ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2011 р. Справа № 2a-2150/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
прокурора: Кітраль С.І.,
представника позивача: не з"явився,
представника відповідача: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави, в особі Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат"
про стягнення заборгованості в сумі 47053,92 грн,-
ВСТАНОВИВ:
04 липня 2011 року Військовий прокурор Тернопільського гарнізону в інтересах держави, в особі Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 48500 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", не погашено податкові зобов’язання згідно поданих до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб за період січень-березень 2011 року в розмірі 48500 грн.
13.10.2011 року від представника позивача на адресу суду поступила заява про зміну позовних вимог, в якій він просить задовольнити позовні вимоги у спосіб стягнення заборгованості в сумі 47053,92 грн., в зв’язку з тим, що при поданні позовної заяви допущено технічні помилки.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, однак на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю з мотивів викладених безпосередньо в адміністративному позові та заяві про зміну позовних вимог. Позов просив задовольнити повністю.
Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи, своїм правом на подання заперечення на адміністративний позов не скористався, не повідомив суд про причини неприбуття та не направив жодних заяв про відкладення справи чи проведення судового розгляду без його участі.
Відповідно до вимог статті 128 КАС України повторне неприбуття в судове засідання без поважних причин відповідача чи його представника або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши та дослідивши подані докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно довідки АА № 025500 Тернопільське управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" є відокремленим підрозділом Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" без права юридичної особи і знаходиться в його підпорядкуванні.
Як встановлено в судовому засіданні, майно Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, які відображаються у балансі Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" та є складовою частиною майна відповідача.
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 16.1.4. Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 Кодексу податок на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків і зборів.
Відповідач у відповідності до підпункту 162.1.3. пункту 162.1. статті 162 Кодексу являється платником податку на доходи фізичних осіб, як податковий агент щодо працюючих на підприємстві осіб.
Відповідно до підпункту 14.1.180. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно вимог підпункту 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до поданих декларацій по податку на доходи фізичних осіб за січень – березень 2011р. за відповідачем рахується заборгованість по сплаті податку на доходи фізичних осіб на суму 47053,92 грн. Заборгованість по сплаті податку на доходи фізичних осіб виникла внаслідок несплати відповідачем узгодженої суми податку.
Стаття 57.1 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку – фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
За змістом пункту 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов’язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд приходить до переконання, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податковій декларації, та які ним не сплачені з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 47053,92 грн. є узгодженими з дня подання такої декларації та являються податковим боргом відповідача.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов’язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 56.11. статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями, актом звірення розрахунків платника від 12.12.2011 року, а також зворотнім боком облікової картки платника станом на 12.10.2011 року, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 47053,92 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах в судовому порядку.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" (ідент. код 08033772), вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 47053,92 грн. (сорок сім тисяч п"ятдесят три гривні дев"яносто дві копійки) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 23.12.2011 року.