ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2011 р. Справа № 2a-1838/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Гринчака В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011р,-
ВСТАНОВИВ:
02.06.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську (надалі- відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 7760/10/17 – 322/2217 від 01.04.2011 року.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, відповідач неправомірно зменшив йому суму бюджетного відшкодування з ПДВ за період 10 та 11 місяців 2010 року, оскільки вказана сума ПДВ була ним сплачена при розмитнені транспортних засобів, які він в подальшому використовував у власній господарській діяльності.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав з мотивів викладених в адміністративному позові, зазначивши при цьому, що номер повідомлення-рішення 7760/10/17 – 322/2217 ним вказано не вірно, оскільки належним слід рахувати номер 0000341703/0.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.
З 24.02.2011 року по 11.03.2011 року відповідачем проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., про що складено відповідний акт за № 1413/17-3/2363718997 від 17.03.2011 року.
В ході проведеної перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту позивачем були віднесені суми ПДВ за придбані вантажні автомобілі та причепи, а саме:
- згідно вантажно-митної декларації форми МД-2 від 11.06.2010р. (сума ПДВ - 11197,49 грн.) придбано вантажний сідельний тягач марки "RENAULТ РRЕМIUМ" та згідно вантажно-митної декларації форми МД-2 від 14.06.10р. придбано напівпричіп вантажний марки “КRОNЕ" (сума ПДВ - 6021,97 грн.)
- згідно вантажно-митної декларації форми МД-2 від 03.08.2010р. (сума ПДВ - 13095,90 грн.) було придбано вантажний сідельний тягач марки «RENAULТ РRЕМIUМ» та згідно вантажно-митної декларації форми МД-2 від 03.08.2010р. сума ПДВ - 6828,31грн. було придбано вантажний напівпричіп марки «КRОNЕ».
Відповідно до висновків вищевказаного акта перевірки, позивачем, на порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-УІ, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 29709,0 грн. згідно поданих декларацій за жовтень 2010 року в розмірі 14132,0 грн. та за листопад 2010р. в розмірі 15577,0 грн.
01.04.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000341703/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень, листопад місяці 2011 року на розмір 29709 грн.
При вирішенні наявного спору суд виходив із наступного.
Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення спірних правовідносин є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому –Закон).
Платником податків згідно п.2.4. статті 2 Закону є будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище, рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених ) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Поряд з цим, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону встановлено, що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З урахуванням вищенаведених норм матеріального права, суд констатує, що Закон визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме: придбання (виготовлення) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника та відсутність податкових накладними чи митних декларації (інших подібних документів згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, поряд з іншим, основним предметом дослідження в судовому засіданні слугувало встановлення (підтвердження/спростування) факту використання об’єктів оподаткування ПДВ - вантажних сідельних тягачів марки "RENAULТ РRЕМIUМ" та напівпричіпів вантажних марки “КRОNЕ" в господарській діяльності відповідача, а також наявності необхідної документації зазначеної вище.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач являючись фізичною особою-підприємцем, зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 14,15).
Згідно КВЕДів (60.24.0 та 71.10.0.) здійснював діяльність автомобільного вантажного транспорту та оренду автомобілів.
Встановлено, що згідно вантажно-митних декларацій форми МД-2 (а.с. 134, 136, 139, 142) позивачем придбано 2 вантажні сідельні тягачі марки "RENAULТ РRЕМIUМ" та 2 напівпричіпи вантажні марки “КRОNЕ".
Загальна сума сплаченого позивачем ПДВ за вищевказані товари становила 37143,67 грн.
Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за 10 та 11 місяці 2010 року (а.с. 74-85), позивачем в рядку 25 визначено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню в розмірі 14132 грн. та 15577 грн. відповідно.
Як пояснив у судовому засіданні позивач, суми 14132 грн. та 15577 грн. він задекларував як частину суми податкового кредиту за сплачене ним на митниці ПДВ в розмірі 37143,67 грн.
Отже, факт сплати платником податку на додану вартість сум ПДВ при розмитнені транспортних засобів підтверджено в судовому засіданні дослідженими вантажно-митними деклараціями форми МД-2 , зазначеними вище.
Однак, необхідних та достатніх доказів використання даних об’єктів оподаткування у власній господарській діяльності, саме в звітні податкові періоди - 10 та 11 місяців 2010 року, позивачем представлено не було.
Суд не може взяти до уваги представлені позивачем угоди на перевезення вантажу (а.с. 108, 109, 111, 114, 118, 145) оскільки, на переконання суду, їх наявність не свідчить про використання саме вантажних сідельних тягачів марки "RENAULТ РRЕМIUМ" та напівпричіпів “КRОNЕ" в даних перевезеннях, а отже і використаннях їх в господарській діяльності позивача. Такими доказами слугували б шляхові листи, товаро-транспортні накладні, акти виконаних робіт та інші документи в яких зазначалося б фактичне використання саме вищевказаних об’єктів оподаткування в наданні послуг саме у звітній оподаткований період. Проте на вимогу суду таких доказів позивачем в судове засідання не представлено, що у свою чергу, на думку суду, свідчить про відсутність факту використання даних транспортних засобів у господарській діяльності позивача саме в період 10 та 11 місяців 2010 року, а отже і необгрунтоване формування податкового кредиту в сумі 29709 грн.
Згідно статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000341703/0 від 01.04.2011 року та необхідності відмови в задоволенні адміністративного позову.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
< Резолютивна частина рішення - НЕ ВИДАЛЯТИ >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 04.11.2011 року.