КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-3841/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.
представників сторін:
позивача –Скрипник О.М.
відповідача –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції
до відповідача: Приватного підприємства «Потенца»
про визнання недійсним договору № 486 від 20.01.2011 року щодо визнання електронних документів,
ВСТАНОВИВ:
Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Потенца», в якому просить визнати недійсним договір № 486 від 20.01.2011 року щодо визнання електронних документів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що головним відділом податкової міліції Кіровоградської ОДПІ в рамках відпрацювання ризикових підприємств проведено дослідження щодо автентичності підпису керівника ПП «Потенца»ОСОБА_2, поставленого на договорі про визнання електронних документів № 486 від 20.01.2011 року.
У відповідності з висновком Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4155/02 від 16.09.2011 р. підпис на договорі про визнання електронних документів № 486 від 20.01.2011 р. виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
На підставі викладеного позивач вважає договір про визнання електронних документів № 486 від 20.01.2011 р., укладений між Кіровоградською ОДПІ та ПП «Потенца»таким, що укладений з навмисним введенням податкового органу в оману з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги адміністративного позову у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що є підтвердження у матеріалах справи /а.с. 37/, причини неявки суду не відомі.
Суд зазначає, що у судове засідання викликався керівник ПП «Потенца»ОСОБА_2, кореспонденція повернулась до суду з відміткою органу поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання”.
У відповідності до ч.11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається , що така повістка вручена належним чином.
Підсумовуючи вищевикладене, суд здійснив всіх заходів для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому за можливе розглянути справу без участі представника відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
20 січня 2011 року між Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією та приватним підприємством «Потенца»укладено договір про визнання електронних документів № 486 /а.с. 8-12/, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та відданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих підприємством в електронному вигляді до органу державної податкової служби із застосуванням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу (пункт 1 розділу 1 Договору).
Зі змісту висновку експерта Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4155/02 від 16 вересня 2011 року /а.с. 7/ вбачається, що на вирішення дослідження поставлено питання чи ОСОБА_2 або іншою особою виконанні підписи на договорі № 510 від 20.01.2011 року про визнання електронних документів ПП «Гімалая»та на договорі № 486 від 20.01.2011 року про визнання електронних документів ПП «Потенца».
В якості порівняльного матеріалу судовому експерту надані вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_2 у свідоцтві платника податку на додану вартість на 2-ох аркушах, умовно-вільні зразки почерку та підписів у поясненнях на 5 арк.
Згідно висновку експерта, за результатами проведеної експертизи встановлено, що підпис у договорі від 20 січня 2011 року № 486 про визнання електронних документів виконаний не ОСОБА_2 а іншою особою.
Порядок подання електронної податкової звітності до органів державної податкової служби передбачено Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за N 320/15011 (далі –Інструкція).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
За приписами пункту 6 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит:
видає два примірники договору;
записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;
приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів;
звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору;
після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.
Враховуючи викладене, Інструкцією на орган державної податкової служби при укладенні з платниками податків договорів про визнання електронних документів покладено обов’язок приймання від них примірників договорів, підписаних та скріплених печаткою платника податків, перевірки реквізитів, вказаних у договорі з реєстраційними даними платника податків.
Суд вважає, що факт підписання податковим органом договору про визнання електронних документів, реєстрації його у відповідному журналі обліку, видача одного примірнику договору уповноваженій особі ПП «Потенца»(відомості про яку містяться у журналі обліку договорів про визнання електронних документів) свідчить про досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо усіх істотних умов цього договору, належної перевірки податковим органом усіх реквізитів договору, у тому числі повноважень особи, яка підписала договір про визнання електронних документів зі сторони платника податків, а також особи, яка отримала примірник договору після його реєстрації у журналі обліку договорів про визнання електронних документів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Тобто, правочином є конкретно виражена в певній формі дія суб’єктів цивільних правовідносин.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Позивачем не надано суду доказів відсутності повноважень у особи, яка підписала оспорюваний договір, його підписувати, враховуючи викладене, доводи позивача про недотримання відповідачем при укладанні спірного договору вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України є необґрунтованими.
Згідно пояснень представника позивача, на виконання зазначеного договору ПП «Потенца» подаються до органу податкової служби документи у електронному вигляді, а відповідно Кіровоградською ОДПІ приймаються, тобто визнаються податкові документи, подані платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису, отже умови договору виконуються сторонами.
Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Представником позивача не надано суду належних доказів на підставі яких він прийшов до висновку що правочином порушено публічний порядок, і що він суперечить інтересам держави і суспільства, а також, докази умислу посадових осіб відповідачів на вчинення зазначеного правочину.
Згідно ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Представником позивача, в судовому засіданні не доведено з яких саме обставин, що мають істотне значення, позивача було навмисно введено в оману відповідачем.
За правилами, встановленими частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, за наведених позивачем обставин, суд не вбачає підстав для визнання договору про визнання електронних документів від 20.01.2011 р. № 486 недійсним, оскільки жодних доказів відсутності у відповідача повноважень на укладення договору, відсутності у відповідача внутрішньої волі на укладення договору, укладення відповідачем договору про визнання електронних документів без мети настання реальних правових наслідків або наміру підприємства укладеним договором порушувати інтереси держави і суспільства Кіровоградською ОДПІ суду не надано.
Договір про визнання електронних документів від 20.01.2011 року № 486 реально виконується сторонами, що підтверджено поясненнями представника позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволеною.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом