КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-4817/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.
представників сторін:
позивача –Краснощоков Є.В.
відповідача –Бобух С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕДР»
до відповідача: Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення,
ВСТАНОВИВ:
МП ТОВ «Кедр»звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001232310 від 04.11.2011 р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 31353,00 грн., в тому числі штрафна (фінансова) санкція в розмірі 6271,00 грн.
В обґрунтування зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Кіровоградською ОДПІ на підставі акту №130/23-1/20650941 від 24.10.2011 року.
Позивач вказує, що перевіркою встановлено включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість, в зв’язку з придбанням товарів (послуг), який проведено на підставі нікчемного правочину, чим занижено податок на додану вартість за липень 2011 року в сумі 25083,00 грн., наслідком чого є порушення пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Представник позивача в судове засідання прибув та позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, які викладені в позові.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву.
Відповідачем подано заперечення на позовну заяву у відповідності до якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, оскільки об’єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, на думку відповідача, відсутні.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 077495, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість /а.с. 10,11/ МП ТОВ «Кедр»зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради є платником податку на додану вартість та діє на підставі статуту /а.с. 109-114/.
Відповідачем 11 жовтня 2011 року за вихідним № 37382/10/23-1 надіслано позивачу запит "Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження про взаємовідносини з ПП «Белвас»за період з 01.07.11 по 31.07.11" /а.с. 99,115/, на що МП ТОВ «Кедр»надало відповідь та документальне підтвердження /а.с. 100-101, 116-118/.
Кіровоградською ОДПІ на підставі наказу № 3159 від 20.10.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку МП ТОВ «Кедр»по взаємовідносинах з ПП «Белвас»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток за липень 2011 року, за результатами якої складено акт № 130/23-1/20650941 від 24.10.2011 року /а.с. 12-25/.
Висновками акту є порушення МП ТОВ «Кедр», на думку відповідача, п. 198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 25083,00 грн., у тому числі за липень 2011 року.
04 листопада 2011 року Кіровоградської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001232310 /а.с. 7/.
Так, спеціалістами ДПІ зроблено висновок щодо завищення суми податкового кредиту за липень 2011 року в розмірі 25083,00 грн. на підставі отриманої інформації від Кіровоградської ОДПІ /а.с.90-96/, відповідно до якої у ПП «Белвас»відсутні трудові ресурси, місцезнаходження майна, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, як наслідок вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Белвас», отже не спричиняють реального настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".
Суд, не погоджується з висновками, що були зроблені спеціалістами Кіровоградської ОДПІ виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу № 288 від 11.07.2011 року /а.с. 49-50/, договору купівлі-продажу № 289 від 19.07.2011 року /а.с. 55-57/, договору про виконання робіт № 155 від 19.07.2011 року /а.с. 65-66/.
Зобов’язання за договорами між МП ТОВ «Кедр»та ПП «Белвас»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується первинними документами, а саме.
На виконання умов договору № 288 ПП «Белвас», на підставі рахунку-фактури № СФ-0000421 від 11.07.2011 року, поставило, а МП ТОВ «Кедр»прийняло товар, відповідно до видаткової накладної №РН-000288 від 11.07.2011 року, податкової накладної № 41 від 11.07.2011 року /а.с.51-54,131/.
Згідно умов договору № 289 від 19.07.2011 року ПП «Белвас», на підставі специфікації, рахунку-фактури № СФ-0000450 від 19.07.2011 року, продано МП ТОВ «Кедр»деревообробне обладнання–станок стрічкопильний типу ВСГ-1000-3 за ціною 53961,00 грн., в тому числі ПДВ-8993,50 грн. та автоматичний станок для заточки дискових пил за ціною 6039,00 грн. (ПДВ - 1006,50 грн.), всього на суму 60000,00 ( втому числі ПДВ - 10000,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН-0289 від 19.07.2011 року, податковою накладною №88 від 19.07.2011 року /а.с. 58-64,132/.
Згідно договору №155 від 19.07.2011 року на виконання робіт ПП «Белвас»в період з 19.07.2011 року по 29.07.2011 року виконані підрядні роботи на території МП ТОВ «Кедр», склад та вартість яких визначено рахунком-фактурою № СФ-0000455 від 29.07.2011 року, локальним кошторисом № 2-1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011 року, актом приймання будівельних робіт форми КБ-2в на загальну суму 20000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3333,33 грн.) Виконання робіт також оформлено двостороннім актом здачі–прийняття робіт №ОУ-155 від 29.07.2011 року та підтверджується податковою накладною № 136 /а.с. 67-77, 133/.
Оплата товару була частково проведена згідно умов п.7 договору № 288, п.2 договору № 289 та 3 договору № 155 /а.с. 78/.
Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи докази встановив, що вони дійсно відповідають вимогам п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки вони містять:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Таким чином, фактичне виконання умов договорів відбулось, що підтверджується первинними документами, що оформлені відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ч. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Суд зазначає, що рахунок–фактура, видаткова, податкова накладні, двосторонній акт здачі–прийняття робіт є первинними документами, в розумінні ч. 1 вищезазначеного Закону.
Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В даному випадку, вищезазначені первинні та зведені облікові документи, що долучені до матеріалів справи, відповідають даним вимогам, також, суд зазначає, що в акті перевірки не надано оцінку стосовно їх відповідності чи не відповідності вимогам законодавства.
Таким чином доводи відповідача щодо направленості діяльності ПП «Белвас»на ухилення від сплати податків, а у зв’язку з цим і нікчемності угоди укладеної позивачем з вказаним підприємством, судом до уваги не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізінгу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб’єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Суд вважає, що вказані висновки в акті перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки дотримання постачальниками товару /послуг/ вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов’язань до бюджету.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Податковий кодекс України, не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між МП ТОВ «КЕДР»та ПП «Белвас»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб’єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин суд приходить до висновку, що Кіровоградською ОДПІ було неправомірно винесено податкове повідомлення–рішення №0001232310 від 04.11.2011 року.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001232310 від 04.11.2011 року, яким МП ТОВ «КЕДР»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 25083,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 6271,00 грн.
Стягнути на користь МП ТОВ «КЕДР»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом