Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-466/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Хилько Л.І.,
при секретарі судового засідання - Бабіч О.В.
за участю представників:
позивача –Цигульський М.Ф.
відповідача –Цибульська Н.П., Кравченко І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровоград адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів (надалі по тексту –позивач) до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області (надалі по тексту –відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача в якому просив суд, з врахуванням уточнення позовних вимог (а.с.153, том 1):
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000002231 від 07.02.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 232 041,25 грн., з яких 191 633,00 грн. за основним платежем та 40 408,25 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями;
-визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000012310 від 07.02.2011 р. в частині визначення та сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства в сумі 299 428,25 грн.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту № 2/23-10/00951876 від 20.01.2011 року планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, згідно якого позивачем було порушено вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1, п.5.2 п.п.5.2.8, п.5.3 п.п.5.3.9, п.5.4 п.п.5.4.4 п.п.5.4.8 та п.п.5.4.10, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач не заперечує, що дійсно ДП ДАК «Хліб України»Новоукраїнський КХП здійснювало реалізацію продукції власного виробництва (вівсяні пластівці, мюслі, суміш пластівців, крупи в асортименті) на умовах дистриб’юторських договорів. Саме даними договорами встановлюються та регулюються відносини між ДП ДАК «Хліб України»Новоукраїнський КХП та дистриб’юторами щодо закупівлі та збуту товарів виробника на території дистриб’юторських повноважень.
Відповідно до уточнення позовних вимог (а.с.153, том 1), позивачем було частково сплачено суму податкового зобов’язання за податковим повідомленням-рішенням №0000012310 від 07.02.2011 року (а.с.35), а саме в сумі 95 932,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №9547, №9548 від 15.02.2011 р. (а.с.154-155). В частині сплати податкового зобов’язання в сумі 299 428,25 грн. за вказаним вище податковим повідомленням-рішення позивач не згоден, та просить суд його скасувати.
Представник позивача в судове засідання з’явився, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судове засідання з’явилися, позовні вимоги не визнали в повному обсязі, просили суд в їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених в запереченнях, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до заперечень на позовну заяву (а.с.124-132, 163-165 том 1) встановлено, що позивач здійснював реалізацію продукції власного виробництва на умовах дистриб’юторських договорів з ТОВ «Тєлєц», ТОВ «Цереал компанія»та ТОВ «Геркулес плюс». Цими договорами встановлювалися та регулювалися відносини між позивачем (виробник) та дистриб’ютором щодо закупівлі та збуту товарів виробника на території дистриб’юторських повноважень. В ході перевірки встановлено, що відповідно до п.2.1 вищезазначених Договорів виробник передає у власність Дистриб’ютора товар. Дистриб’ютор приймає його з метою подальшого його реалізації на території дистриб’юторських повноважень і сплачує за товар обумовлену ціну, тобто право власності на товар переходить до Дистриб’ютора в момент поставки партії товару, що оформляється видатковими документами. Таким чином, право власності позивача на товар втрачається з моменту передачі товару до дистриб’ютора, а «передпродажні»послуги (якщо такі булу понесені) відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат має право віднести тільки фактичний власник товару, тобто дистриб’ютор (ТОВ «Тєлєц», Цереал компанія», «Геркулес плюс»). Таким чином позивачем в перевіреному періоді віднесено до складу валових витрат послуги мерчандайзингу на суму 816 667,00 грн. отримані від дистриб’юторів ТОВ «Тєлєц», ТОВ «Геркулес плюс», ТОВ «Цереал компанія». Окрім того, як зазначає відповідач, позивач до складу податкового кредиту відніс суми ПДВ по послугам мерчандайзингу, які згідно з оформленими актами виконаних робіт та податковими накладними не підтверджують зв’язок таких послуг отриманих від дистриб’юторів з господарської діяльністю підприємства, тим самим порушивши норми Закону України «Про податок на додану вартість».
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу»одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильного обчислення, повнотою та своєчасної сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції державних податкових інспекцій, зокрема: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою Новоукраїнською районної державною адміністрацією Кіровоградської області, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №079884 від 29.12.2002 року (а.с.21,т.1). Згідно довідки АБ078075 з ЄДРПОУ (а.с.22-зв.) основним видом діяльності за КВЕД позивача є: виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво готових кормів для домашніх тварин; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля іншими продуктами харчування.
20.01.2011 року службовими особами відповідача, на підставі виданих Новоукраїнською МДПІ направлень №217 від 29.11.2010 р. та №7 від 11.01.2011 р., проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт №2/23-10/00951876 від 20.01.2011 року (а.с.23-82), де висновками є порушення з боку позивача, на думку відповідача:
- п.5.1, п.5.2 п.п.5.2.8, п.5.3 п.п.5.3.9, п.5.4, п.п.5.4.4 та п.п.5.4.10, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме –заниження податку на прибуток у загальній сумі 316 287,00 грн., у тому числі:
за ІУ квартал 2009 р. в сумі 52 500,00 грн.;
за І квартал 2010 р. в сумі 46 667,00 грн.;
за ІІ квартал 2010 р. в сумі 52 500,00 грн.;
за ІІІ квартал 2010 р. в сумі 164 621,00 грн.
- п.п.7.4.1 п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме –занижено податок на додану вартість у сумі 191 633,00 грн., у тому числі:
у жовтні 2009 року –14 000,00 грн.;
у листопаді 2009 року –9 333,00 грн.;
у грудні 2009 року – 18 667,00 грн.;
у січні 2010 року –9 333,00 грн.;
у лютому 2010 року – 14 000,00 грн.;
у березні 2010 року –14 000,00 грн.;
у квітні 2010 року – 14 000,00 грн.;
у травні 2010 року – 14 000,00 грн.;
у червні 2010 року – 14 000,00 грн.;
у липні 2010 року –42 300,00 грн.;
у серпні 2010 року – 14 667,00 грн.;
у вересні 2010 року –13 333,00 грн..
У зв’язку з цим, позивачем на адресу Новоукраїнської МДПІ було направлено заперечення на акт перевірки (а.с.87-92, том1), за результатами якого Новоукраїнською МДПІ була надана відповідь щодо результатів розгляду заперечення (а.с.94-104, том1) в якій заперечення позивача залишено без задоволення.
На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0000032310 від 07.02.2011 року (а.с.83, том1), №0000022310 від 07.02.2011 року (а.с.84, том1), №0000012310 від 07.02.2011 року (а.с.85, том1), №0000221710/0 від 07.02.2011 року (а.с.86, том1), які ДП ДАК «Хліб України»Новоукраїнський КХП в адміністративному порядку не оскаржені. Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №0000022310 від 07.02.2011 року (а.с.84, том1) та податковим повідомленням-рішенням №0000012310 від 07.02.2011 року (а.с.85, том1).
Відповідно до наданого суду уточнення до позову (а.с.153,т.1), позивач погодився з висновками відповідача, викладених на сторінках 28 та 32 акту перевірки №2/23-10/00951876 від 20.01.2011 р. щодо сплати нарахувань з податку на прибуток та сплатив кошти в сумі 95 932,50 грн. до державного бюджету, що підтверджено платіжними дорученнями №9547 та №9548 від 15.02.2011 року (а.с.154-155, т.1), з іншими висновками, вказаними в акті, позивач не погоджується. У зв’язку з цим просить визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення рішення №0000022310 від 07.02.2011 р. (повністю) та №0000012310 від 07.02.2011 р. в частині визначення та сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 299 427,50 грн. (395 360,00 грн. –76 746,00 грн. –19 186,50 = 299 427,50 грн.).
З огляду на сказане видно, що податкове зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, зазначене у податкових повідомленнях-рішеннях №0000012310 від 07.02.2011 року в сумі 299 427,50 грн. та №0000022310 від 07.02.2011 року в сумі 232 041,25 грн., визначене через те, що позивачем в ході перевірки не доведено, що отриманні послуги мерчандайзингу (договори про дистриб’юцію) від ТОВ «Тєлєц», ТОВ «Цереал компанія», ТОВ «Геркулес плюс»безпосередньо пов’язані господарською діяльністю позивача та направлені на отримання прибутку підприємства. Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Тєлєц», ТОВ «Цереал компанія»та ТОВ «Геркулес плюс»надавали позивачу «послуги мерчандайзингу»по просуненню товару, який на момент надання послуг, згідно дистриб’юторських договорів, був власністю вказаних вище дистриб’юторів, а тому віднесення позивачем до складу валових витрат та відповідних сум ПДВ –до складу податкового кредиту є порушенням податкового законодавства. Окрім того, позивачу від ТОВ «ВКФ Моренго-М»були надані послуги щодо удосконалення виробництва позивача, факт отримання яких не підтверджується первинними документами. На підставі вищезазначеного, відповідач і прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.02.2011 року №0000012310 та №0000022310 (а.с.84-85) за порушення позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Згідно п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Фактично мета позивача полягає в тому, щоб кінцевий покупець у встановленому регіоні (території дистриб’юторських повноважень) споживав саме його продукцію (товар), а для досягнення цієї мети підприємству необхідно довести до відома споживача про існування цієї продукції (товару); викликати інтерес споживача до неї шляхом бездоганного зовнішнього вигляду, високої якості та смаку зазначеної продукції; підтримувати зацікавленість та прихильність споживача до хлібної продукції саме ДП ДАК «Хліб України»Новоукраїнського КХП. Дана мета може бути досягнута, в тому числі, шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції позивача в доступних для її придбання місцях продажу. В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку із відсутністю власної мережі дистрибуції позивач здійснював свою господарську діяльність з продажу свого власного товару (вівсяні пластівці, мюслі, суміш пластівців, крупи в асортименті) за допомогою мережі дистриб'юторів «Тєлєц», ТОВ «Цереал компанія», ТОВ «Геркулес плюс», а саме шляхом укладення з даними товариствами договорів про дистриб’юцію:
- договір №31 від 05.01.2009 року (а.с.16-17 зв.,т.2), договір №3 від 04.01.2010 року (а.с.29-31,т.2) щодо надання ТОВ «Геркулес Плюс»послуг мерчандайзингу (а.с.60-70, т.2) по продажу власного товару позивача (пластівці, мюслі, крупи в асортименті) на території дистриб’юторських повноважень, згідно до Інкотермс2000 –зазначеного в специфікації (а.с.18-21зв., 23зв., 32зв., 34-41зв.,т.2);
- договір №67 від 05.01.2009 року (а.с.102-103, зв., т.2), договір №30 від 04.01.2010 року (а.с.111-112,зв.,т.2) щодо надання ТОВ «Тєлєц»послуг мерчандайзингу (а.с.141-149,т.2) по продажу власного товару позивача (пластівці, мюслі, крупи в асортименті) на території дистриб’юторських повноважень, згідно до с Інкотермс2000 –зазначеного в специфікації (а.с.104, 106зв., зв.113-114зв., т.2);
- договір №29 від 05.01.2009 року (а.с.155-156, зв., том2), договір №8 від 04.01.2010 року (а.с.169-170, зв., том2) щодо надання ТОВ «Цереал компанія»послуг мерчандайзингу (а.с.194-196зв.,т.2) по продажу власного товару позивача (пластівці, мюслі, крупи в асортименті) на території дистриб’юторських повноважень, згідно до Інкотермс2000 –зазначеного в специфікації (а.с.157-161, 171, 173-177зв., т.2).
Окрім того, між позивачем та вказаними вище дистриб’юторами були також укладені додаткові угоди до вищезазначених генеральних договорів (а.с.22, 24, 33, зв.104, 105зв., 113, 162, 163, 172 т.2) про внесення доповнень до дистриб’юторських договорів.
З матеріалів справи слідує, що договори надання послуг мерчандайзингу укладені позивачем з вказаними вище дистриб’юторами, належним чином виконанні та оплачені, що підтверджують наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття послуг №М-1 (а.с.25-3в.,т.2), №М-2 (27-зв.,т.2), №М-3 (а.с.42-зв.,т.2), №М-4 (а.с.43-зв.,т.2), №М-5 від 06.04.2010 р. (а.с.45-зв.,т.2), №М-6 від 07.05.2010 р. (а.с.47-зв.,т.2), №М-7 від 04.06.2010 р. (а.с.49-зв.,т.2), №М-8 від 06.07.2010 р. (а.с.51-зв.,т.2), №М-9 від 03.08.2010 р. (зв.а.с.53-54,т.2), №М-10 від 03.09.2010 р. (а.с.56-зв.,т.2), №ОУ-001071 від 30.09.2009 р. (а.с.107,т.2), №ОУ-001090 від 30.10.2009 р. (а.с.108,т.2), №ОУ-001108 від 30.11.2009 р. (а.с.109,т.2), №ОУ-001126 від 30.12.2009 р. (а.с.110,т.2), №ОУ-001132 від 29.01.2010 р. (а.с.115,т.2), №ОУ-001175 від 31.03.2010 р. (а.с.116,т.2), №ОУ-001158 від 28.02.2010 р. (а.с.117,т.2), №ОУ-001192 від 30.04.2010 р. (а.с.118,т.2), №ОУ-001204 від 28.05.2010 р. (а.с.119,т.2), №ОУ-001229 від 30.06.2010 р. (а.с.120,т.2), №ОУ-001247 від 31.07.2010 р. (а.с.121,т.2), №ОУ-001269 від 31.08.2010 р. (а.с.122,т.2), №ОУ-001280 від 30.09.2010 р. (а.с.123,т.2), №ОУ-001246 від 29.07.2010 р. (а.с.152,т.2), №ОУ-001270 від 13.09.2010 р. (а.с.154,т.2), №ОУ-0000004 від 30.10.2009 р. (а.с.164,т.2), №ОУ-0000005 від 30.11.2009 р. (а.с.166,т.2), №ОУ-0000006 від 21.12.2009 р. (а.с.167,т.2), №ОУ-0000016 від 29.01.2010 р. (а.с.178,т.2), №1/2 від 26.02.2010 р. (а.с.179-зв.,т.2), №3 від 25.03.2010 р. (а.с.180-зв.,т.2), №4 від 29.04.2010 р. (а.с.182-зв.,т.2), №5 від 26.05.2010 р. (а.с.184-зв.,т.2), №6 від 24.06.2010 р. (а.с.186-зв.,т.2), №7 від 23.07.2010 р. (а.с.188-зв.,т.2), від №8 від 31.08.2010 р. (а.с.190-зв.,т.2), №9 від 29.09.2010 р. (а.с.192-зв.,т.2) та податкові накладні №1995 від 02.11.2009 р. (а.с.26,т.2), №2206 від 02.12.2009 р. (а.с.28,т.2), №142 від 02.02.2010 р. (а.с.44,т.2), №623 від 06.04.2010 р. (а.с.46,т.2), №878 від 07.05.2010 р. (а.с.48,т.2), №1072 від 04.06.2010 р. (а.с.50,т.2), №1217 від 06.07.2010 р. (а.с.52,т.2), №1324 від 03.08.2010 р. (а.с.53,т.2), №1437 від 30.08.2010 р. (а.с.55,т.2), №1465 від 03.09.2010 р. (а.с.57,т.2), №84 від 30.10.2009 р. (а.с.зв.108,т.2), №107 від 30.11.2009 р. (а.с.зв.109,т.2), №93 від 30.12.2009 р. (а.с.зв.110,т.2), №75 від 29.01.2010 р. (а.с.зв.115,т.2), №97 від 31.03.2010 р. (а.с.зв.116,т.2), №98 від 30.04.2010 р. (а.с.зв.118,т.2), №101 від 31.05.2010 р. (а.с.зв.119,т.2), №90 від 30.06.2010 р. (а.с.зв.120,т.2), №89 від 31.07.2010 р. (а.с.зв.121,т.2), №96 від 31.08.2010 р. (а.с.зв.122,т.2), №88 від 29.07.2010 р. (а.с.зв.152,т.2), №98 від 30.06.2010 р. (а.с.153,т.2), №54 від 13.09.2010 р. (а.с.зв.154,т.2), №164 від 30.10.2009 р. (а.с.165,т.2), №193 від 21.12.2009 р. (а.с.168,т.2), №16 від 29.01.2010 р. (а.с.зв.178,т.2), №51 від 25.03.2010 р. (а.с.181,т.2), №69 від 29.04.2010 р. (а.с.183,т.2), №84 від 26.05.2010 р. (а.с.185,т.2), №111 від 24.06.2010 р. (а.с.187,т.2), №132 від 23.07.2010 р. (а.с.189,т.2), №145 від 12.08.2010 р. (а.с.191,т.2), №177 від 29.09.2010 р. (а.с.193,т.2) та реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а.с.58-59,150-151зв.,197-198,т.2), а тому, на думку суду, правомірно включені позивачем до складу валових витрат. Посилання відповідача на те, що вказані витрати не являються витратами, які пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції позивача, так як послуги були надані після того як товар був фактично проданий (переданий) покупцям підприємствам, судом до уваги не приймаються, адже здійснення вказаними товариствами замовлення товарів у позивача за договорами дистриб’юції прямо залежить від об’ємів реалізації таких товарів, а тому і від їх позиціонування, передпродажної підготовки, розміщенню їх згідно з внутрішніми та загальноприйнятими стандартами мерчандайзингу.
Окрім того, 01.07.2010 року між ТОВ «ВКФ «Моренго-М»та позивачем був укладений договір №0107/03/465 (а.с.71зв.,т.2) про надання послуг з аналітичного дослідження трудового потенціалу персоналу на ДП ДАК «Хліб України»«Новоукраїнському комбінаті хлібопродуктів», та проведення атестації керівних кадрів і спеціалістів.
Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ станом на 15.11.2011 р. ТОВ «ВКФ Моренго-М»(адреса: 65033, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд. 15) зареєстроване 06.04.2010 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради як фізична особа, та перебуває в стані припинення підприємницької діяльності (а.с.73).
З матеріалів справи видно, що умови даного договору №0107/03465 від 01.07.2010 р. сторонами належним чином виконано, що підтверджується наявним в матеріалах справи акту виконаних робіт №11 від 07.07.2010 р. (а.с.зв.73,т.2), інноваційним проектом «Аналітичного дослідження трудового потенціалу персоналу на ДП ДАК«Хліб України»Новоукраїнському комбінаті хлібопродуктів, та проведення атестації керівних кадрів і спеціалістів (а.с.74-101зв.,т.2). та податковою накладною №91 від 07.07.2010 року (а.с.73, т.2).
Крім того, відповідно до довідки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 30.08.2011 р. №615/23-317/60 «Про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «ВКФ Моренго-М»(код ЄДРПОУ –37060259) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «ДАК Хліб України»Новоукраїнський КХП»(код ЄДРПОУ –00951876) їх реальності та повноти відображення в обліку за період за липень 2010 р,»видно, що перевіркою ТОВ «ВКФ Моренго-М»не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ДП «ДАК Хліб України «Новоукраїнське КХП»(код ЄРПОУ –00951876), який мав правові відносини з платником податків та відображення в податковому обліку результатів вказаних господарський відносин.
Також зазначено, що заборгованості по розрахунках позивача перед ТОВ «ВКФ Моренго-М»на 01.07.2010 р. відсутня (а.с.63-65, том 3).
Отже, суд вважає, що зазначеними вище договорами обумовлено надання товариствами позивачу послуг мерчандайзингу, інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, послуг аналітичного дослідження, для удосконалення виробництва та трудового потенціалу його господарської діяльності з метою збільшення прибутку від реалізації продукції.
Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, встановлено, що витрати на збут включають такі витрати, які зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), витрати на передпродажну підготовку товарів та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
Вказане свідчить про те, що позивач, отримуючи вищезгадані послуги, використовує їх в межах своєї господарської діяльності, оскільки основними видами його діяльності є виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво готових кормів для домашніх тварин; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля іншими продуктами харчування. Таким чином придбання маркетингових, інформаційних та інших послуг у контрагентів, безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.
Надані до суду позивачем копії документів: анкети для керівника –6 арк., анкети для персоналу –4 арк., накази –3 арк., протоколи засідання комісії по перевірці знань –4 арк., атестаційні листи –1 арк., журнал засідань –3 арк., інноваційний проект –16 арк., звіт по ТОВ «Телец»за грудень 2009 р. №134 від 13.01.2009 р. –7 арк., видно, що роботи щодо придбання маркетингових, інформаційних та інших послуг у контрагентів проводилися (а.с.1-44, том 3).
Окрім того, допитана в судовому засіданні 04.07.2011 р. свідок ОСОБА_4, яка є начальником відділу стандартизації ДП ДАК "Хліб України" Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів, пояснила, що ними були розроблені анкети для подальшої роботи з персоналом підприємства. Всі проведені аналітичні дослідження по ДАК Хліб України були враховані під час реорганізації підприємства. (а.с.46-47, том 3).
