 14, 41, 55 Конституції України, ст.ст. 355, 358, 364, 367 ч.2 ЦК України, ст.ст. 81, 86, 88, 92, 116, 125 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Виконкому Сімферопольської міської ради, Сімферопольської міської ради про припинення загальної часткової власності, розділ домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою –задовольнити.

Припинити право загальної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на жилий будинок літ. «А», літню кухню літ. «Е», сараї літ. «Г», «К», «Р», ? частку туалету, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Виділити у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 437 кв.м., за адресою АДРЕСА_1

               Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК шляхом подачі апеляційної скарги у 10 –денний строк.

                          Суддя: