Категорія №10.2.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2011 року Справа № 2а-11307/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Горпенюк О.А
при секретарі Марковій О.О.
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: Зражаєва В.М.,
третя особа: Тейкін О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – відділ державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про визнання дій незаконними, зобов’язання відкликати заяву про примусове виконання вимоги та вимогу про сплату боргу, визнання недійсною та скасування вимоги, постанови, -
ВСТАНОВИВ:
05 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – відділ державної виконавчої служби Новоайдарсьвого районного управління юстиції Луганської області про визнання дій незаконними, зобов’язання відкликати заву про примусове виконання вимоги та вимогу про сплату боргу.
20 грудня 2011 року позивач надав уточнення до адміністративного позову.
В обгрунтування уточненних позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач є особою яка згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.09.2003 і згідно помилкового рішення органу державної реєстрації з 03.11.2003 був зареєстрований як суб’єкт підприємницькою діяльності – фізичної особи і сплачував страхові внески з доходу до Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області як само зайнята особа, яка займається діяльністю.
21 травня 2011 року позивач отримав повідомлення – розрахунок від 17.05.2011 № 9 , де вказано, що з метою зарахування неповних місяців до страхового стажу як повних, позивач зобов’язаний зробити доплату в розмірі 3505,14 грн.
15 листопада 2011 року позивач у Відділі державної виконавчої служби Новоайдарського управління юстиції отримав постанову про відкриття виконавчого провадження і копію заяви і вимоги УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області. Позивач вважає дії УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області є незаконними і необґрунтованими, тому просить визнати незаконними дії УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області щодо надання до ВДВС Новоайдарського управління юстиції заяви від 21.10.2011 року про примусове виконання вимоги і вимоги про сплату боргу по страховим внескам за 2010 рік до Пенсійного фонду України від 03.06.2011 та зобов’язати відповідача відкликати заяву про примусове виконання вимоги від 21.10.2011 і вимогу про сплату боргу по страховим внескам за 2010 рік.
Позивач просив визнання дій відповідача незаконними, зобов’язання відкликати заяву про примусове виконання вимоги та вимогу про сплату боргу, визнати недійсною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-1486 від 03.06.2011, та скасувати постанову від 25.10.2011 про відкриття виконавчого провадження ВП № 29510122.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав заперечення на адміністративний позов, яке обґрунтував наступним.
Відповідно до п.п. 5.3.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, особи, як займаються адвокатською діяльністю, сплачують страхові внески протягом року до 15 числа кожного місяця авансові платежі у розмірі 25 % річної суми страхового внеску, розрахованого ними самостійно з очікуваного чистого доходу, але не менше мінімальної заробітної плати за відповідний місяць на 33,2 %. Надання заяви від платника вказаної категорії про здійснення доплати до мінімального страхового внеску – не менше мінімального страхового внеску, що становить за 2010 рік 3538,83 грн. Тому відповідач вважає свої дії законними тому просив суд у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи в судовому засідання надав на огляд суду оригінал виконавчого провадження, зазначив, що його дії не суперечать діючому законодавству, проти задоволення позову не заперечував.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 761, виданого на підставі Рішення Луганської обласної кваліфікаційно – дисциплінарної комісії № 6 адвокатури 24.09.2003 № 6 (а.с. 8)
Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 11.06.2010 № 61 Адвокат ОСОБА_1 перебуває на обліку в Старобільській міжрайонній ДПІ (а.с. 11)
17 травня 2011 Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі направило на адресу позивача повідомлення – розрахунок № 9 від 17 травня 2011 року (а.с. 12)
Не погодившись з цим повідомленням – розрахунком, ОСОБА_1 направив на адресу начальника управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районні Коробці О.О. лист від 27.05.2011, який відповідач отримав 27.05.2011, в якому зазначив, що не бажає здійснювати доплату до мінімального страхового внеску, вказану в розрахунку (а.с. 13)
31.05.2011 відповідач направив на адресу позивача лист № 4378/03-10, в якому зазначив, що надання заяви від платника вказаної категорії про здійснення доплати до мінімального страхового внеску не передбачено, оскільки п.п.п 5.3.3. Інструкції визначено розмір страхового внеску – не менше мінімального страхового внеску, що становить за 2010 рік 3538,83 грн. (а.с. 14)
24.10.2011 до Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області надійшла заява про примусове виконання вимоги від 21.10.2011 № 8188/08-08 від УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області (а.с. 16). Разом з заявою до ВДВС Новоайдарського РУЮ Луганської області надійшла вимога про сплату боргу № Ф-1486 від 03.06.2011 (а.с. 17)
Постановою від 25.10.2011 старшим державним виконавцем Новоайдарського РУЮ Луганської області відкрито виконавче провадження ВП № 29510122 відносно ОСОБА_1 на виконання вимоги про сплату боргу № Ф-1486 від 03.06.2011 (а.с. 15)
Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Частиною 6 ст. 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ст. 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
З введенням в дію змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Законом України від 08.07.2010р. № 2461-VІ, який набрав чинності з 17 липня 2010 року, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць.
Розмір мінімального страхового внеску, розраховується виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на відповідний період, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України».
Разом з цим, до 17 липня 2010 року, діяла редакція підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Протягом 10 робочих днів після отримання вимоги страхувальник повинен сплатити зазначену у вимозі суму, або узгодити її або оскаржити вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або у судовому порядку, або якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом 10 робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби. Вимога набирає чинності через 10 робочих днів з моменту отримання платником. Дата набрання чинності вимоги про сплату боргу, зазначеної в п.4 вимоги про сплату боргу, заповнюється органом Пенсійного фонду у разі подання вимоги про сплату боргу до органу державної виконавчої служби.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-1486 від 03.06.2011 та скасування постанови від 24.10.2011 про відкриття виконавчого провадження ВП № 29510122 підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 2.1.5 ч. 2.1 ст. 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 (далі – Інструкція № 21-1) особи, які забезпечують себе роботою самостійно, - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності є страхувальниками – роботодавцями.
Згідно положень п. 2.2.5 ч. 2.2 ст. 2 Інструкції № 21-1 особи, які забезпечують себе роботою самостійно, - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї
діяльності є застрахованою особою.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі – Закон № 1058) передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України № 1058 особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю є застрахованими особами.
Відповідно до ст. 24 Закону України № 1058 страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Стаття 15 Закону України № 1058 закріплює порядок здійснення доплати до мінімального розміру страхового внеску відповідно до частини 3 статті 24 цього Закону, а саме:
15.1. Застрахована особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду за місцем
призначення пенсії заяву згідно з додатком 28 цієї Інструкції.
15.2. Працівник відділу надходження доходів на підставі даних персоніфікованого обліку про періоди, за які застрахована особа бажає здійснити доплату до мінімального страхового внеску, складає повідомлення-розрахунок згідно з додатком 29 цієї Інструкції.
15.3. Застрахована особа здійснює доплату в сумі, зазначеній у повідомленні-розрахунку, протягом 10 календарних днів з дня його отримання.
15.4. Про сплату коштів відділ надходження доходів повідомляє відділ персоніфікованого обліку в день їх надходження на поточний рахунок органів Пенсійного фонду.
Суд прийшов до висновку, що за бажанням застрахованої особи неповний місяць роботи може бути зарахований до страхового стажу як повний місяць. Підставою для зарахування неповного місяця роботи до страхового стажу як повного місяця є відповідна заява, подана до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії. В свою чергу, працівник відділу надходження доходів складає повідомлення-розрахунок для застрахованих осіб, які бажають здійснити доплату до мінімального страхового внеску.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач не подавав до УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області заяву, передбачену Законом України № 1058.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, суб’єкт владних повноважень в судовому засіданні не надав доказів отримання заяви, яка може стати підставою для зарахування неповного місяця роботи до страхового стажу як повного, та зарахування неповного місяця роботи до страхового стажу як повного місяця. Підставою для складання повідомлення-розрахунку для застрахованих осіб, які бажають здійснити доплату до мінімального страхового внеску, є відповідна заява застрахованих осіб, але позивач в судовому засіданні не надав доказів отримання відповідної заяви від позивача.
Тому суд прийшов до висновку, що відповідач безпідставно виніс повідомлення – розрахунок.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що вимога про сплату боргу № Ф-1486 від 03.06.2011 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Підставою для відкриття виконавчого провадження та винесення постанова від 24.10.2011 про відкриття виконавчого провадження ВП № 29510122 є вимога про сплату боргу № Ф-1486 від 03.06.2011. Скасування вимоги про сплату боргу № Ф-1486 від 03.06.2011 є підставою для скасування постанови від 24.10.2011 про відкриття виконавчого провадження ВП № 29510122.
Щодо решти позовних вимог суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню так, як після скасування вимоги про сплату боргу № Ф-1486 від 03.06.2011 у відповідача відсутня можливість направлення її до відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області з метою відкриття виконавчого провадження. Позивач зазначивши в позовних вимогах про визнання дій відповідача щодо направлення вимоги незаконними та зобов’язання відкликати заяву про примусове виконання вимоги, обрав неналежний спосіб захисту.
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 18, 20, 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
< Текст >
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – відділ державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про визнання дій незаконними, зобов’язання відкликати заяву про примусове виконання вимоги та вимогу про сплату боргу задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати вимогу про сплату № Ф-1486 від 03 червня 2011 року.
Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.10.2011 ВП № 29510122.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути судовий збір в сумі 28,23 (Двадцять вісім грн. 23 коп.) на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текс постанови складено та підписано 26 грудня 2011 року.
< Текст >
Суддя О.А. Горпенюк