Суд зазначає, що правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.
Суд також вважає невірною позицію відповідача щодо не підтвердження передпродажних, маркетингових та мерчандайзингових послуг неналежно оформленими первинними документами.
Абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.
За змістом даної статті віднесення до складу валових витрат сум, сплачених у зв'язку із передпродажної підготовкою товарів, не залежить від наявності у платника податку права власності на товар, а має значення лише факт продажу платником податку товару, відносно якого здійснюється така передпродажна підготовка.
Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати, пов'язані з оплатою передпродажної підготовки продукції позивача, надані дистриб'юторами спрямовані на забезпечення попиту на його продукцію, а отже спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів по її виробництву. Метою договору про надання послуг мерчандайзингу є збільшення обсягів продажу товару позивача.
Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначено в п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Серед них послуги з мерчандайзингу, які є предметом розгляду за цим позовом, відсутні.
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Отже, діючим законодавством не встановлено конкретного (особливого) переліку документів, ведення якого є необхідним для підтвердження витрат на послуги мерчандайзингу, інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги.
Позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт та податкові накладні оплати за отриману роботу, що містять всі обов'язкові реквізити і підтверджують факт отримання послуг позивачем від ТОВ «Тєлєц», ТОВ «Цереал компанія», ТОВ «Геркулес плюс», ТОВ «ВКФ «Моренго-М». У відповідності до умов договорів, на підставі яких надано послуги, вбачається прямий зв'язок наданих послуг позивачу із його господарською діяльністю, так як вони спрямовані на удосконалення виробництва та реалізації продукції (товарів).
Таким чином, підписані акти приймання-передачі послуг, податкові накладні є достатньою підставою для віднесення витрат на ці послуги до складу валових. Факт надання таких послуг не має підтверджуватися будь-яким іншим додатковими документами.
Суд також вважає посилання відповідача на наявність обов'язкового позитивного результату у платника податку від використання придбаних маркетингових, інформаційних та інших послуг у контрагентів таким, що не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, господарська діяльність здійснюється на основі вільного вибору і на свій власний ризик, і лише має на меті отримання прибутку, а відповідно господарська діяльність не завжди призводить до позитивного результату та до отримання прибутку.
Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»не містять жодних посилань на залежність права платника податку на податковий кредит від позитивного результату використання отриманих послуг платником у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними. Податковий кредит за отриманими послугами позивачем повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем. Норми даного Закону не містять жодних обмежень або заперечень щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених з маркетингових послуг, послуг з просування товарів у торговельних мережах, послуг з організації збуту товарів, послуг із стимулювання попиту, послуг мерчандайзингу.
Послуги, передбачені договорами про надання мерчандайзингових послуг та послуг з аналітичного дослідження, які були укладені між позивачем та ТОВ «Тєлєц», ТОВ «Цереал компанія», ТОВ «Геркулес плюс», ТОВ «ВКФ «Моренго-М», пов'язані зі збільшенням виробництва і придбання продукції позивача та стосуються безпосередньо продукції (товару), постачання якої є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат і податкового кредиту з ПДВ підприємства.
Оскільки типової форми договору і типового акта про надані маркетингові, передпродажні, мерчандайзингові, консультаційні послуги не розроблено, ці документи складаються за домовленістю сторін. Проте, для дотримання вимог п.п.5.3. Закону про податок на прибуток про документальне підтвердження валових витрат і п.1.6 Порядку складання декларації на прибуток акт наданих послуг слід оформляти з урахуванням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р.№996-ХІ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП ДАК «Хліб України»Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати по справі в сумі 3,40 грн. (квитанція №76 від 09.02.2011 р.) відшкодувати позивачу (а.с.1, том 1).
Керуючись ст.ст.9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000022310 та №0000012310 від 07.02.2010 року в частині визначення та сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства в сумі 299 428,25 грн. –задовольнити в повному обсязі.
2.Визнати незаконним та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №0000022310 від 07 лютого 2010 року;
- податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №0000012310 від 07 лютого 2010 року в частині визначення та сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства в сумі 299 428,25 грн..
3. Стягнути на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів з Державного бюджету України судові витрати по справі в сумі 3,40 грн..
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько
< Суддя >